СТАРА (луною). Найвідданіші піддані вашої величності!
СТАРИЙ. Дозвольте ж пройти, панове… як же мені прокласти дорогу в цьому натовпі… я маю смиренно вклонитися його величності Імператорові… Дозвольте ж пройти…
СТАРА (луною). Дозвольте йому пройти… дозвольте йому пройти… йти…
СТАРИЙ. Дозвольте мені пройти, дозвольте ж мені пройти. (У відчаї.) О! Чи я дійду коли-небудь до нього?
СТАРА (луною). До нього… до нього…
СТАРИЙ. А проте моє серце і все моє єство біля його ніг. Натовп придворних оточує його… О, о, вони хочуть мені перешкодити дійти до нього! Вони, звичайно, бояться, що… О, я чую, чую! Придворні інтриги, я знаю… Мене хочуть розлучити з вашою величністю!
СТАРА. Заспокойся, моє серденько… Його величність бачить тебе, дивиться на тебе… Його величність підморгнув мені… Його величність з нами!
СТАРИЙ. Імператорові потрібне найкраще місце, біля підвищення… Він має чути все, що скаже Промовець!
СТАРА (ставши на табуреті навшпиньки, задерши підборіддя якомога вище, щоб краще бачити). Нарешті Імператором зайнялися.
СТАРИЙ. Хай благословиться небо. (До Імператора.) Сір, ваша величність може мені довіритися. Біля вашої величності мій друг і представник. (Стоїть навшпиньках на табуреті.) Панове, пані, панянки, дітки мої, я вас благаю…
СТАРА (луною) …гаю…гаю…
СТАРИЙ. Я хотів би побачити… відійдіть… я хотів би… небесний погляд… шановане обличчя, корону, ореол його величності… Сір, звольте звернути ваше видатне обличчя в мій бік, до вашого покірного слуги… такого смиренного… О, цього разу я добре бачу… я бачу…
СТАРА (луною). Цього разу він бачить… він бачить… ачить…
СТАРИЙ. Радість переповнює мене… я не маю слів, щоб висловити безмірність моєї вдячності… в моєму скромному помешканні… О величносте! О сонце! Тут, тут, у цьому помешканні, де я, щоправда, є маршалом… та в ієрархії вашої армії я всього лише сержант…
СТАРА (луною). Маршал-сержант…
СТАРИЙ. Я пишаюсь… пишаюсь і водночас смиренно схиляю голову… так і має бути… на жаль… Звичайно, я маршал, я міг би бути при імператорському дворі, тут же я наглядаю лише за маленьким двором… величносте, я… величносте, мені важко висловлюватись… Я міг би мати багато речей, чимало коштовностей, якби знав, якби бажав… якби я… якби ми… Величносте, пробачте моє хвилювання…
СТАРА. До третьої особи!
СТАРИЙ. Нехай ваша величність зволить мене пробачити! Отже, ви прийшли… ми вже не сподівалися… нас могло тут не бути… О, рятівниче, в житті мене було принижено…
СТАРА (ридаючи, луною) …нижено…нижено.
СТАРИЙ. Я багато страждав у житті… Я міг би кимось стати, якби був упевнений у підтримці вашої величності… я не мав жодної підтримки… якби ви не прийшли, було б уже пізно… ви, сір, мій останній притулок…
СТАРА (луною). Останній притулок… сір… танній притулок… притулок…
СТАРИЙ. Я зробив нещасними своїх друзів, усіх, хто мені допомагав… Блискавка била руку, що простягалася до мене…
СТАРА (луною). Руку, що простягалася… тягалася… алася…
СТАРИЙ. Завжди були всі підстави мене ненавидіти і жодних — любити…
СТАРА. Це неправда, моє серденько, це неправда. Я ж бо люблю тебе, я твоя матуся…
СТАРИЙ. Усіх моїх ворогів винагороджено, а мої друзі зрадили мене.
СТАРА (луною). Друзі… зрадили… зрадили…
СТАРИЙ. Мені робили багато лиха. Мене переслідували. Якщо я й скаржився, то саме на тих, хто завжди вважався правим. Часом я намагався помститися… але я ніколи не міг… ніколи не міг помститися… був занадто жалісний… не хотів бити лежачого ворога, я завжди був надто добрий.
СТАРА (луною). Він був надто добрий, добрий, добрий, добрий.
СТАРИЙ. Саме жалісність мене й занапастила…
СТАРА (луною). Моя жалісність… жалісність… жалісність…
СТАРИЙ. Але вони не мали жалю. Вони кололи мене шпильками, били дрючками, ножами, гарматами, трощили мені кістки…
СТАРА (луною). Кістки… кістки… кістки…
СТАРИЙ. Мене позбавляли посад, обкрадали, вбивали… Я був вмістилищем лиха, громовідводом катастроф…
СТАРА (луною). Громовідводом катастроф… громовідводом…
СТАРИЙ. Щоб забути, величносте, я вирішив займатися спортом… альпінізмом… мене тягли за ноги, щоб я посковзнувся… я хотів піднятися сходами, мені зіпсували сходинки… я провалився… Я бажав мандрувати, мені відмовляли в паспорті… Я думав був перейти річку, мені відрізали мости…
СТАРА (луною). Відрізали мости.
СТАРИЙ. Я хотів перетнути Піренеї, вже не було більше Піренеїв.
СТАРА (луною). Більше Піренеїв… Він міг би бути, величносте, як і багато хто, першим над редакторами, першим над акторами, першим над лікарями, величносте, першим над королями…
СТАРИЙ. З іншого боку, мене ніколи не брали до уваги… ніколи не надсилали запрошень… Але я, слухайте, що я вам скажу, я сам-один міг би врятувати людство, та ще й досить хворе людство. Ваша величність усвідомлює собі… я принаймні міг порятувати вас від болю, який мучить вас останні чверть століття, якби мав можливість передати своє послання. Я не втрачаю надії врятувати вас, час ще є, я маю план… на жаль, мені тяжко висловлюватись…
СТАРА (поверх невидимих голів). Промовець буде тут, він говоритиме за тебе. Його величність тут… Тобі нема чого хвилюватись, тебе слухатимуть, усе змінилося, ти маєш усі козирі.
СТАРИЙ. Нехай ваша величність мені пробачить… Вам вистачає турбот… Мене було принижено… Відійдіть же трохи, панове, не заступайте мені ніс його величності, я хочу бачити, як сяють діаманти на імператорській короні… Ваша величність поблажливо поставилася до моєї вбогої персони, тому зволила зідвідати моє скромне помешкання. Яке надзвичайне відшкодування! Величносте, якщо фізично я стаю навшпиньки, то це не через пиху, а щоб споглядати вас! Подумки ж я припадаю до ваших ніг!
СТАРА (ридаючи). До ваших ніг, сір, ми припадаємо до ваших ніг, до ваших ніг, до самісіньких пальців…
СТАРИЙ. У мене короста. Мій шеф виставив мене за двері, бо я не робив реверанси його малюку і його коневі. Мені дали коліном під зад, утім, сір, це не має жодного значення… тому що… сір… величносте… подивіться… я тут… тут…
СТАРА (луною). Тут… тут… тут… тут… тут…
СТАРИЙ. Тому що ваша величність тут… ваша величність візьме до уваги моє послання… Промовець уже мав би бути… Він примушує його величність чекати…