Собор Паризької Богоматері

Сторінка 152 з 153

Віктор Гюго

233

Оскільки, панове, ця жінка викрита в чаклунстві, її злочин виявлено і злочинний намір наявний, ми від імені соборної церкви Паризької богоматері, якій привласнене право всієї, як нижчої, так і вищої юрисдикції в межах острова, що іменується Сіте, заявляємо присутнім, що вимагаємо: по-перше, засудження її до грошового штрафу, по-друге, засудження до прилюдної покути перед головним порталом Собору Паризької богоматері, по-третє, вироку, в силу якого ця чаклунка була б страчена разом з її козою на місці, що серед простолюду іменується "Грев", або на острові на річці Сені, поблизу королівських садів (середньовічна латинь)

234

Ох! Варварська латинь! (Лат.)

235

Саліцький закон, або "Саліцька правда" — звід законів франкських племен (V ст.).

236

Заперечую (лат.)

237

Облиште всяку надію (італ.). — Данте, "Пекло"

238

Данте не знайшов би нічого кращого для свого пекла. — У поемі "Божественна комедія" великого італійського поета Данте (1265–1321) пекло зображується у вигляді конуса, що звужується до центру землі і поділений на дев'ять кіл, причому чим більший гріх, тим глибше у конус посаджено грішника й тим більші його страждання.

239

…сказати прощай … будь-якій надії (лат). — Напис на воротах Дантового пекла гласить: "Облиште будь-яку надію всі, що входите сюди".

240

Циганка (ісп)

241

Циганка (італ.)

242

Гарофало — прізвисько італійського художника Бенвенуто Тізі (1481–1559), що писав картини переважно на релігійні теми.

243

Queue (ке) — хвіст; околиця (франц.).

244

…як мадонна Мазаччо схожа на мадонни Рафаеля. — Мазаччо (Томазо ді Гвіді, 1401–1428)— італійський художник, один з основоположників реалізму в живопису доби Відродження. Стримано-суворі образи Мазаччо чітко відрізняються від легких і витончених образів великого італійського художника Рафаеля Санті (1483–1520).

245

"…Не побоюся полчищ, що обступають мене! Почуй мене, господи, спаси мене, боже мій!

…Спаси мене, боже мій, бо води зростають і піднялися до самої душі моєї…У глибокій трясовині загруз я, і немає поблизу твердої опори" (середньовічна латинь)

246

"Хто почує слово моє і увірує в того, хто послав мене, матиме життя вічне й судові не підлягатиме, а перейде із смерті в життя" (середньовічна латинь)

247

"З глибини пекла звернувсь я до тебе, і голос мій був почутий; ти ввергнув мене в надра та пучину морську, і хвилі обступили мене" (середньовічна латинь)

248

Так іди ж, грішна душе, і хай змилується над тобою господь! (Середньовічна латинь)

249

Господи помилуй! (Грец.)

250

Амінь! (Лат.)

251

Усі безодні твої і потоки твої пройшли наді мною (середньовічна латинь)

252

Це була гідра для монахів святого Германа-на-Лугах, бо клерики раз у раз розпалювали там нові сварки (лат.)

253

Щасливий старий! (Лат.)

254

"Про тесання каміння" (лат.).

255

А саме: їжа, питво, сон, кохання — усе хай буде в міру (лат.).

256

Я філософ школи Піррона… — Піррон — старогрецький філософ IV ст. до н. е., родоначальник античного скептицизму; твердив, що щастя — в душевній незворушності.

257

Фіктивний шлюб (лат.).

258

Гекатей Абдерський — історіограф Александра Македонського, що супроводжував його в походах (IV ст. до н. е.).

259

Адже Бітон тягнув на своїх плечах цілого бика… — Гюго тут сплутує два античних сюжети: міф про Бітона та Клеобіса, синів жриці Цидіппи, які впряглися в колісницю замість биків, щоб відвезти свою матір у храм Юнони, і легенду про силача Мілона Кротонського (VI ст. до н. е.), який начебто виніс на плечах бика, убив його і з'їв за одним присідом.

260

Вичерпується ученість учених, слухняність учнів (лат.).

261

…крутими, мов класичний олександрійський вірш, сходами. — Александ-рійський вірш (12-складовий, з цезурою після шостого складу, попарно римований) був канонізований поетикою класицизму для драматургії та урочистих поем. Виступивши як новатор у поезії та драмі, Гюго сміливо відмовився від важкого александрійського вірша, замінивши його гнучкими й різноманітними розмірами та ритмами.

262

Шаленіючого люду багатолюдне шаленство! (Середньовічна латинь).

263

Який спів! Які органи! Які кантилени! Які мелодії линуть тут без краю. Звучать медоточивими гімнами органи, лунає найніжніша ангельська мелодія, чудова пісня пісень!.. (Середньовічна латинь).

264

Не кожному дано мати ніс (лат.).

265

Половина будинку в раю (лат.).

266

"Від вина розпуста і веселощі буйні" (лат.)

267

"Вино доводить до гріха навіть мудреців" (середньовічна латинь)

268

… римський трикутник у битві під Екномом, "свиню" Александра Македонського або знаменитий клин Густава-Адольфа. — Мається на увазі бойовий порядок, застосований зокрема в екномській битві між римським та карфагенським флотом у 256 р. до н. е., "свиня" Александра Македонського та "клин" шведського короля XVIII ст. Густава-Адольфа — також бойові порядки військ, що мають у своїй основі трикутник.

269

Рішельє (Арман-Жан дю Плессі, 1585–1642) — герцог і кардинал, найкрупніший діяч французького абсолютизму; фактично правив країною за короля Людовіка XIII.

270

Початкові слова католицької церковної пісні "Те Deum laudamus" — "Тебе, бога, хвалимо…" (Лат.)

271

…змагатися з Несторовим кораблем… — Нестор — персонаж "Іліади", цар Пілоса, що командував грецьким флотом під Троєю.

272

"Кір" — псевдоісторичний галантний роман французької письменниці-аристократки XVII ст. Мадлени де Скюдері, в якому під вигаданими іменами було виведено завсідників її салону.

273

Без кравчого й без виночерпія (лат.).

274

Трістан-Самітник — історична особа, верховний суддя Людовіка XI. Відзначався надзвичайною жорстокістю.

275

Пульс прискорений, переривчастий, слабкий, неправильний (лат.).

276

Маршал Бусіко Жан — французький полководець, який у XV ст. користувався великою популярністю. У народі ходили перекази про його хоробрість та влучні слівця.

277

Злий, лихий (франц.).

278

Олень (франц.).

279

Під час битви під Грансоном… — У своїй боротьбі проти Карла Сміливого Людовік XI спирався на Швейцарський Союз, якому постійно загрожувало вторгнення бургундських військ. У 1476 р. Карл Сміливий захопив швейцарське місто Грансон і наказав повісити й утопити близько 800 його захисників. Обурені цією жорстокістю швейцарські городяни та горці лавиною накинулись на блискуче феодальне військо бургундців і дощенту розбили його з першого удару.