— Тільки такі, як ми самі. Може, й зустрінемося з деким із них. Котра година?
— ІВв на дев'яту.
— Треба вибирати коротший шлях. У кожному разі, не волочитися ж нам за цією вантажівкою.
Альберто звернув на велике поле пшениці. Софія озирнулася і побачила, як за ними пролягла широка смуга потолоченого збіжжя.
— Завтра скажуть, що пшениця полягла від віїру, — сказав Альберто.
Майор Альберт Кнаг приземлився на летовищі Каструп у Копенгагені. Субота, 23 червня, 16.30. За плечима мав довгий день. Політ з Риму до Копенгагена був останньою ланкою подорожі.
В уніформі військ ООН, якою він завжди пишався, майор пройшов паспортний контроль. Він репрезентував не лише самого себе, але й міжнародний орган порядку, а також майже столітню традицію, яка охоплювала усю планету.
На плечі у нього висіла невелика торба. Решту багажу відправлять з Риму. Досить тільки помахати своїм червоним паспортом.
"Вільний від декларування".
На літак до Крістіансанна треба було чекати три години. Альберт Кнаґ ще хотів купити кілька дрібничок для своєї родини. Великий подарунок на день народження він відіслав Гільді ще два тижні тому. Маріт мала покласти пакунок на нічний столик, щоб Гільда, прокинувшись, одразу його знайшла. Після телефонного дзвінка того ж вечора майор більше не розмовляв з донькою.
Він купив кілька норвезьких газет, сів у барі аеропорту і замовив чашку кави. Майор лише встиг переглянути заголовки, як з голосника долинуло:
— Важливе повідомлення для пана Альберта Кнаґа. Пана Кнаґа просять звернутися до інформаційного віконця аеропорту.
Що таке? Альберт Кнаґ відчув, як йому наче морозом, сипнуло по плечах" Не відкликають же його назад у Ліван? А може, вдома щось трапилося?
Невдовзі майор уже стояв перед віконцем довідкового бюро,
— Я — Альберт Кнаґ.
— Прошу Термінове повідомлення.
Майор розірвав конверт. Всередині був ще один, менший, конверт, на якому стояло: "Майорові Альбертові Кнаґові, через бюро інформації САС, на летовищі Каструп, Копенгаген".
Альберт відчув, як хвилюється. Він вийняв маленький клаптик паперу:
Любий тату! Щиро вітаю тебе з приїздом додому. Рада твоєму поверненню з Лівану. Як сам розумієш, я ніяк не дочекаюся твого прибуття. Вибач, що викликала тебе через голосник. Так було найлегше.
PS. Фінансовий радник вимагає, на жаль, відшкодування за пошкодження й крадіжку автомобіля. PPS. Можливо, коли ти приїдеш, я сидітиму в саду. А може, почуєш про мене ще раніше.
PPPS. Побоююся занадто довго сидіти в саду. У таких місцях легко запастися під землю.
Щиро вітаю. Гільда, яка мала досить часу, щоб приготуватися до твого повернення додому.
Майор спершу не стримав усмішки, але йому не сподобалося, що ним так маніпулюють. Він завжди волів сам контролювати власне життя. Мала бешкетниця сидить собі вдома, у Ліллесанні, і диригує його діями на летовиші Каструп! Однак як це їй вдалося?
Майор засунув конверт до нагрудної кишені і рушив вздовж летовищних крамниць. Він саме зібрався завернути до крамниці з данськими продуктами харчування, як помітив крихітний конверт, приклеєний до скляної шиби. "МАЙОР КНАҐ*', було виведено грубим фломастером на конверті, Альберт відчепив його й прочитав:
Особиста інформація для майора Ачьберта Кнага, через "Донські продукти харчування*, летовище Каструп. Любий татуї Купи, будь ласка, велику донську салямі, десь на два кілограми. Мама, напевно, втішиться сосисками для коктейлів.
Р5. Від лімфьордської ікри теж ніхто не відмовиться. Цілую. Гільда.
Альберт озирнувся. Може, вона десь поблизу? Хтозна чи Маріт оплатила 6 їй поїздку до Копенгагена для зустрічі тата. Але ж це Гільдин почерк... Несподівано спостерігач ООН відчув, що й сам став об'єктом спостереження. Здавалося, наче хтось на віддалі керує усіма його вчинками. Почувався лялькою у руках дитини.
Альберт зайшов до крамниці і купив два кілограми салямі, сосиски для коктейлів та три баночки ікри. І знову побрів уздовж ряду крамниць. Він вирішив купити Гільді справжній подарунок на день народження. Може, калькулятор? Або портативний радіоприймач. Так, це саме те, що треба.
Коли він зайшов до крамниці електротоварів, то побачив, що й тут на вітрині висів конверт: "Майорові Альбертові Кнагові, через найцікавішу крамницю на летовищі Каструп*. На аркуші у конверті було повідомлення такого змісту:
Любий тату! Передаю тобі вітання від Софії і дякую за мінітелевізор у комбінації з радіоприймачем, який вона одержала у подарунок від свого дуже щедрого тата. Подарунок фантастичний, хоча з іншого боку — дрібничка.
Повинна, однак, визнати, що поділяю захоплення Софії такими дрібничками.
PS. Якщо ти там ще не був, то подальші інструкції для тебе висять у продуктовій крамниці та в алкомаркеті, де продають вина й сигарети.
PPS. На день народження я одержала трохи грошей і можу спонсорувати купівлю свого ж мінітелевізора за 350 крон.
Цілую. Гільда, яка уже начинила індика та приготувала салат.
Мінітелевізор коштував 985 данських крон. Це можна було назвати дрібничкою у порівнянні з тим, гир відчував Альберт Кнаґ, яким туди й сюди мотиляла власна донька. То вона тут, чи ні?
Тепер він на кожному кроці почав озиратися по боках. Самому собі видавався шпигуном і маріонеткою водночас. Чи не позбавляють його особистої свободи?
Майор попростував до алкомаркету. Тут також висів конверт з його іменем. Усе летовище, здавалося, перетворилося на своєрідну комп'ютерну гру, у якій він виконував роль курсора. На аркуші стояло:
Майорові Кнаґовг, через алкомаркет, Каструп. Все, чого я звідси хочу, — пакетик жувальної гумки та кілька пачок марципанів Антона Берга. Не забудь, що усе це в Норвегії коштує набагато дорожче! Наскільки я пригадую, мама любить кампарі.
PS. Впродовж усієї подорожі додому мусиш бути насторожі. Бо ж не хочеш, певно, пропустити якесь важливе повідомлення.
Вітання від твоєї дуже вченої доньки Гільдії.
Альберт покірно зітхнув, зайшов до крамниці й купив усе, що замовляла Гільда. З трьома пластиковими торбинками та торбою через плече він рушив до виходу №28, аби там чекати на відліт свого літака. Якщо десь ще й висять записки, то хай собі висять. Та на одній з колон біля виходу №28 майор знову знайшов конверт: "Для майора Кнаґа, вихід №28, ле-товище Каапруп, Копенгаген". Теж Гільдин почерк, але чи не дописано номер виходу іншою рукою? Визначити це, на жаль, нелегко, бо не було з чим порівняти цифри.