Жеронт. Чудово! Ви ще, може, схочете, щоб я одружив із нею мого сина? Вона ж бозна-хто! Тиняється скрізь без діла!
ЯВА 12
Аргант, Жеронт, Леандр, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр.
Леандр. Батьку мій, не журіться тим, що я покохав невідому вам дівчину без роду й достатків! Люди, в яких я її викупив, відкрили мені, що вона народилася тут, у цьому місті, і що батьки її — чесні люди; цигани вкрали її, коли їй було чотири роки… Ось вони дали мені цього браслета, який допоможе нам відшукати її рідних.
Аргант. Мій боже! Це ж моя дочка. Дивлюся на цей браслет і впевняюся, що це моя дочка, яку я втратив саме в такому віці.
Жеронт. Ваша дочка?
Аргант. Так, це вона! Дивлюся на її риси, і вони переконують мене в цьому.
Гіацінта. О небо! Які надзвичайні події!..
ЯВА 13
Аргант, Жеронт, Леандр, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр, Карл.
Карл. Ах! Панове, який нещасливий випадок!
Жеронт. Що таке?
Карл. Бідолашний Скапен…
Жеронт. Це — мерзотник! Ось я звелю його негайно повісити!
Карл. Ах, пане, вам уже не доведеться турбуватися… Він проходив повз одну. будівлю, коли це летить згори величезний каменотесний молоток, пробиває бідоласі череп, та так, що видно мозок… Він помирає і просив принести його сюди, щоб сказати вам кілька слів перед смертю…
Аргант. Де ж він?
Карл. Ось його несуть…
ЯВА 14
Аргант, Жеронт, Леандр, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Скапен, Сільвестр, Карл.
Скапен (його несуть двоє носильників, голову йому перев'язано, наче в пораненого). Ай-ай!.. Панове, ви бачите мене… Ой! Ви бачите, в якому я жахливому стані… Ой!.. Але я не хочу вмерти без прощення від усіх, кого тільки я міг образити… Ох!.. Так, панове, раніш, ніж я зітхну востаннє, від усього серця благаю вас: пробачте мені все, що я вам заподіяв, а особливо прошу об цім синьйора Арганта і синьйора Жеронта… Ой!..
Аргант. Щодо мене, то я тобі прощаю. Бог з тобою, помирай спокійно!
Скапен (до Жеронта). Вас, синьйоре, я найбільше образив. Ті удари дрючком, якими…
Жеронт. Не треба так багато говорити; я тобі теж прощаю!
Скапен. З мого боку то було нечуване зухвальство!.. Ті удари дрючком, якими я…
Жеронт. Облишмо це…
Скапен. І ось тепер, помираючи, я так страждаю… Мене страшенно мордують оті удари дрючком, якими…
Жеронт. Боже мій! Замовкни!..
Скапен. Ті нещасні удари дрючком, якими я вас…
Жеронт. Та кажу ж… тобі — замовкни! Я все забув!
Скапен. О, яка добрість! Але ж, синьйоре, чи ви ж від щирого серця прощаєте мені ті удари дрючком, якими…
Жеронт. Так, так! Та про що там говорити! Я все тобі прощаю — от і край!
Скапен. Ах!.. Синьйоре, я почуваю, що слова ваші повертають мене до життя!..
Жеронт. Ну-ну… Але я прощаю тобі з умовою, щоб ти помер!
Скапен. Як, пане?..
Жеронт. Я зречуся моїх слів, якщо ти одужаєш.
Скапен. Ой! Ой!.. Я знову зомліваю…
Аргант. Синьйоре Жеронте, простіть уже йому зовсім заради такого радісного для нас дня.
Жеронт. Ну, добре вже, добре!
Аргант. Ходімо ж повечеряємо разом, щоб краще натішитися з нашого щастя!
Скапен. І мене… хоч до краєчка столу віднесіть, поки я ще не вмер!