Ми зупинилися на луках, якраз напроти дому. Сімон стояв до нього плечима й не бачив, що на терасі бовваніють дві темні дебелі постаті — мама і пан настоятель. Помітивши нас, вони квапливо зникли.
— Звичайно, Сім о не, вам треба добре познайомитися з єрессю, проти якої збираєтесь боротися,— з модернізмом. Чи ж ви читали бодай трошки Ньюмена Моріса Блонделя 2, Ле Руа 3, Луазі4, Лабертоньера?
Він жалібно признався, що ледве знає їхні імена.
— Донзакові нічого не варто дати вам повну бібліографію.
— Але він ними захоплюється?
— Так, проте він не може не дивуватися з глупоти й темноти їхніх супротивників, він знає, як слід би з ними сперечатися, стоячи на точці зору томізму. Він зуміє чудово озброїти вас проти них, і то так, щоб ваша позиція не віддавала назадництвом. А втім, богослов'я це лише основа. Важливо правильно обрати собі фах, скажімо, канонічне право 5, або зрештою якусь іншу науку, тут я вам не порадник, так уже в мене влаштована голова — в ній вміщаються лише певні ідеї.
Я звернув на алею, що вела до великого дуба, щоб нас не могли побачити з дому. Смерк ще не запав, але від річечки війнуло прохолодою. Сімон тепер уже не збирався йти. Принаймні я хоч цього домігся. Він ішов, похнюплений, наче скам'янівши, в глибокій задумі, тверде, бліде, як у мерця, обличчя без кровинки — не вирізняються навіть уста — з чорним дводенним заростом на щоках, це обличчя стоїть у мене перед очима, коли я думаю про Сімона. Таким
1 Ньюмен Джон Генрі (1801—1890) — кардинал, англійський католицький теолог. Основне завдання філософії за Ньюменом — обгрунтування релігійної віри.
2 Блондель Моріс (1870—1954) —французький католицький філософ, представник модерністського руху в католицизмі.
3 Ле Руа Едуард (1870—1940) — французький філософ і математик, що намагався дати в своїх працях якийсь синтез філософії, науки і релігії.
4Луазі Альфред (1857—1940) — абат, французький учений-орієнталіст, тлумач релігійних текстів; потому як його книжки 1902— 1903 р. зазнали нападок, порвав з церквою.
5 Канонічне право — сукупність ухвал церковних соборів і постанов римських пап.
я побачив його, коли ми підійшли до великого дуба. Він прошепотів:
— Запізно! Запізно!
— Ні, не пізно, коли ви ще тут.
Я сів на лаву, спершись на дуба. Сімон залишився стояти. Мені причувся трепет підкрилків готового злетіти хруща. Ах, утримати його, будь-що утримати!
— Великий дуб,— сказав я,— поміг мені колись устругнути добру штуку панові настоятелеві...
Я розповів йому про свою сповідь сьомого вересня. Спершу він не хотів вірити: "Ет! Балакайте!" Він сміявся. Ніколи я не бачив, щоб він так реготав. Доведеться, перш ніж утаємничувати його в модернізм, навчити його користуватися зубною щіткою.
— Найцікавіше,— мовив я,— що я справді з дитинства ідолопоклонник!
Я притулився до божественного дуба щокою, а потім надовго припав губами. Сімон сів поряд. Він уже не сміявся. Він запитав, чи не була ця сповідь блюзнірством.
— Ні, настоятель розважив інакше.
— Він знав, що ви невинні в інших гріхах? Я не відповів. Сімон пробурмотів:
— Даруйте мені.
— Нема чого вам дарувати. Просто я не люблю розводитися про такі речі.
— Одначе вони пов'язані з усією цією історією, з нашою суперечкою. Так, із тим, що пан мер називає "гріхом проти натури", тобто з вимушеною безшлюбністю...1 Ви не розумієте,— сказав він несподівано ніжно,— ви ангел. А втім, напівангел, напівдиявол,— додав він зі сміхом.
— Послухайте, Сімоне, я знаю, про що йдеться, повірте мені. Звичайно, перш ніж пристати на ці умови, людина має випробувати себе. Але якщо стане в неї сили й відваги, як же допоможе їй це в дальшому просуванні! Вас чекає крутий підйом, подумайте, яка перевага — не тягти за собою дітей. Безшлюбність? Але вона полегшить вашу перемогу.
1 Вимушена безшлюбність — католицька церква Забороняє церковнослужителям брати шлюб. Целібат був формально визнаний всім католицьким духовенством в XII віці; протестантські церкви целібат відкидають.
— Так, але йдеться про чистоту. А послухали б ви, що мовить про це пан Дюпор...
— Пан Дюпор сам не кращий за інших, у нього дві постійні коханки, та ще він робітниць до себе закликає...
— Можливо, але й не гірший?
— У кожному разі, не шлюб здатний розв'язати завдання, поставлене перед нами плоттю і цим незбагненним поєднанням душі, що шукає Бога, з найзвірячішим інстинктом.
Сімон пролепетав:
— Але ж є такі, що люблять одне одного.
— Так, Сімоне, є такі, що люблять. Проте, можливо, це також покликання.
— Пан Дюпор каже, що його в мені знищено та й у вас також. Словом, так він гадає.
— Я сам часто винуватив у цьому виховання, що його ми дістали обидва, мій брат і я. Але якраз Лоран схожий на всіх інших. Він навіть передчасно почав залицятися до дівчат. Я ж народився іншим... Я народився з почуттям відрази... А зовсім не янголям, як ви думаєте... Зараз я вас і здивую: я ще й боягуз аж до легкодухості. А все через один дріб'язковий випадок. Ви бували на ярмарку в Бордо, на майдані Кенконс, у жовтні і в березні?
— Го! Ви думаєте, нас, семінаристів, водять гуляти на ярмарок?
— Це уроче місце, поетичне надзвичайно.
— Що? Бордоський ярмарок?
Селюк передусім думає, що з нього жартують.
— Так, там у кожному балагані своя надзвичайна вистава. В кожному грають свою музику, не турбуючись про інших. Словом, виходить несусвітна какофонія, просякла запахом карамелі й смаженої картоплі, а поодаль — підозріла хатка з жіночим ім'ям на вивісці, і крізь дірку в завісі раптом майне рука або литка велетки. І розмальовані картини, де пани й пані хилять шампанське, а в метрдотеля у фраці замість голови череп — це смерть! А за майданом ніби театральний задник — річка, і пливуть по небу кораблі...
— Нащо ви мені все це розповідаєте?
Сімон поглянув на мене з підозрою. Я необережно сполохав його замість підманути. Я знову відчув, як затремтіли надкрилки в хруща. Я поквапливо заговорив:
— Щоб ви дізналися про одну пригоду, що допомогла мені стати, за вашими словами, ангелом. Якось на цьому ярмарку я зайшов до музею Дюпюїтрена *. Там були виставлені муляжі органів людського тіла. Наміри, очевидно, були найморалістичніші, але серед усього іншого там зображалися й пологи.