... У цій же провінції є храм Унґандзіі, позаду якого вище в горах ще збереглися залишки келії преподобного Буттьо8.
... Незабаром ми почали сходження на гору, розташовану за монастирем, прагнучи знайти те місце, де раніше знаходилася келія Буттьо. І несподівано для себе виявили її майже на самісінькій вершині гори поруч з невеличкою кам' яною печерою.
Самітника обитель В літнім гаї,
Місцевість на південному заході префектури Акіта, що здавна славиться своїми краєвидами: 88 лагун на узбережжі Японського моря, усіяних 99 островами. Місцевість у верхів'ї річки Накаґава на північному сході преф. Тотіґі. Північна частина преф. Івате.
За легендою, Тамамо-но мае — лисиця-перевертень, яка перевтілилася в красуню й зачарувала імператора Коное (ХІІ ст.), проте зрештою її викрили й убили, після чого вона перетворилася на камінь.
Синтоїстський бог війни та справедливості. Мунетака Йоіті — влучний стрілець із "Повісті про рід Тайра". Храм у місті Куробане, що в преф. Тотіґі, зведений у 1126-1131 рр. Яп. "маківка голови Будди".
В якій і дятел дірки не проб 'є.
...Ми попрямували далі і згодом переправилися через річку Абу —кума1. Ліворуч від нас виднілися високі гори Аідзуне2, а праворуч — гірський кряж, за яким простяглися землі Івакі3, Сома4, Мі-хару-но сьо5, Хітаті6, Сімо-цуке7.
... Коли благословилося на світ, вирушили в дорогу шукати селище Сіно-бу8, де хотіли подивитися на відомий камінь, за допомогою якого створювалися візерунки9. Селище, що сховалося в гірській долині, виявилося зовсім маленьким, а камінь, який ми шукали, наполовину вгруз у землю. До нас підійшов сільський хлопчина й розповів таку історію: "Раніше, у давні часи, цей камінь лежав на верхівці гори, і всі перехожі обривали різну рослинність, щоб самим спробувати, як воно — фарбувати тканину на камені. Через це місцеві мешканці розсердилися і скинули камінь донизу, в долину. Скотившись, камінь упав догори низом". Історія ця скидається на
правду.
Розсаду смикають.
Колись у давнину
Руками так тканину фарбували.
...Був перший день п'ятого місяця. Ніч ми провели в Іідзука10, де повсюди б'ють гарячі джерела. Тож спершу ми скупалися, а вже потім заговорили про ночівлю. Нас завели в дуже бідну, справді
Річка в південній частині преф. Фукусіма, що впадає в Тихий океан.
Інша назва цієї гори — Бандайсан. Діючий вулкан у північній частині преф. Фукусіма, на північ від озера Інавасіроко.
Назва місцевості в південно-східній частині преф. Фукусіма, що виходить на узбережжя Тихого океану.
Назва місцевості в північно-східній частині преф. Фукусіма. Назва місцевості в східній частині преф. Фукусіма.
Назва місцевості в східній частині преф. Ібаракі, що виходить на узбережжя Тихого океану. Назва місцевості (нині преф. Тотіґі).
Давня назва селища в преф. Фукусіма, яке нині увійшло до складу міста Фукусіма.
Йдеться про традиційний спосіб накладання візерунків на тканину. На пласкому камені розкладали трави та квіти й щільно притискали до них тканину, на якій залишався відповідний відбиток-візерунок.
0 Місто у північній частині преф. Фукуока.
злиденну господу, де циновки лежали прямісінько на земляній підлозі. Не було й ліхтарів. Оселю тьмяно освітлював лише жар тліючого вугілля в жаровні. Зрештою ми сяк-так влаштувалися й лягли спати. Вночі гриміло, лило мов із відра, і якраз там, де ми лежали, протікав дах. До всього, ще й страшенно кусалися блохи та комарі, тож ми так і не поспали. А в мене, окрім цього, ще стався напад давньої хронічної хвороби, і я думав, що взагалі віддам Богу душу. Нарешті настав довгожданий світанок, і ми знову вирушили в дорогу. ...На ніч зупинилися в Іванума1.
Сосна Такекума2 й справді дивовижна, адже вона не втратила свого первісного вигляду, роздвоюючись прямо від кореня. Звісно, відразу спадає на думку монах Ноін3. Колись давно новопризначе-ний правитель краю Міті-ноку4 наказав, здається, зрубати цю сосну й зробити з неї опори для мосту через річку Наторіґава5. Принаймні Ноін не просто ж так сказав: "Не лишилося й сліду". Ось так, одне покоління сосну зрубує, інше знову саджає. Однак нині дерево виглядає саме так, як і має виглядати тисячолітня сосна, тішачи наш зір своєю величчю.
Так само, як сосна Такекума, Утіш мандрівника, Спізніла вишне!
Цей вірш залишив мені на згадку чоловік на ім'я Кьохаку6.
Тримісячна дорога пролягла Між вишнями
Місто у південній частині преф. Міяґі.
Сосна-розсоха, що росла поблизу храму в місті Іванума й надихала багатьох поетів своєю унікальною особливістю — роздвоєним від кореня стовбуром.
Ноін (Татібана-но Наґаясу, /988-?/) — поет-чернець, який здійснив паломництво до багатьох храмів країни.
Давня назва місцевості, розташованої в північно-східній частині Японії. Іноді називалася ще Мітінокуні.
Річка, що протікає на південь від центру преф. Міяґі. Кусакабе Кьохаку (?-1696) — поет, учень Басьо.
Й розсохою-сосною.
Далі ми переправилися через річку Наторіґава й прибули до Се-ндая1. Саме сьогодні дахи будинків устилають листям ірисів. Відшукавши місце для ночівлі, вирішили зупинитися в Сендаї на декілька днів. Тут живе художник Каемон.
...Ми оглянули храм Якусі, а також святилище Небесного Бога2. Однак сонце швидко сховалося за обрій. Каемон зробив на папері замальовку островів Мацусіма та Сіоґама3, а також інших вартих уваги місць. Цей малюнок він презентував нам. Окрім цього, він подарував нам на прощання дві пари плетених сандалій-варадзі з поворозками темнолилового кольору. Саме в таких дрібничках і проявляється справжня сутність таких диваків — шанувальників прекрасного.
Стебельцем півників
Прив 'язую до ніг
Свої нові солом 'яні сандалі.
...Пам'ятний камінь Глечик знаходиться поблизу замку Таґа в селищі Ісікава4. Він трохи більше шести сяку5 заввишки і близько трьох сяку завширшки. Якщо рукою розсунути мох, то на ньому можна розгледіти ледь помітні давні написи, якими позначена відстань до кордонів провінції у всіх чотирьох напрямках .
...Хоча й збереглося донині багато ута-макура6, які з'явилися ще в сиву давнину, проте час минав — руйнувалися гори, змінювалися русла річок, прокладалися нові дороги, вгрузали в землю камені,