За покривалами, що спадають одне за одним, немає нічого, там ніколи немає нічого, і процес, котрий дедалі більше рухається до цього відкриття, власне й становить процес кастрації — не визнання недостатности, а чарівливе п'янке запаморочення від цієї неіснуючої субстанції. Ввесь розвиток західного світу, що виллявся у запаморочливе реалістичне й винятково нав'язливе бажання, заражений цією зизооокістю кастрації: вдаючи, ніби йдеться про відтворення "сутности речей", ми підсвідомо звертаємо погляд у порожнечу. Замість визнання кастрації ми вигадуємо собі різні фалічні алібі, а відтак, улягаючи невідступному прагненню, намагаємося одне за одним усунути ці алібі, задля того, щоб відкрити "істину", — нею завжди виступає кастрація, однак врешті-решт виявляється, що це заперечена кастрація .
КЕРОВАНИЙ НАРЦИСИЗМ
Все це приводить до постановки питання про нарцисизм під кутом зору соціяльного контролю. У Фройда ("Про нарцисизм") є місце, де трактується явище, про яке ми досі вже говорили: "Утворюється стан, де жінка самодостатня, і це служить їй відшкодуванням за те, що суспільство позбавило її свободи вибору об'єкта. Власне кажучи, такі жінки люблять лише самих себе, причому з такою ж інтенсивністю, як люблять їх чоловіки. В них немає потреби любити, вони прагнуть, щоб любили їх, тож їм подобаються чоловіки, що відповідають таким вимогам... Такі жінки справляють найбільше враження на чоловіків, причому не лише за естетичними мотивами, оскільки вони зазвичай дуже вродливі, але й завдяки цікавому психолоґічному поєднанню". Далі йде мова про те, що "діти, коти і деякі звірі" викликають у нас "заздрість своєю позицією недоступности лібідо", своїм "послідовним нарцисизмом, який вони вміють продемонструвати". Однак у новітній еротичній системі йдеться вже не про цей первісний нарцисизм, що пов'язаний із чимсь на зразок "поліморфної перверзії". Мова йде радше про переміщення "цього нарцисизму, яким тішилося в дитиністі реальне Я порівняно з ідеальним Я", точніше, про ту проекцію "нарцисичної досконалости дитинства" як ідеального Я, котре, як відомо, пов'язане з витісненням і сублімацією. Це самовинагородження, котре жінка отримує від свого тіла, ця риторика вроди насправді відображають жорстоку дисципліну, етику, що розвивається паралельно з тією етикою, котра панує у сфері економіки. Втім, у рамках цієї функційної Естетики тіла процес підпорядкування суб'єкта його нарцисичному ідеалу Я нічим не може відрізнятися від процесу, в якому суспільство змушує його улягати цьому, не залишаючи йому жодної альтернативи, крім любови до самого себе, крім самоінвестиції за тими правилами, що нав'язує йому те ж таки суспільство. А отже, цей нарцисизм докорінно відрізняється від нарцисизму кота чи дитини, позаяк він відбувається під знаком цінности. Це керований нарцисизм, функційне і кероване обожнення вроди у сфері еталону цінности та обміну знаками. Це самозваблення тільки позірно виступає безкорисним, насправді ж у всіх своїх складниках воно керується нормою оптимального управління тілом на ринку знаків. Які б фантазми не розігрувалися в новітній еротиці, а заправляє ними раціональна економіка цінности, і в цьому полягає її відмінність від первісного чи дитячого нарцисизму.
Таким чином уся мода і реклама накреслюють контури автоеротичної Геоґрафії Ніжности і визначають напрямок її досліження: ви відповідаєте за своє тіло і повинні розглядати його як цінність, ви повинні інвестувати його, але не для втіхи, а відображенням та опосередкуванням знаків у масових моделях, за схемою престижу і т. п. Тут спостерігається дивна стратеґія: ми бачимо перехоплення і перенесення інвестиції тіла й ероґенних зон в інсценізацію тіла й ероґенности. Відтепер нарцисичне зваблення прив'язується до тіла чи до його частин, котрі об'єктивуються відповідною технікою, речами, порухами, грою знаків і познак. Цей нео-нарцисизм пов'язаний з маніпулюванням тілом як цінністю. Це керована економіка тіла, що базується на схемі лібідового символічного деструктурування, подрібнення і керованого реструктурування інвестицій, "реапропріяції" тіла за директивними моделями, а отже, під контролем смислу, за умови, що виконання бажання переноситься на код (*). Все це утворює щось на зразок "синтетичного" нарцисизму, який слід відрізняти від його двох класичних форм:
Первинний нарцисизм: змішаний стан.
Вторинний: інвестиція тіла як відмінности, себто Я-дзеркала. Інтеґрація Я через дзеркальне відображення (розпізнання) і через погляд іншого.
Третинний: "синтетичний" нарцисизм. Переписання деконструйованого тіла як "персоналізованого" Еросу, себто індексованого в функційних колективних моделях. Тіло гомоґенізується як місце промислового продукування знаків і відмінностей, мобілізується під знаком проґраматичного зваблення. Перехоплення амбівалентности на користь тотальної позитивації тіла як схеми зваблення, задоволення і престижу. Тіло як підсумовування часткових об'єктів, суб'єктом котрих є "ви" як предмет споживання(**). Перехоплення відношення суб'єкта до його власної тілесної недостатности самим тілом, що зробилося медіумом тоталізації, — це пречудово демонструється у фільмі "Презирство", де Брижіт Бордо розглядає частини свого тіла в дзеркалі, пропонуючи своєму коханцю кожну з них для еротичного схвалення, і завершується все це формальним підсумком тіла як об'єкта: "Ну, то ти любиш мене всю"? Тіло зробилося тотальною системою знаків, котра освячена моделями, під владою загального еквіваленту, яким виступає фалічний культ, — так само й капітал стає тотальною системою обмінної вартости під владою загального еквівалента грошей.
====
*Якщо посилатися на функцію літери у Леклера, себто ероґенну функцію диференційного запису й анулювання відмінностей, то побачимо, що сучасна система характеризується скасуванням функції відкриття літери на користь її ж таки функції закриття. Функція літери зруйнована — символічний запис щезає і замінюється структурним записом, абетка бажання замінюється абеткою коду. На зміну аналітичній амбівалентності літери приходить її еквівалентність у системі коду, буквальна її функційність як смислу (лінґвістичного). Тут літера дублюється й відображається сама в собі як повний знак, вона по-фетишистському інвестується як унарна познака замість ероґенної відмінности. Вона інвестується як фалос, в якому усунено всі відмінності. Втіха, яку отримує суб'єкт від скандування літери, підмінюється всього-навсього здійсненням бажання в фетишизованій літері. Отож, ероґенному тілу Леклера протистоїть не лише анатомічне тіло, але й (і надто ж) тіло семіурґічне, що створюється із повних кодифікованих позначників, значущих моделей здійснення бажань.