— І як же звуть цю благородну дівицю?
— Аделе Терріні.
— А тепер повернімося до того, як ти домовився з тим дивним Сільвано Сольвере. Це ім'я трохи нагадує мені "сода сольвей". — "Я вже кретинію", — подумав Карруа, сердячись, що мусить стільки часу сидіти в цьому кабінеті.
— Він приїде по мене й відвезе до тієї синьйорини. Дуже просто.
— Отже, ти повинен їхати, куди він тобі скаже. Це ж очевидно. А коли ти вже будеш у синьйорини, тобі доведеться її оперувати? До речі, це небезпечна операція? Вона довго триває?
Дука пояснив, у чому полягає операція, вдаючись до медичних термінів, — він, як і Карруа, ненавидів зайву вульгарність.
— Звичайно, Ас лікар, виключений з корпорації, я не маю права навіть накласти пластир, але за згодою поліції цю операцію зробити я можу.
— А якщо в дівчини, скажімо, станеться зараження і вона помре, що нам тоді робити? — спитав Карруа.
— Ти сам знаєш, що на це запитання відповіді немає, — роздратовано кинув Дука. — Або ти ризикнеш увійти в контакт з цими людьми, щоб дізнатися про щось важливе, або накажи віднести досьє Турідду та його подруги до архіву і вдавай собі й далі, що ніколи не чув ім'я Сільвано Сольвере. А я вертаюся додому.
— Я тобі вже сказав, — зовсім тихо промовив Карруа, — якщо дівчина помре або опиниться в тяжкому стані й про це довідаються — ти все одно пропав, хай навіть діятимеш і за згодою поліції.
— Хіба? Та я вже, здається, давно пропав.
Карруа задивився крізь вікно на сонце. А коли озвався знову, голос його пролунав майже сумно.
— Отже, ти вирішив.
— Мені здається, я вже сказав про це. — Навіть такі розумні люди, як Карруа, інколи бувають тупуватими.
— Гаразд. — Він ненавидів цього Дуку й водночас захоплювався ним, як колись ненавидів і захоплювався його батьком через упертість і непохитність старого Ламберті. Без ліри в кишені, без жодної перспективи, з сестрою і малою дитиною на руках, він, замість дбати про себе, якось влаштовуватись у житті, взявся за геть безнадійну роботу, роботу в поліції, а поліцейський в Італії — це не те, що в Англії чи в Америці; італійський поліцейський дістає сповна від усіх, на нього сиплеться град каміння з рук страйкарів, йому дістаються кулі та ножові удари від злочинців, летить у спину лайка простих громадян та крик начальства. І за все це — жменька лір від держави. — Гаразд, але ти повинен робити все так, як я тобі скажу. Маскаранті піде з тобою.
Кращого й не могло бути.
— І візьмете машину з рацією. Це не викликало в Дуки захвату.
— Машина з рацією надто впадає в очі, — сказав він Карруа. — Цілком можливо, що вони, відколи дали мені гроші, стежать за мною, тому я сьогодні прийшов сюди пішки. Якщо вони помітять у машині рацію, мені буде непереливки.
— Про це подбає Маскаранті, він повинен постаратися, щоб вас не викрили. Але це ще не все, я накажу, щоб за вами поїхав наш спеціальний загін — загін "С". — Раптом він зірвавсь на крик: — І не кажи мені, що буде забагато людей! Якби ти хоч трохи розумівся на нашій роботі, то вже знав би, що може з тобою трапитись.
Ні, він зовсім не вважав, що людей буде забагато, Карруа говорив святу правду.
— Крім того, Маскаранті видасть тобі револьвера, — суворо, але якось безнадійно додав Карруа. — Певна річ, ти одержиш на нього тимчасовий і надзвичайний дозвіл, оскільки не маєш права носити зброю.
— Прошу тебе, не треба револьвера, мені зовсім не хочеться носити зброю.
— Ці люди дуже часто бувають озброєні. Але він категорично відмовився:
— Не давай мені ніякої зброї, я доволі небезпечний і без неї. — Він хотів ще сказати, що йому було б легко, занадто легко стріляти, але не сказав, бо Карруа це знав.
— Гаразд, нехай буде так, — здався Карруа. — Але май на увазі: Маскаранті пильнуватиме й тебе. І ще одне: ці люди дзвонитимуть тобі додому, тому ми візьмемо на контроль твій телефон і фіксуватимемо всі дзвінки, які ти робиш і на які відповідаєш.
Будь ласка, нехай фіксують.
— І ще одне: я повинен попередити комісара, що веду слідство в цьому секторі. — Карруа підвівся. — Якщо з тобою щось трапиться, знай, що мені це так не минеться. Мене пошлють на Сардінію їсти хліб з оливками.
— Здається, ти їси їх і тут.
— Не вдавай із себе дотепника, — кинув Карруа. — Постарайся тільки зрозуміти, що я не хочу мати неприємностей, а отже, з тобою нічого не повинно статися. Для мене не має значення, викриєш ти щось чи ні, все одно не ми винищимо цей бур'ян, його ще вистачить, — аби тільки ти залишився живий-здоровий і ця історія не потрапила до газет.
Дука знову підвівся, він був уже не такий знервований.
— Ходімо, Маскаранті.
— Ходімо, докторе, — сказав Маскаранті.
Карруа теж підвівся.
— Він не любить, коли його називають доктором, — звернувся він до Маскаранті, на відміну від Дуки, ще знервованіший, ніж був до цієї розмови. Потім згріб у руку десятитисячні банкноти. — Ці гроші ти повинен узяти й тратити, як свої. Ті люди можуть тебе обшукати, і вони повинні знайти в тебе свої банкноти.
Атож, звичайно.
Внизу, у дворі поліційного управління, на землі нерухомо сидів голуб, сам-один на сонці, ніби спав; а може, він був штучний, із каменю: автомобіль із рацією, що його привів Маскаранті, проїхав менше ніж за метр від голуба, та він і не ворухнувся.
4
Дзвінок пролунав надзвичайно ввічливо. Маскаранті зачинився в кухні й переклав револьвера з кобури до кишені піджака. Дука пішов відчиняти. Не щоразу, коли дзвонив дзвінок, вони робили так; щоправда, тепер, коли його сестра з донькою в Бріанці, мало хто сюди й приходить; ось уже чотири дні, як ніхто не дзвонить у двері, особливо так ввічливо, аж надто ввічливо, і тепер вони знали, що настала довгождана хвилина.
Трохи прочинивши двері, Дука відразу побачив ту валізку — це була саме валізка, а не велика сумка; він побачив також прегарні, довгі, дуже молоді жіночі ноги, і таке саме молоде обличчя й усе тіло, оповите яскраво-червоним рединготом.
— Доктор Ламберті? — Голос виявився не такий молодий і вже зовсім не такий ввічливий, як дзвінок; його обтяжували властиві міланській говірці інтонації; слова були літературні, але вимова — важка, грубувата, характерна для далекої провінції, як, скажімо, Корсіко чи Колоньйо Монцезе, де не дуже витончена, зате добродушна міланська говірка зливається в селах з іншими, віддаленішими й чужішими її природі діалектами.