Я нічого не.відповіла: у мене були досить вагомі причини, щоб стримати себе,— листоноша приніс мені листа, від Жоржа. Я не чекала його так швидко, бо Жорж терпіти не може писати. А втім, я прекрасно розумію, кому зобов'язана цим листом... Дорога мамочко, тепер я переходжу до найголовнішого, але не знаю, як висловити вам те, Що хочу сказати... Я така дурна і навіть часто запитую себе, як у вас може бути така дурна дочка... Щоправда, я Дескейру!.. Так от: я хотіла б попросити у вас пробачення, але боюсь, щоб ви не запідозрили мене в нещирості... Я багато думала про все те, що сталося між нами, і тепер знаю, що ви добра —— добра тією доб-_ ротою, якої я досі ніколи не зустрічала... Ми з Жоржем зійшлися на тому, що випадок, який трапився з вами, був просто погано витлумачений... Як можу я у вас сумніватися, бачити ваше ставлення до мене/ я, що виявила до вас так мало чулості й розуміння?.. Тепер, завдяки . вам, я знаю, що значить платити добром за зло.
Але передусім — я захоплююсь вами. Я захоплювалася б вами навіть і тоді, якби Жорж не поділяв цього захоплення. Цілком очевидно, що ви справили на нього незвичайне враження, а він-то розуміється на людях! Моє щастя залежить від вас. Це настільки зрозуміло, що ви повинні б запідозрити, ніби я пишу цей лист у корисливих цілях. Однак, якби ви знали, яка я щира до вас! Поживши з вами, я ще більше відчула, яким гидким є все, що оточує мене тут,— і речі, й люди. Уявляю, яким могло б бути моє життя з вами і Жоржем...
Якщо наші писатимуть —вам відносно рішення, яке ви приймаєте на мою користь, відпишіть їм, будь ласка, що воно цілком залежатиме від мого шлюбу... Особливо баба завжди готова підсунути мені пару на свій власний смак; вона погоджувалась на Філо лише в зв'язку з нашим майновим станом. Несподіване збільшення мого посагу, без сумніву, розпалить її честолюбство. Необхідно обумовити, що ви погоджуєтесь на цю жертву лише для того, щоб я могла вийти заміж за хлопця, який мені подобається".
Тереза знову побачила Марію такою, якою дівчина постала перед нею,— зігнутою під вагою чемодана. її доня, її дитина написала їй цей сповнений ніжності лист; вона мріє про спільне життя втрьох; йдеться не про якийсь там міраж. її щастя можливе, і саме цього, а не якогось іншого щастя слід було б добиватись — єдиного доступного їй щастя. Але темне безумство ще раз запанувало над нею в ці дні! Вона завжди думала, що збочення й злочини породжуються непідвладною здатністю уявляти собі неможливе, творити химеру, яку потім за всяку ціну намагаєшся здійснювати в житті. Але зараз вона ввійде в "реальне життя". Це вислів Бернара Дескейру. Колись він часто повторював:
— Ти далека від реального життя.
Вона знайде в собі сили, щоб пожертвувати й іншим... Але чим?.. Чимось зовсім неокресленим... Вона надала якогось безглуздого значення роздратуванню Жоржа, викликаному тим, що вдавала, ніби захоплюється Монду... А втім, чи любила вона його? Вона навіть не поставила перед собою цього питання. "Я любила лише почуття, яке він мав до мене..."
Так думала Тереза в темну післяобідню пору, коли, заспокоївшись і більше не відчуваючи болю в серці, непорушно сиділа на низенькому стільчику біля каміна. Вона уявила собі Жоржа Філо таким, яким бачила його з самого початку: неголеним, косооким, у светрі сумнівної чистоти; намагалася привчити себе до думки, що Жорж звичайнісінький хлопець. Чи ж варто ризикувати хоч би одним биттям свого серця задля істоти, пбдібної до тисяч інших?
Оте збільшуюче скло, спотворююче скло, яке часто ставало між нею й людьми, раптом зникло, і вона побачила Жоржа таким, яким він був насправді (а не таким, яким бачили його Марія, Монду чи мадам Гарсен), — високим, сухопарим, схожим на сільського парубка і до того ж зизооким. Терезу опанувало почуття сорому й роздратування у зв'язку з тим, що вона могла надати такої ваги якійсь там посередності. Вона готова була послати йому записку, щоб він не приходив, але їй потрібно було прийняти його задля Марії.
О п'ятій годині Анна закрила віконниці й розпалила в каміні. І все ж Тереза раділа, що наступного вечора вона не буде самотньою. Упевненість у тому, що завтра хтось прийде до неї, проганяла нудьгу і сповнювала змістом довгі години роздумів. Хвилювання спало, заспокоїлось серце. Досить марити і тремтіти через якогось там першого-ліпшого; можливо, їй вдасться вибратися із своєї криївки, вмерти не самотньою, а на руках у Марії...
Так повернувся до неї спокій, так проминули два дні, і серце її не забилося, коли почула, як Анна відчиняє двері.
VII
З першого ж погляду, кинутого на Жоржа, Тереза відчула радість від того, що. він і справді звичайний собі хлопець, якого вона уявила напередодні: зніяковілий, у пальті, яке завжди забував скинути в передпокої, та з отією своєю звичкою гулко відсапувати й витирати чоло, щоб показати, скількох зусиль йому коштувало прибути до неї своєчасно.
Тереза лишила запаленою тільки одну лампу на столі. Жорж скоріше вгадував, ніж бачив її обличчя, на яке він залюбки дивився б цілими годинами. З надто великим поспіхом та з якоюсь афектацією Тереза заговорила про Марію, подякувавши за те, що він так швидко написав дівчині листа.
— Це тому, що ви мене попросили.
Вона вдала, що не зрозуміла, і подала йому лист Марії. Він узяв його і знову звів очі на Терезу.
— Яка вона чутлива! Як усе розуміє! — сказала вона. — Тепер я можу вам признатися: я досі не вважала її розумною. Ми судимо про наших дітей за якимось наївним чи незграбним зауваженням, за фразою, яку вони здебільшого повторюють з чужих уст. Але Марія розумна, дуже розумна.
Вона наголосила на слові дуже. І в міру того, як говорила, переконувалася, що кожне її слово все більше й більше настроювало хлопця проти Марії. Скільки ж то разів у своєму житті їй доводилося вдавати оцю байдужість, аби вселити віру в того,' кого вона любить. Але тоді її хитрощі були ні до чого: вона зраджувала свою любов уже самим намаганням приховати її. А сьогодні Тереза скидається на гравця, який з кожним разом збільшує ставку. І тому й перериває себе на півфразі (адже щирість її не підлягає сумніву).