По обіді, годині о третій, на кораблях учбово-артилерійського загону прапори розцвічування були спущені. Офіцери переодяглись у звичайну форму. Всі приготувались показати височайшим особам своє артилерійське вміння.
Обидва імператори прибули на крейсер "Минин". Разом з ними з'явилися принц Генріх і шеф нашого флоту, великий князь Олексій Олександрович, управляючий морським міністерством Тиртов, німецький морський міністр Тірпіц, адмірали і чини обох імператорських почтів. Ніколи ще на борту нашого судна не було стільки знатних осіб.
Весь наш загін, знявшись з якоря, пішов на маневри і стрільбу.
На містку було тісно. Крім прибулих гостей, тут були присутні командир судна і адмірал Рожественський із своїм штабом. Я теж стояв там, притулившись у куточку. На моєму обов'язку лежало стежити за падінням снарядів і відзначати в зошитах недольоти, перельоти і попадання.
Микола був у формі німецького адмірала. Вільгельм, навпаки, одягнувся у форму російського адмірала з голубою андріївською стрічкою. Наш маленький цар великої держави в присутності свого колеги лишався в тіні. Увагу всіх привертав кайзер. Незвичайно високі каблуки збільшували його середній зріст, а груди його випиналися колесом, очевидно, від вати, закладеної під мундир у великій кількості. Він був досить ставний, мав незвичайну військову виправку, упевнену ходу.
Ліву руку, що погано діяла і була коротша від правої, він закладав за борт адміральської форми, ховаючи цим свою фізичну ваду. Часом з такою ж метою Вільгельм, змінюючи позу, спирався лівою рукою на ефес шаблі. Коли він розмовляв з царем своїм високим тенором, то його губи з правого боку злегка сіпались. Шрам на щоці, густі, зухвало підняті вгору вуса, що наче рогачем підпирали прямий м'ясистий ніс, великі в темних віях очі, що твердо дивилися з-під трикутного морського капелюха, а також уся його зовнішність, його манера триматися,— все це надавало йому вигляду лютої войовничості.
Серед цих знатних осіб я почував себе так, як може почувати себе людина, що вилізла на верхів'я високого дерева, на тонкі й ненадійні гілляки. Припустишся найменшої необачності — полетиш сторчголов униз. Нервовий холодок пробігав по спині. Обмундирування на мені було акуратно пригнане, це я перевірив сотню разів, і сам я був весь підтягнутий. І все-таки не переставала тривожити думка: а що як одірветься ґудзик од штанів, розстібнеться ремінець або повернуся не так, як належить. Що тоді зі мною зроблять?
Кораблі учбово-артилерійського загону, маючи бойовими прапорами, проробляли еволюції. Красиву картину являли вони собою, коли робили всякі повороти, стаючи то в стрій кільватерної колони, то в стрій фронту. Ці грандіозні плавучі фортеці марширували на воді з такою легкістю, як взвод солдатів на суші.
Загриміли гармати. Спочатку стріляли по щитах, поставлених на острові Карлос, а потім — по щитах, буксируваних міноносцями.
Рожественський, здавалось, не помічав ні царя, ні кайзера і тільки напружено стежив за своїми кораблями. Іноді покрикував:
— Частіше стріляти!
А коли помітив, що одне судно зробило якусь помилку, то, як звичайно, розсердився і, незважаючи на присутність високих осіб, викинув за борт бінокль. Капітан 2-го рангу Клап'є де Колонг подав йому свій. Цар, помітивши це, посміхнувся.
Три години тривали маневри і стрільба. Цього разу влучали в ціль краще, ніж звичайно. Принаймні всі щити були збиті, що мене дуже здивувало.
Після закінчення маневрів і стрільби Вільгельм, вітаючи свого колегу, сказав:
— Я був би щасливий, коли б у мене у флоті були такі талановиті адмірали, як ваш Рожественський.
Це він говорив у присутності Тірпіца, який був тут же. Звичайно, Вільгельм хитрував, але Микола повірив йому і, цінуючи його думку, почав щасливо усміхатися. Він спочатку розцілував шефа нашого флоту, великого князя Олексія Олександровича, а потім — Рожественсько-го. Адмірал, в пориві вірнопідданських почуттів, нагнувся, підхопив царську руку і міцно припав до неї губами, але тут же випрямився і, бажаючи посилити враження, справлене на коронованого повелителя, твердо заявив:
— От би коли нам повоювати, ваша імператорська величність. Негайно ж височайшим наказом Рожественський був зарахований до
почту його величності.
А ввечері, коли писарі з міноносців приїхали до нас за поштою, ми довідались від них про цікаві новини. Вони розповідали, ніби буксировані щити були, як то кажуть, зшиті на живу нитку і падали від струсу повітря, коли близько біля них пролітав снаряд, а на острові Карлос щити були укріплені так погано, що падали від осколка або каменя, який попадав у них.
Виходили на стрільбу і вночі. А другого дня висаджували десант на берег. Потім влаштовували навчальний бій, в якому один загін суден нападав на другий.
Свята тривали три дні. Вночі ревельський рейд являв собою казкове видовище. На мачтах імператорських яхт горіли вогнями штандарти. Всі судна, як наші, так і німецькі, були ілюміновані. На деяких борти були обведені блискотливими пунктирами. На інших андріївський кормовий прапор був зроблений з електричних лампочок. Вирізнявся флагманський крейсер "Минин" — над ним повисли вогненні вензелі >У і N.. увінчані червоними коронами.
Обидва імператори, здавалося, змагалися один з одним в своїй щедрості. Вільгельм подарував цареві золоте письмове приладдя. Микола не лишився в боргу і в свою чергу подарував своєму колезі золотий боярський шолом, прикрашений коштовним камінням. Не обійшли увагою і адміралів: їх нагородили різними орденами.
Годині о четвертій пополудні 26 липня німецька ескадра знялась з якорів і пішла в море під вигуки "ура" і прощальний салют, що загримів з обох боків. Яхта "Штандарт" пішла проводжати дорогих гостей. Коли німецька яхта "Гогенцоллерн" підходила до острова Нарген, на щоглах її звився сигнал за міжнародним зводом:
"Адмірал Атлантичного океану вітає адмірала Тихого океану".
На "Штандарті" не зразу зрозуміли зміст цього сигналу. Потім підняли у відповідь прапори, які означали:
"Ясно бачу".
І ще додали, з наказу царя:
"Дякую. Бажаю щасливого плавання".
Лукавий був Вільгельм. Сигнал його треба було розуміти так: себе він у майбутньому вважає за адмірала Атлантичного океану, а нашому цареві радить стати адміралом Великого океану. Микола ще раз повірив своєму другові. З того часу у нас на Далекому Сході почалось гарячкове пожвавлення. Саме на ревельському рейді у царській голові дозріла ідея війни з Японією. Тут же кайзер дістав згоду Миколи на зайняття китайського порту Ціндао.