— Слухай! На кра-а-ул!
Чоловік десять матросів звичним рухом підкинули вгору рушниці і тримали їх поперед себе, як свічки, доти, доки не привітався з ними командир і доки не скомандував їм: "До ноги".
Після цього до командира послідовно почали підходити з рапортом: старший офіцер, старший лікар і старші спеціалісти. Вислухавши їх усіх, він вітався з офіцерами, потім з кондукторами і, нарешті, з командою.
До найурочистішого акту лишалась одна тільки хвилина.
— На прапор!
А рівно о восьмій годині, намагаючись не відставати ні на одну секунду від броненосця "Суворов", гучно і протяжно, з тремтінням у підвищеному голосі, скомандував:
— Струнко! Прапор підняти!
Кормовий прапор з синім андріївським хрестом, що його підіймали сигнальники, звиваючись, повільно повз угору до нока гафеля. В цей час рушниці брались "на караул", всі офіцери й команда знімали кашкети, горністи і барабанщики грали "похід", унтер-офіцери протяжно треллю свистали в дудки, а баковий вахтовий відбивав вісім склянок. З флагманських кораблів долинала музика духового оркестру.
Церемоніал кінчився. Г
— Команді розійтись! Караул, вниз!
Нова зміна стала на вахту. Почались суднові роботи і навчання за спеціальностями. Це тривало дві з половиною години, доки з містка не оповістили:
— Закінчити всі роботи! В палубах прибратись!
В камбузі кок готувався подати начальникові пробу командного обіду. В блискучу нікельовану миску він налив супу, підкрасив його наваром янтарного жиру, заправив сметаною, позиченою в офіцерського повара, і поклав у нього краще м'ясо, нарізане рівними шматочками. Хоч така їжа була взята із спільного казана, але вона дуЖе відрізнялася від тієї, яку давали матросам. Коли на нікельований піднос було поставлено миску з супом, тарілку з шматочками хліба, сільницю з сіллю, покладено ложку і салфетку, кок спішно почав переодягатись у білий фартух і.такий самий ковпак. Рівно через п'ятнадцять хвилин в камбуз заглянув старший боцман Саєм і запитав:
— Проба?
— Готова, пане боцман.
Здоровань кок, тримаючи поперед себе піднос, вийшов із камбуза і в супроводі боцмана попрямував на передній місток. Схвильований, він ішов повільною ходою, з таким урочистим виглядом, наче ніс святі дари. Боцман, піднявши руку до козирка, доповів вахтовому начальникові, лейтенанту Павлінову:
— Проба готова, ваше благородіє!
При цьому обов'язково мусив бути присутнім старший офіцер. Такий порядок був на всіх військових суднах. Лейтенант Павлінов, повернувшись до Сидорова, відрапортував:
— Пане капітан другого рангу, проба готова.
З ходової рубки вийшов сам командир і, вислухавши такий же рапорт від старшого офіцера, взявся до проби. їв не поспішаючи, смакуючи, довго. Кок, тримаючи перед ним піднос, застиг у кам'яній позі. А інші троє, дивлячись на главу судна, віддавали йому честь. На цей час на судні у кожної людини шлунок вимагав їжі. А в даному випадку збуджений апетит давав почувати себе ще більше. Вусате обличчя Сидорова виражало одне запитання — лишиться для нього супу чи ні? Лейтенант Павлінов, цей здоровенний мужчина, стиснув шелепи; тремтіли ніздрі його породистого носа. Кондуктор Саем подався тулубом трохи наперед і, вирячивши очі, дивився на командира, ніби удав на свою жертву.
Капітан 1-го рангу Юнг, поклавши ложку на піднос, старанно витер вуса і сказав ласкаво:
— Суп добрий. Тільки іншим разом додавай перцю. Трошки більше.
— Єсть, ваше високоблагородіє,— відповів кок.
Після командира, додержуючи черги по чинах, взялись до проби інші, їли тією ж ложкою, витирали вуса тією ж салфеткою. Ця процедура повторювалась щодня.
Негайно ж, за розпорядженням з містка, я і старший баталер Литовський винесли з ахтерлюка на верхню палубу дві яндови з вином: одна для непарних номерів, друга —для парних. Об одинадцятій годині вахтовий начальник розпорядився:
— Свистати до вина і на обід!
Заголосили дудки капралів. Серед команди почалося пожвавлення. Одні матроси,, брязкаючи залізними укріпленнями, спускали на палуби підвісні столи, другі, схопивши мідні баки, мчали до камбуза, треті, ті, що любили чарку, поспішали до тієї чи іншої яндови, вистроюючись у чергу. Кожному належало півчарки горілки та ще півчарки ввечері — перед вечерею. Пили горілку з насолодою, покрякували і жартували:
— Ех, покотилась, рідненька, в трюм мого живота!
— Добре гріє!
— А за кордоном ром видаватимуть. Той ще кращий.
— Тримайсь, душа,— заллю тебе сорокаградусною.
— За сім років служби я цих півчарок випив у царя безліч — понад чотири тисячі.
Почався обід. Надалі ми, напевне, перейдемо на солонину, але тепер у нас зберігався запас свіжого м'яса. Належало його по три чверті фунта кожному на день. Флотський суп з великою кількістю капусти, картоплі, буряка, моркви, цибулі, забілений приправою з пшеничної муки, червоним стручковим перцем, був густий і наваристий. Тут не можна було гавити жодної хвилини, якщо не хочеш лишитись голодним. Жадібність до їжі одних переходила на інших. Біля кожного бака жваво миготіли десять ложок, проробляючи повітряні рейси від супу до рота й назад, і одночасно працювали, звучно плямкаючи, десять пар людських щелепів. Очі, спалахуючи тваринною пристрастю, напружено дивились на середину столу, туди, звідки било в ніс приємно дражливим запахом. Мовчазні люди із спітнілими й багровіючими обличчями тільки сопли носами,' справляючи таке враження, наче вони виконували непосильну роботу.
Після обіду, до половини другої, можна було відпочивати, а потім давали півгодини на чай.
Але мені було не до цього. Ескадра 29 вересня наближалась до Ліба-ви. Я дивився вперед, туди, де з'явилися піщані береги. За ними, трохи відступивши від моря, густо розкинувся ліс, похитуючись од вітру, наче важко сходячи на гору. В міру вашого наближення випливали з туманної мли будівлі порту Олександра III, фабричні труби, величезний елеватор. Поминувши плавучий маяк, ескадра зайшла за кам'яний хвилеріз і кинула якір в досить просторому аванпорті. Міноносці, що пішли вперед, стояли вже тут.
ОСТАННЯ НІЧ БІЛЯ РІДНИХ БЕРЕГІВ
Три доби минули у великій метушні. Ми довантажувались вугіллям, різним матеріалом і свіжою провізією. На деяких суднах навіть уночі не припинялась робота — виконували її при яскравому світлі дугових ламп. Погода була холодна й буряна. Море ревіло, перекидаючи хвилі через кам'яний мол. Водна широчінь звузилась, покрита хмарами, наче волохатою папахою.