Й таким чином і далі. Джері белькотав з годину, намагаючись довести, що він боягуз, що він незначність, що він винний, що уряд у респектабельності суперничає з Богом.
А коли закінчив, прокурор знову ввійшов у кімнату, хитаючи головою.
— Містере Вороне, ви в змозі виступити набагато краще. Жодна людина з публіки не повірила навіть єдиному вашому слову. Жодна людина з відібраних для слухання не повірила, що ви хоч трошки щирі. Ви як і раніше вважаєте, що уряд треба скинути. Тому нам знову доведеться вдатися до лікування.
— Дозвольте мені висповідатися ще раз.
— Проба є проба, містере Вороне. Перш ніж ми дозволимо вам мати хоч якусь причетність до життя, доведеться ще раз вмерти.
Тепер Джері з самого початку репетував не добираючи слів. Про гідність думати не доводилося: його підвісили під пахви над довгастим циліндром, наповненим киплячою олією. Занурювали дуже повільно. Смерть настала, коли олія дійшла йому до грудей, — ноги на той час уже зовсім зварилися, і великі шматки м'яса відпадали від кісток.
Його ввели й у цю камеру. А коли олія охолола настільки, що до неї можна було доторкатися, змусили вивудити шматки свого власного трупу.
Джері в усьому зізнався і покаявся знову, але публіку, відібрану для тесту, переконати не вдалося.
— Ця людина наскрізь фальшива, — заявили слухачі. — Він і сам не вірить хоча б єдиному своєму слову.
— Певно так і є, за всіма ознаками, — відзначив і прокурор. — Після своєї смерті ви дуже хочете співпрацювати з нами. Але ваші слова йдуть не від серця, у вашій промові залишаються перестороги. Доведеться допомогти вам знову.
Джері пронизливо закричав і замахнувся на прокурора. Коли охоронці відтягнули його, а прокурор погладжував розбитий ніс, Джері закричав:
— Певна річ, я брешу! Хоч скільки б мене вбивали, факт залишається фактом: наш уряд — дурні, обрані злісними брехливими виродками!
— Навпаки, — заперечив прокурор, намагаючись зберегти гарні манери й бадьорість духу, незважаючи на те, що з носа в нього текла кров, — якщо ми вб'ємо вас достатню кількість разів, ваш менталітет цілком зміниться.
— Ви не в змозі змінити правди!
— Змінили ж ми її для всіх інших, хто вже пройшов через це. І ви далеко не перший, кому довелося піти в третій клон. Але цього разу, містере Вороне, намагайтесь, будь ласка, бути героєм.
З його живого зняли шкіру, спочатку з рук і з ніг, потім його кастрували, зірвали шкіру з живота і грудей. Він умер мовчки, — хоча ні, не мовчки, всього лише безголосо, — вирізали гортань. Він виявив, що, навіть позбавлений голосу, виявився в змозі вишептати лемент, від якого все ще дзенькало у вухах. Коли він ожив в новому тілі, то його знову змусили ввійти в камеру й віднести свій закривавлений труп у кімнату для поховань. Він знову висповідався, і знову публіка не повірила йому.
Його повільно роздрібнили на шматочки. Після пробудження довелося самому відчищати і відмивати закривавлені рештки з роздрібнювача. Але публіка лише зауважила:
— Цікаво, кого цей покидьок думає обдурити.
Його випатрали й спалили нутрощі в нього на очах. Його заразили сказом і розтягли агонію смерті на два тижні. Потім розіпнули і залишили на сонці вмирати від спраги. Потім скинули разів десять з даху одноповерхового будинку, аж поки він не вмер у черговий раз.
Однак публіка розуміла, що Джері Ворон не покаявся.
— Боже мій, Вороне, скільки ж, по-вашому, я можу цим займатися? запитав прокурор. Вигляд у нього був вже не надто бадьорий. Джері навіть подумав, що він близький до розпачу.
— Надто суворо для вас? — сказав Джері, вдячний за цю розмову, яка забезпечувала йому перепочинок на кілька хвилин між смертями.
— За яку людину ви мене маєте? Все одно ми оживимо його через хвилину, кажу я собі, але ж я зайнявся цією справою зовсім не для того, щоб знаходити нові, якомога жахливіші способи вмертвляти людей.
— Вам не подобається?! Але ж у вас просто-таки талант в цій царині.
Прокурор різко подивився на Ворона.
— Іронізуєте? І ви все ще в змозі жартувати? Невже смерть для вас вже будь-чого не значить?
Джері не відповів, а лише спробував змахнути сльози, що тепер раз у раз непрошено набігали на очі.
— Вороне, це недешево. Ми витратили на вас мільярди карбованців. Навіть зі знижкою на інфляцію — це великі гроші.
— В безкласовому суспільстві гроші не потрібні.
— Що це ви собі дозволяєте, чорт забирай? Навіть тепер ви намагаєтеся бунтувати? Корчите з себе героя?
— Ні.
— Не дивно, що нам довелося вбивати вас вісім разів.
— Мені дуже шкода. Бачить небо, мені дуже шкода.
— Я просив, щоб мене перевели з цієї роботи. Очевидно, я не в змозі зламати вас.
— Зламати мене! Можна подумати, мені не хочеться, щоб мене зламали!
— Ви нам занадто дорого обходитеся. Каяття злочинців у своїх оманах приносять певну вигоду. Але ви обходитеся нам надто дорого. Зараз співвідношення "вигода-витрати" просто сміховинне. Всьому є межа, й сума, яку ми можемо витратити на вас, теж небезмежна.
— В мене є один спосіб, заощадити вам гроші.
— У мене теж. Переконайте цю чортову публіку!
— Коли будете вбивати мене в черговий раз, не вдягайте мені шолом.
Прокурор, здавалося, вкрай шокований.
— Це був би кінець. Страта. У нас гуманний уряд. Ми ніколи й нікого вбиваємо назавжди.
Йому вистрілили в живіт, він сплив кров'ю і вмер. Його скинули зі стрімчака в море, і його з'їла акула. Його повісили догори ногами, щоб голова саме занурювалася у воду, і, коли він втомився піднімати голову, то потонув.
Однак протягом усіх цих іспитів Джері все більше й більше привчав організм до болю. Розум його, нарешті, засвоїв, що будь-яка з цих смертей не є постійною. І тепер, коли наставав момент смерті, хоч як і раніше жахливий, але Джері перетерплював його краще. Він уже не так голосив і вмирав з більшим спокоєм. Він навіть навчився прискорювати сам процес: навмисно вбираючи в легені побільше води, навмисно звиваючись, щоб привернути увагу акули. Коли охоронцям наказали забити його до смерті ногами, він до останнього волав: "Сильніше!"
Нарешті, коли провели його пробу, він із запалом і пристрасністю заявив аудиторії, що російський уряд — це найжахливіша імперія, яку коли-небудь бачив світ. Цього разу росіяни зуміли втримати владу — нема зовнішнього світу, звідкіля можуть прийти варвари. Вдавшись до спокуси, вони змусили найвільніший народ у світі полюбити рабство. Слова йшли від серця — він зневажав росіян і цінував спогади про те, що колись, нехай навіть дуже давно, в Америці були свобода, закон і навіть абияка, але справедливість.