О л е н а. Ми ще будемо цілуватися, Троил. Обіцяю тобі.
Троил йде.
Троил!
П а р и с (трохи роздратовано). Ти дуже голосно кричиш,
Олено!
Входить Д е м о к о с
Сцена третя.
О л е н а, Д е м о к о с, П а р и с.
Д е м о к о с. О л е н а, одну хвилину! .. Подивися прямо на мене! Бачиш, у мене в руці чудова птиця. Я її зараз випущу ... От бачиш? Так, так, це вона ... Поправ зачіску і посміхнися своєю прекрасною посмішкою.
П а р и с. Не розумію, чому птах повинна полетіти швидше, якщо О л е н а зіб'є волосся і посміхнеться своєю чарівною посмішкою.
О л е н а. У всякому разі, це не зашкодить мені.
Д е м о к о с. Не рухайся ... Раз! Два! Три! Ось так ... Справу зроблено ... Можеш піти ...
О л е н а. А птах де?
Д е м о к о с. Це птах, яка вміє бути невидимим.
О л е н а. Наступного разу вимагай у нього рецепт ... (Виходить.)
П а р и с. Що це за фарс?
Д е м о к о с. Я пишу пісню про Олену, про її обличчя. Мені необхідно було знайти його вираз, відобразити в моїй пам'яті її посмішку, її локони ... Тепер все це я отримав.
Сцена четверта.
Д е м о к о с, П а р и с, Г е к а б а, М а л е н ь к а П о л і к с е н а, Абневос,
Г е о м е т р, кілька старців.
Г е к а б а. Зрештою ви закриєте ці ворота?
Д е м о к о с. Звичайно, ні. Та нам все одно доведеться відкрити їх сьогодні ж увечері.
Г е к а б а. Г е к т о р так хоче. Він переконає в цьому і П р і а ма.
Д е м о к о с. Ну, це ми ще подивимося. Втім, я готую Г е к т о ру один сюрприз.
М а л е н ь к а П о л і к с е н а. А куди ведуть ці ворота, мама?
Абнеос. На війну, моє дитя. Коли вони відкриті — значить, йде війна.
Д е м о к о с. Друзі мої...
Г е к а б а. Йде війна чи ні, але ваш символ дурний. за цими воротами, завжди відкритими, немає ніякого нагляду. Неохайно. Всі собаки зупиняються біля них.
Г е о м е т р. Мова йде не про чистоту біля воріт, а про війну і богів.
Г е к а б а. Я саме про це і кажу. Боги не вміють закривати дверей.
М а л е н ь к а П о л і к с е н а. А я їх міцно замикаю. Чи не правда, мамо?
П а р и с (цілуючи пальчики маленької Поліксени). Ти це робиш своїми пальчиками і можеш їх прищемити, дорога дівчинка.
Д е м о к о с. Можу я нарешті домогтися, щоб хоч трохи помовчали, П а р и се? .. Абнеосе, і ти, Г е о м е т ре, і всі ви, мої друзі, я скликав вас сюди в таку ранню пору для того, щоб мати з вами першу нараду. І хорошою ознакою є те, що ця перша військова рада складається не з генералів, а з інтелектуалів, людей думки. Бо для війни недостатньо викувати зброю солдатам. Необхідно ще довести до межі їх ентузіазм. Напоївши солдат вином, сп'янівши їх фізично, полководці не зможуть домогтися перемоги над греками, необхідно ще моральне сп'яніння, а це можемо зробити ми, поети. Якщо вже наш вік видаляє нас з поля битви, допоможемо принаймні зробити її нещадною. Я бачу, Абнеос, у тебе з цього приводу є свої міркування. Надаю тобі слово.
А б н е о с. Так. Нам потрібна пісня війни.
Д е м о к о с. Абсолютно справедливо. Війна вимагає військової пісні.
П а р и с. Досі ми обходилися без неї.
Г е к а б а. Війна сама доволі голосно співає.
А б н е о с. Ми обходилися без військової пісні, тому що воювали тільки з варварами. Це було просто полювання. Досить було мисливського рогу. З греками ми вступаємо в іншу область війни, більш піднесену.
Д е м о к о с. У нас же є національна пісня.
А б н е ос. Так, але це пісня миру.
П а р и с. Пісню миру досить заспівати жестикулюючи і кривляючись, щоб вона стала піснею війни ... Які слованашої пісні?
А б н е о с. Ти їх добре знаєш ... Ці слова нешкідливі ... "Ми ведемо жнива, вичавлюємо кров виноградної лози! .."
Д е м о к о с. Це, скоріше за все, пісня війни проти злаків та кущів. Ви не
налякаєте Спарту, погрожуючи залишити їй тільки гречку.
П а р и с. Заспівай цю пісню зі списом в руці і з мерцем біля твоїх ніг і подивишся, яким буде ефект!
Г е к а б а. Є одне слово — "кров", і воно визначає все.
П а р и с. Слово "жнива" теж непогане. Війна любить косовицю.
А б н е о с. Навіщо сперечатися. Адже Демокос за дві години складе нам зовсім нову пісню.
Д е м о к о с. Ну, дві години — надто короткий термін.
Г е к а б а. Не бійся! Це більше, ніж тобі потрібно. Після пісні ви отримаєте ще гімн, а після гімну — кантату. Як тільки війна оголошена, стримати натхнення поетів неможливо. Рима, мабуть, кращий барабанщик.
Д е м о к о с. І найбільш потрібний, Гекаба. Ти не могла сказати краще. Я знаю, що таке війна. Поки вона ще не оголошена, поки ще її ворота закриті, кожен може її ображати і поносити. Вона зневажає образи мирного часу. Але як тільки вона настає, — її гордість не можна зачіпати. Заслужити її милість можна тільки вихваляючи її. Ось тоді-то і настає місія тих, хто вміє говорити і писати, оспівуючи війну, лестити їй на кожному кроці, інакше можна збожеволіти. Подивися на офіцерів. Бути хоробрим перед ворогом, боягузами перед обличчям війни — такий девіз справжніх полководців.
П а р и с. А ти що-небудь придумав вже для своєї пісні?
Д е м о к о с. Мені прийшла в голову чудова думка і ти зрозумієш її краще за інших. Війні вже набридло вислуховувати порівняння з волоссям Медузи, устами Горгони. У мене нова ідея — порівняти обличчя війни з лицем Олени. Вона буде в захваті від подібної схожості.
М а л е н ь к а П о л і к с е н а. На кого схожа війна, мамо?
Г е к а б а. На тітку Олену.
М а л е н ь к а П о л і к с е н а. Значить, вона дуже красива!
Д е м о к о с. Отже, дискусія закрита. Ми домовилися щодо пісні про війну. Чому ти так хвилюєшся, Геометре?
Г е о м е т р. Тому, що є речі набагато більш термінові, ніж пісня про війну. Так, набагато більш термінові.
Д е м о к о с. Ти хочеш сказати, що треба приготувати медалі, неправдиві звістки?
Г е о м е т р. Ні, я мав на увазі епітети.
Г е к а б а. Епітети?
Г е о м е т р. Перш ніж пустити в хід свої списи, грецькі воїни удаються до епітетів... "Брат жаби!" — кричать вони. "Син вола!" Вони ображають супротивників. І вони мають рацію. Вони знають, що тіло стає більш вразливе, коли зачеплене самолюбство. Воїни, навіть найбільш холоднокровні, втрачають негайно ж свою холоднокровність, коли їх всіляко паплюжать. Нам, троянцям, бракує епітетів.