Сполучені Штати Лінчування

Сторінка 3 з 3

Марк Твен

Негра підтягли до дерева й підняли вгору. Під ним наклали велику купу дров та хмизу і запалили. Потім вирішили, що негрові треба ще помучитися. Його спустили на землю, пішли до Декстера, миль за дві, принесли гасу. Вогнище облили гасом і справу успішно завершили.

Ми дуже просимо місіонерів повернутися назад і зарадити нашому лиху. Цього вимагає і їхній патріотизм. Наша батьківщина зараз у гіршому становищі, ніж Китай, вони наші співвітчизники, і батьківщина звертається до них в цю годину найважчих випробувань. Вони знають що робити; наш народ – не знає. Вони звикли до наруги, образ, небезпек; наш народ до цього не звик. Їм властиве мучеництво; а тільки людина, готова йти на муки, може вистояти перед натовпом лінчувальників, змусити його заспокоїтися і розійтися. Вони можуть врятувати Америку, і ми благаємо їх повернутися, щоб зробити це. Ми просимо їх ще й ще перечитати телеграму з Техасу, уявити собі цю сцену і добряче над цим задуматися, потім помножити на 115, додати 88, поставити ці 203 людські смолоскипи в один ряд, на відстані 600 футів один від одного, щоб навкруг кожного могли поміститися 5000 глядачів, християн-американців – чоловіків, жінок і дітей, юнаків і дівчат. Для більшого враження хай вони уявлять собі, що це діється вночі, на пологому схилі,– так що ряд стовпів піднімається вгору і тому можна бачити усю вервечку палаючих живих людей упродовж двадцяти чотирьох миль. (Коли б ці всі вогнища ми розмістили на плоскій рівнині, то не побачили б ні початку, ні кінця вервечки – опуклість земної поверхні перешкодила б цьому). І ось, коли все буде готове, настане пітьма і западе урочиста мовчанка,– не повинно бути жодного звуку, крім жалісного стогону нічного вітру та приглушених ридань нещасних жертв,– хай тоді всі вогнища, облиті гасом, спалахнуть одночасно, і полум’я разом з криками страдників підніметься аж до неба, до самого бога.

Глядачів зібралося більше мільйона; при полум’ї вогнищ із нічної пітьми виступають неясні обриси бань п’яти тисяч церков. О добрий місіонере, о жалісливий місіонере, залиш Китай, повернися додому і наверни цих християн на шлях істини!

Гадаю, що коли щось і зможе зупинити цю епідемію кривавих безумств,– так це безстрашні люди, які можуть, не боячись, стати проти натовпу; і тому що такі люди виковуються тільки в атмосфері небезпеки, гартуючись у боротьбі з нею, то найшвидше їх можна знайти серед місіонерів, які останній рік чи два перебували в Китаї. У нас для них роботи дуже багато, її вистачить для багатьох сотень і тисяч, і поле діяльності щодня зростає та зростає. Чи знайдемо ми таких людей? Можна спробувати. Серед 75 мільйонів американців повинні знайтися Меріли і Белоти; а по нами ж створених законах кожний приклад буде пробуджувати від сну лицарів великого ордену, і вони ставатимуть у перші лави борців.

1901