ЯВА 4
Зербінетта, Сільвестр.
Сільвестр. Куди ж це ви втекли? Чи ви знаєте, що ви зараз розмовляли з батьком вашого коханого?
Зербінетта. Мені тільки тепер оце почало прояснятися… Отже, виходить, нічого не знаючи, я розповіла йому його ж власну історію!
Сільвестр. Що таке? Його власну історію?
Зербінетта. Так. Мені так сподобалася ця витівка, що я не могла втерпіти, щоб не розказати про неї кому-небудь… Ну, то що ж із того? Нехай йому болить! Не думаю, щоб від цього наші справи змінилися на гірше чи на краще!
Сільвестр. Що за звичка ото у вас — базікати! Ну й язик! Хоч би вже про свої справи не ляпали!
Зербінетта. Адже ж однаково він дочув би те саме, від інших.
ЯВА 5
Аргант, Сільвестр, Зербінетта.
Аргант (за сценою). Агов! Сільвестре!
Сільвестр (до Зербінетти). Ідіть додому. Це мій хазяїн мене кличе.
ЯВА 6
Аргант, Сільвестр.
Аргант. То ви змовилися, негідники! То ви змовилися! Скапен, ти і мій синочок задумали обдурити мене! І ви гадаєте, що я це стерплю?
Сільвестр. Їй-бо, пане, то Скапен вас морочить, а я вмиваю руки. Запевняю вас, я тут не винний.
Аргант. Ми ще розберемося в усьому, шибенику, ми Ще розберемося! Я нікому не дозволю водити себе за носа!
ЯВА 7
Жеронт, Аргант, Сільвестр.
Жеронт. Ах, синьйоре Арганте! Яке горе, яке горе в мене, коли б ви знали!..
Аргант. Ой, і в мене теж не менше!
Жеронт. Отой мерзотник, штукар Скапен, видурив у мене п’ятсот екю!
Аргант. Отой же самий мерзотник, Скапен-штукар, так само видурив і в мене двісті пістолів!
Жеронт. Бачте, йому замало було того, що він видурив у менё п’ятсот екю, то він ще так мене ославив, що й розказати сором. Ну, я йому цього не подарую!
Аргант. Він мусить дати мені відповідь за свої штуки!
Жеронт. Він мусить зазнати кари! Я так помщуся, що буде пам’ятати!
Сільвестр (набік). О господи, хоч би мені не перепало!
Жеронт. І це ще не все, синьйоре Арганте, одне лихо ніколи само не приходить, завжди й друге за собою тягне. Сьогодні я тішився думкою, що побачу мою дочку, коли це довідуюся від одного чоловіка, що вона вже давно виїхала з Таранто… Гадають, що загинула разом з кораблем…
Apгант. А скажіть, будь ласка, навіщо ж ви її тримали в Гаранте і позбавили себе втіхи мати дочку коло себе?
Жеронт. На це були в мене причини: родинні обставини змусили мене приховувати мій другий шлюб… Але кого я бачу?
ЯВА 8
Аргант, Жеронт, Неріна, Сільвестр.
Жеронт. Ах, ти тут, Неріно?!
Неріна (падаючи навколішки перед Жеронтом). Ах, синьйоре Пандольфе…
Жеронт. Облиш це, зви мене Жеронтом. Вже немає тих причин, які змушували мене називатися в Таранто чужим ім’ям.
Неріна. Гаразд! Проте скільки воно завдало нам турбот і тривог, коли ми вас тут шукали!
Жеронт. Де ж моя дочка та її мати?
Неріна. Ваша дочка, пане, звідси недалечко, та раніше, ніж я приведу її, я хочу просити у вас пробачення: ми залишилися зовсім самотніми, і, не знаючи, де вас знайти, я видала її заміж…
Жеронт. Ти видала мою дочку заміж?
Неріна. Так, пане.
Жеронт. Але ж за кого?
Неріна. За одного юнака — його звуть Октавом, він син якогось синьйора Арганта.
Жеронт. О небо!
Аргант. Який збіг обставин!
Жеронт. Веди нас, веди нас мерщій до неї!
Неріна. Для цього вам треба тільки ввійти в цей будинок.
Жеронт. Іди вперед! Ходімо за мною, за мною, синьйоре Арганте!
Сільвестр (сам). От так несподіванка… зовсім неймовірна!..
ЯВА 9
Скапен, Сільвестр.
Скапен. Ну, Сільвестре, що поробляють наші панки?
Сільвестр. Я маю дві новини для тебе…. Перша: справа Октава цілком уладналася. Виявилося, що наша Гіацінта — дочка синьйора Жеронта, і випадок допоміг задумові мудрих батьків. Друга новина — це те, що обидва старі, особливо синьйор Жеронт, погрожують тобі страшною карою.
Скапен. Це ще нічого! Від таких погроз ніколи не було мені боляче… Це просто собі хмарки, що дуже високо пролітають над нашими головами…
Сільвестр. Гляди лиш! Сини легко можуть помиритися з батьками і коли б тобі часом у сильце не попасти…
Скапен. Не турбуйся, я доведу цю справу до кінця! Я зумію вгамувати їхній гнів і…
Сільвестр. Забирайся! Вони вже йдуть.
ЯВА 10
Жеронт, Аргант, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр.
Жеронт. Підійди, донечко моя, підійди до мене! Моя радість була б ще більшою, коли б і твоя мати була разом з тобою.
Аргант. Ось, до речі, й Октав…
ЯВА 11
Аргант, Жеронт, Октав, Гіацінта, Зербінетта, Неріна, Сільвестр.
Аргант. Ідіть сюди, сину мій, ідіть порадійте разом з нами з вашого несподівано щасливого шлюбу. Небо…
Октав. Ні, тату! Всі ваші пропозиції щодо цього шлюбу будуть марні! Я повинен скинути перед вами маску. Адже вам сказали, що я вже одружений?
Аргант. Так. Але ж ти не знаєш…
Октав. Я знаю все, що мені треба знати.
Аргант. Я хочу сказати тобі, що дочка синьйора Жеронта…
Октав. Дочка синьйора Жеронта ніколи нічим не буде для мене!
Жеронт. Та вона ж…
Октав (до Жеронта). Ні, добродію, прошу мені пробачити — моє рішення незламне!
Сільвестр (до Октава). Ось послухайте…
Октав. Ні! Мовчи! Я нічого не хочу слухати!
Аргант (до Октава). Твоя дружина…
Октав. Ні, тату, кажу ж вам — я скоріше вмру, ніж покину мою любу Гіацінту! (Переходить через сцену і стає поруч Гіацінти). Робіть що хочете, але ось та, якій я на ціле життя присягнув на вірність! Я кохатиму її довіку, й іншої дружини мені не треба!
Аргант. Та її ж тобі й віддають! Що за чортяка! Якийсь скажений, завів своєї і нічого слухати не хоче!
Гіацінта (показуючи на Жеронта). Так, Октаве, це мій батько… Я його знайшла, і тепер усім нашим нещастям кінець!
Жеронт. Ходімо ж до мене! Там нам буде зручніше розмовляти.
Гіацінта (показуючи на Зербінетту). Ах, тату! Я вас дуже прошу, будьте ласкаві, не розлучайте мене з моєю милою подругою. Вона така хороша дівчина, що ви, напевно, полюбите її, коли познайомитеся з нею ближче.
Жеронт. Ти хочеш, щоб я прийняв до себе в дім цю особу, коханку твого брата, яка щойно наговорила мені просто в обличчя тисячі гидот про мене самого?!
Зербінетта. Я дуже вас прошу, добродію, вибачте мені… Я б ніколи так не говорила, коли б знала, що це ви… Я знала про вас тільки те, що чула від людей.
Жеронт. Як?.. Чула від людей?
Гіацінта. Тату, в почуттях мого, брата до неї немає нічого злочинного, я ручуся за її доброчесність!