Вбiгає дiвчина.
Д i в ч и н а
Готуйтесь! їдуть, їдуть молодi!
Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях.
П е р е д е р i й
Всi по мiсцях! Товаришi-брати!
Во славу мiста нашого старого,
Во славу чесних всiх працiвникiв,
Во славу руського народу i землi
Засяють хай всi свiчi цеховi!
Миттю вся палата освiтлюється силою свiчок.
К а п у с т а
Тепер нехай через вогонь пройдуть
Звичаєм стародавнiм молодi.
Музика.
Цеховики стають обабiч дверей, утворюючи своїми свiчками щось подiбне до вогняної завiси, крiзь яку повиннi пройти молодi.
IV
Свiчка й Меланка входять крiзь вогняну заслону. За ними, вже повiльно, ошатна юрба дружок i бояр. Меланка в чудовому шлюбному вбраннi з серпанком на головi, що закриває її обличчя.
Х о р
Ой, пройшла Меланочка крiзь вогонь,
Наче щире золото, через горн.
Ой, свiти ж їм, вогнику, все життя,
Щоб не було в темряву вороття.
Ти в хатинi весело їм палай,
Ясну щастя-доленьку їм надай.
Молодi пiдходять до Тетяни i Капусти, що чекають їх, перша — з хлiбом, сiллю i медом, що поставленi на вiкно з дiжi, а другий — з двома зеленими, перевитими золотом свiчками та келихом, що стоїть на тацi, яку держить хтось iз товаришiв.
Т е т я н а
Нехай вас бог благословить святий,
Нехай у вас всього в привiллi буде,
Удосталь хлiба, меду та вина.
К а п у с т а
На полi хай у тебе буде повня,
А в хатi вiчна згода та любов.
П е р ш и й х о р
Тупу-тупу коло дiжечки,
Навiдала сироїжечки,
Що ж нам допiру робити:
Чи в хатi свiчки свiтити,
Чи сироїжечки брати,
Чи вже невiстку вiтати.
Є в нас тарiлочка меду,
Йди до нас, невiстко, на беседу.
Д р у г и й х о р
Ой панове сватове, просимо вас,
Прилетiла утiнка в добрий час,
Ви ж її не бийте, не лайте,
Ви ж її хорошенько приймайте,
Ви ж її раненько не будiте,
Ви ж її мiж людьми не судiте.
П е р ш и й х о р
Ой невiстко наша жаданка,
Ой, не рiк ми тебе жадали,
Сiм рокiв меду не пили,
Сiм рокiв свiчок не свiтили,
Ти ж нам солодша вiд меду.
Йди до нас, голубко, на беседу,
Ти ж нам яснiша за свiчку,
Одкрий нам своє бiле личко.
К а п у с т а
(знiмає серпанок з Меланчиного обличчя, зворушений).
Отак, Меласю,— сiм рокiв тебе,
Мов свiчечку ясную, ми чекали
I в темрявi журились, а тепер
Ти увiйшла, i раптом засiяла
Палата вся вiд радiсних огнiв.
М е л а н к а
(зворушена, припадає на мить до його плеча).
О мiй дiдусю любий!
К а п у с т а
I за це
Прийми од нас, звичаєм стародавнiм,
Зеленую цю свiчку.
(Запалює й дає).
Хай горить
Вона тобi на радiсть та на щастя.
А це тобi, вiдважний майстре наш.
(Дає так само Свiчцi).
Нехай тебе колись прославить пiсня,
Що Свiчка ти — i свiтло нам здобув.
Х о р
Слава тобi. Свiчко-зброяре,
Свiчку ти здобув воску яра,
Слава тобi, майстре умiлий,
Слава тобi, рицарю смiлий!
Капуста бере келих i подає Свiчцi.
К а п у с т а
Тепер прийми цю заздоровну чару.
Х о р
Не пий, Iванко,
Першого привiту,
Бо перший привiт,
Лихий на зустрiт,
Оддай маршалку 1
Через праве плече —
Нехай вiн виллє,
Нехай потече.
1 Маршалок — староста у весiльному обрядi.
Свiчка бере келих i передає через праве плече Коляндрi, який виливає його на пiдлогу.
Т е т я н а
(бере другий келих i подає Свiчцi).
Здоровi пийте, дiточки, нехай
Солодка й повна буде ваша чара.
Свiчка бере й п'є, чергуючись з Меланкою.
С в i ч к а
Бо славу нашу, браття дорогi,
Нехай вовiк живе громада наша!
В с i
Тобi на славу! Слава, слава Свiчцi!
Передерiй пiдходить до молодих.
П е р е д е р i й
Хвала тобi, одважний майстре наш!
Щасливий будь з дружиною своєю.
А ти, Меласю, од мене прийми
Цю рiзьблену оздобу на намисто —
Найкращий твiр, що я колись скував,
Коли ще очi бачили мої.
(Дає їй золоту оздобу).
М е л а н к а
(зворушено).
Спасибi щире, дядечку мiй любий,
О, як би я жадала, щоб вони
Прозрiли знов, твої прекраснi очi.
(Цiлує його).
П е р е д е р i й
Меласю! Рiдна! Свiчечко ясна!
Мене сама мов свiтлом ти осяла.
В с i
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе
На довгi роки славний майстер наш!
Музика
Пiд звуки музики й гучних привiтань Капуста i Тетяна обводять молодих навколо всiєї палати, пiсля того садовлять їх на покутi.
Х о р
Суньтеся, суньтеся, кравчики,
Суньтеся, суньтеся, шевчики,
Iз покуття в запiчок, бондарi,
Уступайте мiстечко для зорi.
Для зорi, для зiроньки, що зiйшла
Коло ясна мiсяця край стола.
Д р у г и й х о р
Бiжи, бiжи, братику, доганяй,
Свою любу сестроньку одбирай,
Ой бiг любий браточок — не догнав,
За боярами рiдненьку не пiзнав,
За музиками гучними не почув,
Почув тiльки голосочок, як її
Вже приймали кравчики цеховi.
"Добрий вечiр, кравчики, я до вас,
Приймiть мене, молоденьку, в добрий час.
Бо ж мене нiченька зайняла,
Iнеєм суконька припала,
Русая косонька росою,
Бiлеє личенько сльозою".
П е р ш и й х о р
Iди вiд нас, братику, не жалiй,
Ми вже твою сестроньку прийняли,
По червоному килиму провели,
Повну чару меду їй налили,
Цiлував її наш майстер молодий,
Обсушив її вiд iнею-води,
Русу косоньку вiд дрiбної роси,
Бiле личко вiд дiвочої сльози.
V
Тим часом цеховики вже повстромлювали в свiчники свої свiчки й розсипались по палатi барвистими купками. Починається невимушена весела метушня.
К а п у с т а
А що ж, брати, тепер, либонь, не грiх
Й по чарцi добрiй випить...
(Сiдає за стiл).
Панi свахо,
Частуй гостей. Та не барись i ти,
Дружко мiй любий, наливай чарки.
Т е т я н а
Та ну ж бо! Споживайте на здоров'я!