Будков — див. Бутков П. Р.
Булатов Тимофій (рр. н. і см. невід.) — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 315.
Бурцев Лев Олександрович (рр. н. і см. невід.) — плац-ад’ютант Новопетровського укріплення (з 1856). — 394, 398, 408, 409.
Бурцов — див. Бурцев.
Бутков Петро Григорович (1775 — 1857) — російський історик. — 147.
Бутаков Олексій Іванович (1816 — 1869) — російський моряк і географ, начальник Аральської експедиції 1848 — 1849 рр. — 19, 277, 280 — 282, 285 — 289, 291, 302, 306, 308, 311, 313 — 315, 318, 367, 439, 441.
Бюрно Карл Іванович (1796 — р. см. невід.) — військовий інженер, генерал-майор, художник-любитель. Знайомий Шевченка з 1856 р. — 394.
Ваймарн — див. Веймарн.
Ван-Путерен Дмитро Іванович (1823 — 1877) — лікар; 1858 р. в Москві лікував Шевченка. — 441.
Варенцов Віктор Гаврилович (1825 — 1867) — російський педагог, /651/ фольклорист, перекладач (зі слов’янських мов), інспектор Нижегородського дворянського інституту (1857), професор Казанського університету Видав "Сборник русских духовных стихов" (1860), "Сборник песен Самар ского края" (1862), низку публіцистичних нарисів. — 413.
Варенцов Микола Михайлович (1818 — р. см. невід.) — московський комерсант, меценат; 24 березня 1858 р. Шевченко був присутній у нього на музичному вечорі. — 415, 417, 426.
Варенцов Олександр Петрович (рр. н. і см. невід.) — директор Нижегородської ярмаркової контори і театру. — 417.
Варенцова Софія Федорівна (дівоче прізвище Голіцина, 1830 — 1893) — дружина О. П. Варенцова, сестра князя В. Ф. Голіцина. — 417.
Васильєва Катерина Миколаївна (дівоче прізвище — Лаврова; 1829 — 1877) — російська актриса; грала в Малому театрі (Москва), гастролювала в Нижньому Новгороді (сезон 1857 — 1858 рр.). — Див. записи в щоденнику Т. Шевченка від 6 жовтня та 12 листопада 1857 р. — 428.
Васильчиков Іларіон Іларіонович (1805 — 1863) — київський, подільський і волинський генерал-губернатор (з 1852 р.). — 507, 512 — 514, 530, 601.
Ватто Жан-Антуан (1684 — 1721) — французький художник, живописець і декоратор. — 265.
Веймарн Олександр Володимирович — командир Нижегородського учбового карабінерного полку, генерал-майор. — 411.
Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович (1830 — 1904) — російський історик-сходознавець, археолог, лінгвіст, знавець історії Середньої Азії. — 346.
Венеціанов Олексій Гаврилович (1780 — 1847) — російський художник, сприяв визволенню поета з кріпацтва. — 77, 82, 83, 446.
Венедиктов — див. Бенедиктов.
Вернер Хома (Томаш) (рр. нар. і см. невід.) — польський політичний засланець, художник, товариш поета по Аральській описовій експедиції. Портретований Шевченком (VIII, № 48). — 287, 289, 291, 297, 306.
Виговський Іван Остапович (р. нар. невід. — 1664) — гетьман України, (1657 — 1659); уклав прошляхетську Гадяцьку угоду (1658), що викликало повстання під проводом І. Богуна, І. Іскри, І. Сірка. Утік до Польщі. 1664 р. розстріляний за вироком польського полкового суду. — 130.
Вишневецький Михайло Корибут (1640 — 1673) — польський король (з 1669 р.), син українського магната Яреми Вишневецького; зазнавши поразки у війні з Туреччиною, змушений був укласти Бучацьку мирну угоду (1672). — 171.
Вієльгорський Михайло Юрійович (1788 — 1856) — російський композитор, музикант, сприяв визволенню поета з кріпацтва. — 79, 85, 87, 92.
Вільхівська (Волховська) Тетяна Густавівна (1763 — 1853) — українська поміщиця, власниця с. Мойсівки (Мосівки), де Шевченко був у 1844 і 1846 рр.; родичка де Бальменів та Башилових. — 132 — 135, 142, 492, 518.
Віталі Іван Петрович (1794 — 1855) — російський скульптор, класицист, академік петербурзької Академії мистецтв (з 1840). — 374.
Вовчок Марко (Вілінська Марія Олександрівна (1833 — 1907) — українська і російська письменниця, прозаїк та перекладач ("Народні /652/ оповідання", 1857; "Інститутка", 1860; "Теплое гнездышко", 1873; "Записки причетника", 1869 — 1870; "Тюлевая баба", 1861; "Маруся", 1871; "В глуши., 1875). — 413, 414, 471, 472, 483, 486, 489, 490, 503, 517, 518, 546, 563.
Волконський Сергій Григорович (1788 — 1865) — декабрист, генерал майор, князь, рідний брат М. Г. Рєпіна. — 444.
Володимир Святий, Володимир Святославович (р. нар. невід. — 1015) — великий князь київський; руський державний діяч; запровадив християнство в Київській Русі, завершив її об’єднання в єдиній державі. Канонізований православною церквою. — 136.
Волосевич Полікарп — ієромонах, ректор Лубенської (потім Полтавської) духовної школи. — 48.
Вольський Вітольд Казимирович (1817 — 1885) — управитель маєтків Н. П. Парчевського. — 503, 506, 508, 520, 524, 525.
Воронцов Володимир Петрович (рр. нар. і см. невід.) — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, служив у Новопетровському укріпленні (1850 — 1852), сприяв Шевченкові в його заняттях малюванням. — 323.
Воронцов Михайло Семенович (1782 — 1856) — князь, учасник війни 1812 р., новоросійський генерал-губернатор (з 1823), намісник Кавказу У 1823 — 1824 рр. був начальником Пушкіна (конфлікт між ними призвів до заслання поета в с. Михайлівське). Шевченко бував у його маєтку у 1843 та 1859 рр. — 497, 512.
Гавриленко Григорій — столяр у Полтаві, знайомий О. Я. Кониського. — 590.
Галаган Григорій Павлович (1819 — 1888) — поміщик, власник с. Сокиринців на Полтавщині, знайомий поета; зберіг частину тексту поеми "Іван Гус" ("Єретик"). — 63, 149, 150 — 152, 172, 179, 246, 447, 453, 549.
Гартвіг Осип Андрійович — лікар в Нижньому Новгороді; підтвердивши версію хвороби Шевченка, врятував його від етапу до Оренбурга. — 409, 410.
Гаршин Євген Михайлович (1860 — 1931) — російський літературознавець, педагог, археолог; автор дослідження "Шевченко в ссылке" (1886). — 291, 305, 438.
Гашовська Дуня — див. Гусиковська Ядвіга.
Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770 — 1831) — німецький філософ; розробив теорію діалектики на грунті об’єктивного ідеалізму ("Феноменологія духу", 1807; "Наука логіки", 1812 — 1816; "Основи філософії права", 1821). — 121.
Гербель Микола Васильович (1827 — 1883) — російський поет, перекладач, видавець; знайомий поета з 1846 р. (Ніжин). Видав "Кобзарь" Тараса Шевченка в переводе русских поетов" (1860, 1869, 1876). — 138, 182, 472, 475.