— Добре,— сказав нарешті командир.— Будеш у мене вістовим. Тільки дивись, щоб все було на місці і в порядку. Якщо завиниш, я з тебе яєчню зроблю. Чуєш?
— Єсть, ваше високоблагородіє,— тихо відповів матрос, дивлячись сірими некліпаючими очима на командира.
— Відповідати треба голосніше й виразніше. Повтори ще раз. Молодий матрос вигукнув заучену фразу. Рожественський розгнівався:
— Бовдуре! Чого ж ти кричиш так? Треба відповідати середнім голосом, але виразно.
З цього дня життя Пучкова, з волі начальства, пішло інакше. Разом з Рожественським жили його дружина, дочка і два племінники.
Взимку Рожественському надали чин контр-адмірала.
Пучков думав пробути вістовим два-три місяці. Довше у адмірала жоден вістовий не уживався. Але час ішов, а він і далі виконував роль слуги. Щоб випробувати його чесність, хазяї не раз залишали на видному місці гроші, нібито забуваючи, починаючи з п'ятірки й кінчаючи великими кредитками. Він повертав їх власникам. Вже це одно розбивало його мрію — повернутися в роту і набути більш солідної спеціальності. Крім того, він належав до тієї рідкісної категорії людей, які навіть нелюбиму справу виконують добросовісно. Його спритність, його сумлінність, його постійна готовність догодити панам — все це враховувалось адміралом, який, сам того не помічаючи, почав почувати до нього якусь своєрідну симпатію. Це був ідеальний вістовий. Взутий у м'які туфлі, він з самого ранку, коли всі ще спали, переходив з одної кімнати до іншої так тихо, наче линув у повітрі. У кожній з них треба було підмести підлогу, стерти пил з меблів та картин. Потім починалась чистка одягу і черевиків. Чи треба приготувати ванну, чи побігти на базар або в магазин, чи віднести адміральський пакет в установу, принести дров, витопити печі, вимити посуд і поставити його на місце, почистити каструлі,— все це робив вістовий.
Від Рожественського пішла куховарка. Пучков не тільки замінив її, але готував сніданки, обіди й вечері набагато краще, ніж вона. Цій новій справі, плаваючи на "Минине", він навчився від офіцерського повара, а ще більше з придбаної ним товстої книги по кулінарії. Ночами, уриваючи години відпочинку, він захоплено зубрив її. Поступово вістовий перетворився в талановитого кухаря. На допомогу йому було взято ще одного матроса, який тепер робив усю брудну роботу.
У звичайні дні адмірал любив просту, але здорову їжу: салати, наваристий борщ, добре прожарені биточки з цибулею та яблучну слойку. Але в нього нерідко збиралися гості, особливо після того, як його призначили начальником головного морського штабу. Іноді доводилось накривати стіл на сорок персон. Приготування починалися за три доби. А в урочистий день на сніжно-білій скатертині з'являлися тарілки з дорогого фарфору, кришталеві чарки, великі, середні й малі бокали з химерними візерунками, всякі ножі й виделки, начищені до сліпучого блиску. Потім ставились закуски: перламутровий балик, яскраво-червона сьомга, рожева шинка з білими шарами жиру, вершкове масло, зроблене у вигляді розквітлих троянд, паштет з рябчика; агатово-чорна паюсна ікра та свіжа сіра зерниста ікра; салати, прикрашені букетами з овочів; ніжинські солоні огірочки, з яких кожен розміром менший, ніж дамський пальчик, і свіжі ізумрудно-зелені огірки; помідори, прикрашені іспанською цибулею і трохи припудрені єгипетським перцем; сріблясті сардинки, залиті прованським маслом, остендськї устриці на льоду; лангусти та омари, зварені в солоному розчині з лавровим листом; пахучі ревельські кільки. Все стояло на своєму місці в суворому порядку, всьому намагалися надати якнайпишнішого вигляду. Навіть оселедець, розпластаний на довгому вузькому блюді й рясніючий гарніром, наче сміявся, тримаючи в роті пучок зеленої петрушки. Заливне порося, розрізане на порції і знов складене, здавалось, ніжилося в прозорому желе, що переливалося серед янтарних скибочок лимона і коралових пластинок моркви. Величезне блюдо займала глухарка; її червоноброва, з загнутим дзьобом голова, витягнута шия й розкинуті крила залишались вкриті пір'ям, до прожареної темно-коричневої тушки був приставлений ще хвіст; незважаючи на те, що гострий ніж розрізав її на частини, було схоже, що вона швидко летить. Пляшки різних форм, поставлені пірамідами на срібних підставках, чергувались з букетами живих квітів у вазах. Іскрились червоні, золотисті, білі, рожеві вина. Від безлічі закусок, що вигравали всіма відтінками барв, мигтіло в очах і збуджувався апетит навіть у ситих людей. І весь стіл був схожий на яскраву різнокольорову клумбу. Навколо нього розміщалися жінки в шовках, чоловіки в чорних сюртуках, виблискуючи золотом або сріблом еполетів. До закусок пропонувались лише міцні напої: смирнів-ка, горобинівка, зубрівка, англійська гірка. Гості насищалися повільно, з гідністю.
Минала година або дві, перш ніж приступали до обіду.
Багаторічними традиціями була усталена черговість блюд і вин. Починали з бульйону та слойок, при цьому спорожняли пляшки з мадерою. Рибу, форель під білим голландським соусом, запивали білими сухими винами. До філе міньйон з трюфелями, звареними в мадері, подавали тільки червоні вина. Спаржа і артишоки в сухарях і в маслі знищувались зовсім без вина. Потім привертала до себе погляди всіх індичка. Полита власним рудим соком, вона апетитно блищала. Навколо, лежачи на гріночках, змазаних курячою печінкою, наче курчата, притулилися до неї смажені перепели. Це блюдо супроводжувалось зеленим салатом ромен. Відразу ж бокали наповнювалися шампанським. Шлунки у всіх вже були переповнені, але хіба можна було відмовитись від принадного солодкого, як-от парфе, зробленого із збитих вершків з ананасним лікером, прикрашеного трояндами з цукру і сяючими фонтанами карамелі. На закінчення лишались — фрукти, сири рокфор, брі, швейцарський, чорна кава з лікерами або коньяком.
В такі урочисті дні в розпорядження Пучкова призначали кілька вістових. Але ніхто з них не міг так добре обслужити гостей, як він сам. У білих рукавичках, одягнений по формі матросом у все нове, він обходив стіл і з допомогою інших вістових подавав кожній персоні те чи інше блюдо. В цей час його нерви були особливо напружені: як би не забруднити їжею плаття якоїсь пані, яке коштувало дорожче, ніж* усе його домашнє господарство. Не легше буде, якщо впаде з тарілки жирний шматок на сюртук адмірала. І те й інше для вістового було б так само жахливо, як пожежа на селі.