— В карцер на три доби! — кричав командир.
А це означало, що винуватця садовили в канатний ящик.
Командира мало цікавила доброякісність їжі, але зате він багато звертав уваги на мідні баки, з яких команда їла суп. Ці баки так драїли, що вони блищали, як церковний посуд.
Не можна було відмовити командирові і в хоробрості. Але йому не вдалося прищепити цієї хоробрості своїм підлеглим, завоювати їхню любов і довір'я. Щоправда, він намагався зробити і це, але вийшло не зовсім вдало. Одного разу, задовго до бою, він наказав зібрати команду на верхній палубі і виголосив промову, коротку і переконливу.
— Братці! Я сподіваюся, що ви не пожалієте свого життя за віру, царя і батьківщину. Адже ви російські матроси.
На це мляво відповіли тільки унтер-офіцерські голоси:
— Постараємось, ваше високоблагородіє.
Молодші офіцери, за незначним винятком, по-рабському виконували волю командира. Нижні чини для них були ніщо. Матросів можна було обкладати, не вибираючи висловів: "тварюка", "йолоп", "арештантська пика".
Все було побудоване на чиношануванні, на безглуздій субординації, на показній стороні, ніби "Ослябя" йшов не на війну, а на парадний огляд.
Плавання на такому кораблі для матросів ставало справжньою мукою. Про своє судно вони говорили так:
— Плавуча тюрма!
Матроси почали дозоляти начальникам, обманюючи їх І виконуючи накази вкрай погано, псували казенні речі. Коли стояли біля острова Мадагаскар, перерізали талі парового катера, щоб розбити його. Тоді ж, стоячи фронтом на верхній палубі, команда освистала старшого офіцера. Це було схоже на бунт. Приїздив сам Рожественський, жорстоко вилаяв матросів, а кількох чоловік, на яких указали "шкури" як на призвідців, віддав під суд.
Доведені до відчаю, дехто з команди проклинав свій корабель з його хазяїнами і не раз висловлював свої побажання:
— Хоч би швидше піти на дно, під прапор адмірала Макарова!
На броненосці "Ослябя" перебував командуючий другого броненосного загону адмірал фон Фелькерзам. Матроси звали його між собою просто "Філька". Як людина він був добродушний і любив іноді поговорити з нижніми чинами, але, зайнятий справами штабу, не втручався в суднові порядки і не помічав, що діється навколо нього на кораблі.
Популярністю серед команди користувався флагманський штурман, підполковник Осипов. Високого зросту, довгоногий, він, незважаючи на свою старість, ходив швидкими кроками. Голова його і худорляве, але разом з тим червоне обличчя заросли густою сивиною, ніби вкрились пасмами морського туману. Від довгого блукання по морях і океанах вицвіли голубі очі, а великий і прямий лоб прорізали глибокі зморшки. Вдачею своєю старий був такий добрий, що при ньому офіцери соромилися бити матросів. Всі його любили і називали "борода".
Ще дружили з матросами молоді механіки, але вони не могли змінити каторжного режиму на судні.
Адмірал Фелькерзам у перших числах квітня захворів. З наближенням до театру воєнних дій хвороба його посилилась, і 11 травня, за три дні до бою, він помер. Про смерть його, не спускаючи з щогли адміральського прапора, сповістили штаб Рожественського заздалегідь умовленим сигналом:
"На броненосці поламалась шлюпбалка!"
Рожественський на це відповів:
"Лишити до Владивостока!"
Тіло адмірала запаяли в цинкову труну і виставили в церкві, щоб доставити у Владивосток. Правили панахиду. Команда, бліда, стояла у фронті. Смерть адмірала напередодні бою всі сприйняли як погану прикмету, яка обіцяла ту саму долю для всього екіпажу. Гнітючий настрій не покидав нікого аж до зустрічі з японцями.
Офіцери і команда інших суден бачили на "Ослябе" контр-адмі-ральський прапор і не підозрівали, що сталося. Не знав цього і ворог, коли відкрив по броненосцю сильний вогонь. Простий клаптик матерії, що висів на щоглі, може, прискорив загибель корабля.
Після смерті адмірала командування другим броненосним загоном було доручено капітанові 1-го рангу Беру. Але коли появився японський флот, він не зробив у своєму загоні жодного розпорядження. Всі його судна були покинуті напризволяще.
Коли 14 травня, після перестрілки з ворожими розвідувальними крейсерами, о другій годині дня показалась японська ескадра, на броненосці "Ослябя" пробили бойову тривогу. Всі були на своїх місцях, стояли добропристойно й парадно. Сам Бер стояв на містку біля бойової рубки і, дивлячись, як з лівого боку наближається зустрічним курсом японська ескадра, курив папіроси одну за одною. Він був спокійний.
Але тут-от і сталося те, чого ніхто не сподівався від командуючого 2-ю ескадрою адмірала Рожественського, в бойові здібності якого так сліпо вірили в Петербурзі. З першої ж миті, через безглузді маневри адмірала, "Ослябя", як ми знаємо, потрапив у таке становище, що змушений був застопорити машини, щоб не протаранити того судна, що йшло попереду. Противник скористався з цього і, роблячи послідовний поворот на шістнадцять румбів та лягаючи на паралельний з нами курс, відкрив по ньому сильний вогонь.
Влучання почалися одразу ж. Третій снаряд вдарив у носову частину броненосця і, цілком вирвавши лівий клюз, розвернув увесь бак. Якір
Ю О, Новнков-Прнбой
289
випалився за борт, а канат опустився вниз і повис на жвакагалсовій скобі. Японці швидко пристрілялися до стоячої мішені ще на повороті, і передні кораблі передавали відстань тим, що йшли позаду. Кожний новий корабель, роблячи поворот, посилав броненосцеві "Ослябя" свій перший жорстокий привіт. Снаряди почали сипатися градом, безперестанно вибухаючи, біля ватерлінії, в носовій частині. А броненосець покірно підставляв свої борти і нічого не робив, щоб вийти з-під обстрілу. Коли йому випала можливість посунутися вперед і коли всередині його задвигтіли всі три машини в чотирнадцять тисяч п'ятсот індикаторних сил, а за кормою забурлили всі три гвинти, він уже мав кілька пробоїн у носовій частині, не захищеній бронею. По кораблю пролунав заклик:
— Трюмно-пожежний дивізіон, бігом в носову жилу палубу!
Там, біля першої перебірки, коло самої ватерлінії, вибухнув снаряд крупного калібру і зробив у лівому борту велику пробоїну. В неї ринули потоки води, заливаючи перший і другий відсіки жилої палуби. Через щілини в палубі, через люк і в розбиті вентиляторні труби вода пішла в лівий носовий шестидюймовий погріб і в підбаштове відділення. Від диму і газів у цих відсіках не було видно навіть електричних лампочок. Пробоїна була напівпідводна, але через хід і сильні брижі її не можна було залатати. Розлив води по жилій палубі зупинили другою перебір^ кою попереду носового траверза, а в трюмах вона дійшла до відділення носових динамо-машин і підводних мінних апаратів. Стався диферент на ніс. Крім того, броненосець почав кренитися на лівий борт. Трюмні, керовані інженером Успенським, працювали енергійно,, але їм тільки почасти вдалося усунути крен, штучно затопивши коридори і патронні погреби правого борту.