Стежками Півночі

Сторінка 4 з 5

Мацуо Басьо

Другий син Фудзівари Хідехіри, який у 1189 р. убив Мінамото Йосіцуне та свого брата Ідзумі Сабуро. Місто в преф. Івате.

Брат першого сьоґуна Мінамото Йорітомо, який виступив проти нього і зазнав поразки; в Японії він вважається національним героєм.

Місцевість на півночі Японії. Нині в Японії є префектура Ямаґата, а також місто Ямаґата, яке є адміністративним центром цієї префектури.

Храм секти Тендайсю, розташований на Храмовій горі у місті Ямаґата.

ликий учитель Дзікаку1. У монастирі панує дух особливої чистоти і спокою. Нам багато хто казав, що слід хоча б одним оком глянути на цей монастир, тож ми вирішили попрямувати туди, дарма що для цього мусили повернутися назад на сім рі від Обанадзави2. Сонце ще було в зеніті. Домовившись, що заночуємо на узгір' ї в келії ченця, піднялися до гірської обителі. Довкіл — лише численні скелі й узвишшя, на яких старіють сосни та кипариси. Земля й давнє каміння лисняться під шаром моху, а храм на горі зачинений. Тиша, ані звуку. Ми обходили ущелини, лізли по камінню, і ось нарешті перед нами постала священна обитель. Від цієї краси та благодатної тиші наші серця враз переповнилися чистотою і спокоєм.

Тиша!

І тільки сюрчання цикад Пронизує скелі.

... Покинувши Харуґо, ми дісталися селища Цуруґаока3. Там нас прийняв у своїй господі Дзюко — воїн із давнього роду Наґаяма. У його оселі ми складали вірші, яких назбиралося на цілий сувій. До Цуруґаоки нас провів Сакіті, а звідти вже човном ми спустилися вниз за течією до порту Саката4. Заночували ми в оселі лікаря, який називає себе Фуґьоку з Хижки над Морською Безоднею.

Повсюди —

Від Спекотної гори

До Вітряної бухти — прохолода!

З водою разом вихлюпнула в море

Спекотне сонце

Річка Моґамі.

... На ранок хмари на небі розвіялися, сліпуче засяяло сонце, а тому, сівши в човен, ми попливли затокою Кісаґата. Насамперед

Дзікаку-дайсі, він же Еннін (794-864) — чернець секти Тендайсю, відомий релігійний діяч. Місто на східному березі річки Моґаміґава, розташоване на північному сході префектури Ямаґата.

Цуруґаока-хатіманґу — храм у місті Камакура.

Місто на північному заході префектури Ямаґата. Розташоване на гирлі річки Моґаміґава.

попрямували на човні до острова Ноіна. Там відшукали залишки самотньої хижі, в якій він прожив три роки. Після цього, вже на протилежному березі, ми вийшли з човна й опинилися біля старої вишні, яка пам' ятає, мабуть, ще самого Сайґьо1. Адже саме тут написав він колись: "Човнирибальські квітами пливуть..."2 ...Віє від цієї затоки незрозумілим смутком і тугою, ніби вона засмучена чимось, ніби перебуває в поганому настрої.

Над Кісаґатою дощі! Красуню Сейсі3 Нагадує мені мімози квіт.

О Сіогосі4!

В прохолоді моря

Полощуть довгі ноги журавлі.

... Сьогодні ми пройшли через найбільш недоступні місця північного краю — Оясірадзу, Косірадзу5, Інумодорі, Комаґаесі6. Ми падали з ніг від утоми, тому, щойно потрапивши на постоялий двір, я відразу влаштувався спати й ліг. Однак заснути мені так і не судилося, бо в сусідній кімнаті, ближче до веранди, гомоніли дві молоді жінки.

... Зрештою під їхній гомін я поступово закуняв. Коли ж зранку благословилося на світ, і ми вже збиралися рушити далі, ці жінки раптом почали нас слізно благати: "Шлях дуже небезпечний, хтозна, яка небезпека чатує на нас далі. ми боїмося. дозвольте нам непомітно йти за вами.". Звісно, їх було шкода. Однак чи могли ми

Сайґьо (1118-1190) — поет-чернець, колишній самурай. Йдеться про відомий вірш-танка, авторство якого приписується Сайґьо: Човни рибальські квітами пливуть — На гребнях хвиль В затоці Кісаґата,

Як і повсюди, Вишні теж цвітуть. Сейсі (або ще Сейші, Сі Ші) — легендарна китайська красуня V ст. до н.е. Сіоґосі — назва місцевості на узбережжі Японського моря (преф. Акіта). Яп., відповідно: "Не знаючи батьків", "Не знаючи дітей". Яп., відповідно: "Повернення собаки", "Повернення коня".

погодитися? Тож ми відповіли: "На жаль, ми часто змушені зупинятися надовго в різних місцях, тож ви ліпше йдіть самі, як і решта людей, а приязні боги оберігатимуть вас від біди". Сказавши це, ми вийшли за ворота, однак смуток ще довго не покидав моє серце.

В одній хатині з нами ночували Повії молоді... Хаті1 і місяць!

Це те, що я сказав Сора, а він записав цей вірш.

... Сора турбував біль у шлунку, тож він вирішив покинути мене й вирушити до містечка Наґасіма2, що в провінції Ісе3, оскільки там жив хтось із його рідних. На прощання він написав мені:

Якщо впаду в дорозі І не встану, —

Залишиться зі мною цвіт хаті. (Сора)

Туга того, хто змушений піти, велика. Але великою є також печаль того, хто залишається. Неначе самотні качки губляться в хмарах. Я склав у відповідь:

Написане

Стираю від сьогодні... 4 Росинки на солом 'янім брилі!

...Підійшовши до кордону Етідзен5, я сів у човен у бухті Йосі-дзакі, відштовхнувся веслом від берега й поплив у напрямку Сіоґо-сі-но мацу6.

Хаґі — довголітня кущовидна рослина родини бобових з квітами рожево-білого кольору (лат.: Ьвврвіїгга).

Місто в північно-східній частині преф. Міе.

Давня назва провінції й місцевості, розташованої в північній частині сучасної преф. Міе. Назву "Ісе" має також місто на сході цієї префектури.

У ті часи мандрівники зазвичай писали своє ім'я та імена своїх супутників на крисах подорожнього бриля.

Давня назва місцевості (нині північна частина преф. Фукуі). Яп. "Сосни на перекаті"

В буремнім морі

Хвиля височиться,

А з сосен в Сіоґосі усю ніч

На землю сяйво місячне

Сочиться.

(Сайґьо) 1

Ці рядки вичерпно описують красу багатьох краєвидів. Додавати до них хоча б слово — марна річ, усе одно, що відрощувати собі на руці зайвий палець.

...У Фукуі2 живе Тосай — старий відлюдник. Колись давно, років з десять тому, він приїздив до Едо для того, щоби зустрітися зі мною. Тож я взявся розпитувати людей про нього: чи зовсім вже немічний, чи живий взагалі. Довідався, що він живий-здоровий, люди підказали, де живе. ...Врешті-решт я знайшов-таки цього старого й залишився в його оселі на дві ночі, після чого знову вирушив у дорогу в надії помилуватися повним місяцем у гавані Цуруґа. То-сай забажав супроводжувати мене.