Г е к т о р. Що це — хитрість Улісса або його велич?
У л і с с. Зараз я хитрю з долею, але не з вами. Це моя перша спроба, і в цьому моя заслуга. Я щирий з вами, Гекторе. Якби я хотів війни, я зажадав би у вас не Олену, а викупу більш дорогого ... Я їду ... Але я не можу позбавиться від відчуття, що шлях від цього місця до мого корабля дуже довгий.
Г е к т о р. Моя охорона супроводжуватиме вас.
У л і с с. Він так само протяжний, як шлях прямування царів, які прибули з візитом в країну, де на них готується замах ... В якому кутку ховаються змовники? Щастя наше, якщо ця змова не криється в самому небі ... А шлях звідси до цього фатального кута довгий і тривалий. Довгий і протяжний мій перший крок ... І я зроблю його, цей свій перший крок серед стількох небезпек ... Чи не спіткнуться я, не вб'юся на смерть? Може на мою голову звалиться цей карниз? Кам'яна кладка тут ще зовсім свіжа, і будь-який камінь може зірватися і впасти на мене ... Сміливіше ... Йдемо. (Робить перший крок).
Г е к т о р. Дякую вам, Уліссе.
У л і с с. Перший крок зроблено ... Скільки їх залишається?
Г е к т о р. Чотириста шістдесят.
У л і с с. Роблю другий! .. А знаєте, Гекторе, що змушує мене поїхати?
Г е к т о р. Знаю ... Ваше благородство.
У л і с с. Не зовсім так ... Андромаха так само пурхає віями, як і Пенелопа. (Виходить.)
Сцена чотирнадцята
А н д р о м а х а, К а с с а н д р а, Г е к т о р, потім А я к с, потім Д е м о к о с.
Г е к т о р. Ти була тут, Андромахо?
А н д р о м а х а. Підтримай мене! Не можу більше!
Г е к т о р. Ти все чула?
А н д р о м а х а. Так. Я вся розбита.
Г е к т о р. Ти бачиш, нам не слід втрачати надію.
А н д р о м а х а. На себе ми можемо сподіватися. На інших — ні. Ця людина жахлива. Все горе світу звалилося на мене.
Г е к т о р. Ще хвилина, і Улісс буде у себе на борту ... Він йде швидко. Звідси видно його кортеж. Ось він уже проти джерел. Що ти робиш?
А н д р о м а х а. У мене немає більше сил слухати ... Я затикаю вуха ... Я не заберу своїх рук, поки не визначиться наша доля.
Г е к т о р. Пошукай Олену, Кассандро.
Входить А я к с. Він зовсім п'яний. Бачить Андромаху, яка
стоїть до нього спиною.
К а с с а н д р а. Улісс вас очікує в порту, Аякс. Вам приведуть туди Олену.
Аякс. Олену! Сміюся я над Оленою. Ось цю жінку хотів б я обійняти.
К а с с а н д р а. Їдьте, Аякс! Це дружина Гектора.
А я к с. Дружина Гектора! Браво! Я завжди вважав за краще дружин
моїх друзів, моїх справжніх друзів!
К а с с а н д р а. Улісс вже на півдорозі ... Ідіть.
А я к с. Не гнівайся ... Вона заткнула собі вуха. Я можу сказати їй все, що хочу, адже вона не чує ... А якщо я доторкнуся до неї, якщо я поцілую її! Адже слова, які ми не чуємо, не мають ніякого значення.
К а с с а н д р а. Мають іноді велике значення ... Ідіть, Аяксе!
А я к с (в той час як К а с с а н д р а намагається відтягнути його від Андромахи, а Г е к т о р повільно замахується списом) Ти так думаєш? Ну, значить, можна доторкнутися до неї ... Абсолютно цнотливо, оскільки це дружина наших друзів. Що у неї саме цнотливе? У твоєї дружини, Гекторе. Шия! Що ж, поцілуємо в шию ... Вушко теж має абсолютно цнотливий вигляд ... Поцілуємо в вушко ... Скажу тобі, що я завжди знаходив в жінці саме цнотливе ... Пусти ... пусти ... Вона все одно не почує поцілунку ... Ну і сильна ж ти ... Я йду ... йду ... Прощай! ... (Виходить.)
Г е к т о р ледве помітно опускає спис. В цей момент
несподівано з'являється Д е м о к о с.
Д е м о к о с. Що за боягузтво? Ти повертаєш Олену? Троянці, до зброї! Нас зрадили ... Збирайтеся ... Ваша військова пісня вже готова! Слухайте вашу військову пісню!
Г е к т о р (б'ючи Д е м о к о са списом). Ось тобі за твою військову пісню!
Д е м о к о с (падаючи). Він мене вбив!
Г е к т о р. Війни не буде, Андромахо (Намагається розняти руки Андромахи, яка чинить опір.)
Вона спрямувала очі на Д е м о к о са. Завіса, що почала було
опускатися, знову піднімається.
А б н е о с. Убили Демокоса. Хто вбив Демокоса?
Д е м о к о с. Хто мене вбив? .. Аякс! Аякс! Вбийте його!
А б н е о с. Убийте Аякса!
Г е к т о р. Він бреше. Я вдарив його.
Д е м о к о с. Ні, це Аякс!
А б н е о с. Аякс вбив Демокоса ... ловите його ... Покарайте його ...
Г е к т о р. Це я, Демокосе, зізнайся, Демокосе, це я ...
Д е м о к о с. Ні, мій дорогий Гекторе, дорогий, любий мій Гекторе, це Аякс. Убийте Аякса!
К а с с а н д р а. Він вмирає, як і жив ... блазнюючи.
А б н е о с. Ось, ось ... Вони спіймали Аякса ... Вони його вбили!
Г е к т о р (відводить руки Андромахи). Війна буде.
Ворота війни повільно відкриваються.
Видно Олену, яка цілує Троила.
К а с с а н д р а. Троянський поет помер ... Слово поетові грецькому.
Завіса опускається остаточно.