Він був дуже виснажений і терпів великий біль, проте після того як йому добре розтерли зап'ястки та щиколотки й дали зробити добрячий ковток віскі з баклаги, він зміг розповісти про те, що з ним сталося.
Коли небо зовсім прояснилося, він вийшов на прогулянку— було десь близько одинадцятої вечора. Він пішов понад скелями, і ноги принесли його до місця, що його всі знали під назвою затоки Контрабандистів, що, мабуть, пояснювалося великою кількістю розташованих тут печер. Там він помітив людей, які щось вивантажували з невеличкого човна, і спустився вниз до моря — глянути, що там робиться. Клунки, які вони діставали з човна, схоже, були дуже важкі, і вони переносили їх до однієї з найдальших печер.
Ньюменові навіть на думку не спало, що тут може відбуватися щось незаконне, а проте він був заінтригований і підійшов до них якомога ближче, намагаючись залишатися непоміченим. Несподівано пролунав крик тривоги, і двоє могутніх чоловіків, у яких він відразу впізнав людей моря, накинулися на нього й оглушили до непритомності. Коли він згодом прийшов до тями, то виявив, що лежить у кузові якоїсь машини, котра, наскільки він міг здогадатися, підстрибуючи на вибоях, бралася вгору покрученим провулком, що вів від узбережжя до села. Він вельми здивувався, коли вантажівка в'їхала у ворота його власної садиби. Там після тривалого перешіптування чоловіки витягли його з кузова й укинули в канаву, у такому місці, де її глибина була достатньою, щоб його не могли там знайти протягом певного часу. Потім вантажівка від'їхала, і, як він гадає, з території його садиби через інші ворота, які були на чверть милі ближче до села. Він не міг точно описати своїх нападників, крім того, що вони були, безперечно, людьми моря, а судячи з їхньої мови, — корнуольцями.
Інспектор Бедворт виявив велику цікавість до розповіді Ньюмена.
"Судячи з усього, саме там вони заховали вкрадене золото! — вигукнув він. — У якийсь спосіб вони змогли підняти його з морського дна й склали в одній із далеких печер. Кожен знає, що ми обшукали всі печери поблизу від затоки Контрабандистів і тепер пішли далі, й очевидно вони вирішили перевезти вночі золото до однієї з тих печер, які були вже обшукані, і навряд чи хтось стане шукати там знову. На жаль, вони мали у своєму розпорядженні щонайменше вісімнадцять годин для того, щоб переправити золото до іншого місця. Якщо вони схопили містера Ньюмена минулої ночі, то я дуже сумніваюся, що ми тепер знайдемо золото там, де воно лежало тоді".
Інспектор поквапився, щоб обшукати те місце. Він знайшов очевидні докази, що зливки золота знаходились там, як вони й припускали, але знову були кудись перевезені, і ніщо не вказувало на місце їхньої останньої схованки.
Один ключ усе-таки був, інспектор сам указав мені на нього наступного ранку.
"Тим провулком машини їздять дуже рідко, — сказав він, — і в одному чи двох місцях нам пощастило виявити дуже чіткі сліди від автомобільних шин. З однієї був вирваний трикутний шматок, і він залишив сліди, які неможливо сплутати ні з чим іншим. Ці сліди ведуть у ворота; то там, то там можна виявити також слабкі ознаки того, що машина виїхала через інші ворота, тож ми маємо дуже мало підстав сумніватися в тому, що це саме та машина, яку ми шукаємо. Але чому вони виїхали через далекі ворота? Це здається мені очевидним доказом того, що вантажівка приїхала із села. А в цьому селі не так багато людей, котрі володіють вантажівками — не більш як двоє чи троє. Келвін, власник шинку "Три Якорі", має у своїй власності вантажівку."
"А яким був колишній фах Келвіна?" — запитав Ньюмен.
"Мені дивно, що ви запитуєте мене про це, містере Ньюмен. У свої молоді роки Келвін був професійним водолазом".
Ньюмен і я подивились один на одного. Окремі деталі головоломки стали складатися докупи, шматочок за шматочком.
"Ви не впізнали Келвіна серед тих людей, яких бачили на березі?" — спитав інспектор.
Ньюмен похитав головою.
"Боюся, про це я нічого не можу сказати напевне, — із жалем відповів він. — Я просто не мав часу, аби щось роздивитись".
Інспектор люб'язно дозволив мені супроводжувати його до "Трьох Якорів". Гараж був у кінці бічного провулка. Великі двері були зачинені, але звернувши на стежку, яка його огинала, ми знайшли невеличкі двері, що виявились відчиненими. Побіжний огляд шин цілком задовольнив інспектора.
"Тепер він наш, клянуся Юпітером! — вигукнув він. — Ось та трикутна виїмка завбільшки з мою долоню в задньому лівому колесі. Тепер, містере Келвіне, не думаю, щоб у вас вистачило клепки виплутатися з цього!"
Реймонд Вест урвав свою мову.
— Оце й усе? — сказала Джойс. — Поки що я не бачу тут проблеми, яку нам треба було б розв'язувати — хіба що вони ніколи так і не знайшли золота.
— Вони й справді ніколи не знайшли золота, — сказав Реймонд. — І також не змогли приперти до стіни Келвіна. Схоже, він був надто розумний для них, але я досі не можу збагнути, як йому це вдалося. Його справді заарештували, поклавши в основу звинувачення проти нього слід від автомобільної шини. Але одна несподівана деталь зруйнувала всю справу. Якраз навпроти великих дверей гаража був котедж, що його винайняла на літо одна художниця.
— Просто лихо з цими художницями! — зі сміхом вигукнула Джойс.
— І справді, як ви зауважили цілком слушно, просто лихо з цими художницями. Та з них, про яку я розповідаю, хворіла протягом кількох тижнів, і, як наслідок, дві медсестри з лікарні приходили доглядати її. Медсестра, котра чергувала біля хворої в ту ніч, підтягла своє крісло до вікна, штори на якому були підняті. Вона заявила, що вантажівка ніяк би не могла залишити гараж перед її вікном без того, щоб вона її не побачила, і вона заприсяглася, що тієї ночі машина з гаража не виїздила.
— He думаю, що це створює якусь проблему, — сказала Джойс. — Медсестра могла задрімати. Вони завжди сплять на чергуванні.
— Таке справді… е… е… трапляється, — розважливо докинув містер Петерік, — але здається мені, що ми приймаємо факти без достатньої перевірки. Перш ніж прийняти свідчення від тієї медсестри, ми повинні були б дуже пильно перевірити, чи можна їй довіряти. Алібі, що встановлюється з такою підозрілою поквапністю, може викликати слушні сумніви в його юридичній обґрунтованості.