— Ви не можете жити з людьми по-людському. Ви тільки настроюєте і без того озлоблену команду проти офіцерів. Я вам офіціально заявляю: поки мене не звільнили від обов'язків старшого офіцера, не втручатися в мої справи і займатися тільки своєю спеціальністю!
Офіцери говорили довго, але так і не дійшли до певного висновку.
Правду кажучи, ми й без допомоги інженера Васильєва знали про поведінку і характери офіцерів більше, ніж вони про нас. В такій великій масі людей, розкиданих по залізних лабіринтах корабля, вони навіть не могли запам'ятати обличчя матросів. Крім того, ми, будучи на становищі безправних нижніх чинів, свої почуття виявляли лише у виняткових випадках,* коли була несила терпіти. А вони за свої вчинки не несли ніякої відповідальності і тому нітрохи нас не соромились. Про кожного начальника нам була відома кожна дрібниця, навіть як він спить — на спині чи на животі, хропе чи дихає беззвучно. Такій нашій обізнаності сприяли головним чином вістові, виконуючи роль бездротового телефону між офіцерськими каютами та матроськими кубриками.
Тільки тепер, перебуваючи в бухті Камранг, я нарешті з'ясував, що сталося на допоміжному крейсері "Терек" 22 березня.
За день до названого числа в каюті старшого офіцера хтось облив чорною фарбою весь письмовий стіл. Без сумніву, тут була помста. Але хто посмів це зробити? Старший офіцер запідозрив машиніста Сафро-нова, на якого недавно він наклав дисциплінарну кару. Він покликав можливого винуватця до себе в каюту, замкнув за ним двері, вихопив з кишені револьвер і, багровіючи, крикнув:
— На коліна, падлюко!
Машиніст, трохи позадкувавши, виконав наказ.
Старший офіцер, підносячись над ним високою, напружено-зігнутою фігурою, широко розставив ноги. Солідні плечі його сяяли золотом лейтенантських погонів. Нижня щелепа, заросла чорною бородою, люто здригалася. Він навів дуло револьвера прямо в лоб Сафронову і владно наказав:
— Кайся, негіднику! Живим не випущу звідси.
— В чому, ваше високоблагородіє? — з тремтінням у голосі спитав машиніст.
— Ти облив фарбою мій письмовий стіл?
— Аж ніяк ні, ваше високоблагородіє.
— А хто ж?
— Не можу знати.
— Брешеш. Я по твоїх гидких очах бачу, що ти це зробив!
— Ніяк ні!
Старший офіцер, важко дихаючи, поставив ще кілька запитань, а потім наказав:
— Клянись! Повторюй за мною: "Коли я кажу неправду своєму начальникові, то хай перший японський снаряд розірве мене на дрібні шматки і не бачити мені більше ні батька, ні матері своєї, ні дружини і ні дітей своїх..."
Машиніст повторював слова страшної для нього клятви, а коли діло дійшло до дружини і дітей, заявив:
— Я нежонатий, ваше високоблагородіє.
Старший офіцер стусаном у груди звалив машиніста навзнак.
— Геть з-перед моїх очей, тварюко тупоумна!
Машиніст схопився і, коли перед ним відчинилися двері, метнувся від каюти, як од будки з цепним собакою.
Другого дня вранці він заявив претензію своєму ротному командирові — просив його довести все до відома командира судна. Ротний командир доповів про це старшому офіцерові. Знову Сафронов був покликаний до старшого офіцера, але вже на верхню палубу.
— Ти хочеш, щоб я доповів про твою претензію командирові судна?
— Так точно, ваше високоблагородіє.
— А ти подумав, що з тобою може бути?
Машиніст тепер не боявся. Про те, що над ним було пророблено, знала вся команда. Він твердо відповів:
— Мені однаково, але прошу вас доповісти командирові про мою претензію.
— Гаразд,— процідив старший офіцер погрозливо.
В цей день "Терек" з населенням в п'ятсот чоловік нагадував стривожений вулик. Команда чекала розпорядження командира. Але начальник судна мовчав і нікого не допитував. На містку було спокійно.
Увечері перед молитвою, коли скомандували зняти кашкети, з рядів команди почулися запитання:
— Чи довго буде старший офіцер нас митарити?
— Чому він револьвером погрожував машиністові?
— В якому законі це сказано? Потім пролунали більш рішучі слова:
— Вимагаємо усунути старшого офіцера!
— Йому не на судні бути, а на битому шляху розбійничати!
— Геть дракона!
— А то всі офіцери полетять за борт!
Шум не вгавав*. Перед фронтом з'явився сам командир.
Але команда і на його розпорядження не розходилась, вимагаючи, щоб негайно задовольнили її вимогу. Спробували викликати караул, але ніхто не з'явився на верхню палубу з гвинтівкою. Начальство розгубилося. Старший офіцер, вислухуючи найобразливіші погрози на свою адресу, спочатку розгубився і стояв мовчки на верхній палубі, а потім, раптом розридавшись, побіг у свою каюту і замкнувся на ключ. Тоді командир вирішив змінити тактику, звернувшись до команди з короткою промовою. Він просив не скандалити, і з свого боку пообіцяв, що розслідує цю справу. На закінчення сказав:
— Даю вам слово честі, що коли претензія матроса підтвердиться, то старшого офіцера негайно буде усунено.
Команда почала розходитись, не проспівавши на цей раз вечірніх молитов.
З деяким запізненням до "Терека" підлетіли два міноносці з відкритими мінними апаратами. На один з них передали пакет з донесенням про подію. Матроси почули, як командир цього міноносця прокричав:
— Щастя ваше, що все гаразд кінчилось. Адмірал наказав, в разі потреби, підірвати мінами ваш крейсер з усім особовим складом.
В Камранзі слідство в справі "Терека" дійсно було проведено, але не командиром, а флагманським обер-аудитором ДобровольськимІ Це було зроблено за розпорядженням адмірала Рожественського. В результаті старший офіцер залишився на місці, а кількох чоловік з команди, в тому числі й машиніста Сафронова, який надумав шукати правди на кораблі, було арештовано і віддано під суд9.
ЧОМУ БУВАЄ ВЕСЕЛО МАТРОСАМ
Ескадра все ще стояла в бухті Камранг. Удень тут було жарко, хоч майже завжди дув морський бриз. Надвечір наставала тиша, що тривала до наступного пізнього ранку. Ночами, незважаючи на зоряне небо, вогка пітьма лягала на заштиліле море, іноді вставали тумани.
Броненосець "Орел", як і інші судна, навантажувався вугіллям. Прийнято його було вже тисяча чотириста тонн. Чекаючи нападу японців, батарейну палубу залишили вільною, шоб не заважати діяти її гарматам. Вугілля зсипали, на ют і зрізи, заповнювали ним буфет і кают-компанію. Офіцери перейшли в запасний адміральський салон, перетягши з собою і піаніно.