Почулися гармонійні звукові сигнали. Попливла мелодія Гімну Системи. Апарат пройшов її кордони — перші опорні пункти Розуму перед проваллями Космосу. Цими кордонами були тисячі штучних планет — ла-бораторій, станцій, пунктів невідкладної допомоги, які оберталися навколо центрального світила за орбітою останньої планети.
Нечутно відсунулася могутня металічна брила, що закривала оптичний отвір зорельота. За прозорою бронею на фіолетовому тлі простору привітно засяяли блакитні, рожеві й зелені вогники станцій.
Скоро — Рідна Планета…
Засідання Космічної Ради
…Ліахім сам особисто примчав на космодром, щоб зустріти Аеровела. Супутники нагляду давно вже по-відомили про нормальне проходження його космольота мимо зовнішніх планет і поясу астероїдів.
Минали тривожні хвилини. Сотні людей впилися поглядами в екрани локаторів. І ось над круговою пло-щею космодрому завили пронизливі сирени. Це був знак, що космічний корабель Аеровела захоплений полем тяжіння планети. Ось він з’явився на екранах локаторів. І тоді могутні потоки енергії ринули назустріч гостю, оточивши його електрогравітаційною подушкою. Апарат, блискаючи матовими боками, м’яко і безшумно опус-тився на цій подушці на космодром. Його тіло, схоже па гігантську стометрову дзиґу, нависло громаддям над захованими в грунт приміщеннями космодрому.
Потужні струмені блакитного газу вдарили з усіх боків, схрестилися над апаратом і за кілька хвилин роз-танули в повітрі. Радіоактивні або космічні випромінювання, які могли заразити обшивку корабля в польоті, були повністю нейтралізовані.
В підземних приміщеннях заблимали зелені вогники дозволу. Ліахім відірвався від екрана і кинувся до виходу. Ліфт блискавично підняв його на поверхню. Слідом за ним на космодром з-під землі висипало більше сотні інженерів та наукових працівників Центральної Академії Системи. Вони приготувалися забирати з космі-чного корабля результати дослідів Аеровела. Погляди присутніх зосередилися на нижній частині велетенської дзиґи. Нарешті там з’явився чорний прямокутний отвір. З отвору вийшла людина. Це був Аеровел.
Він прикрив очі долонею, ніби від яскравого світла, похитуючись, ступив кілька кроків від корабля, ві-таючи присутніх. Його слова полинули над космодромом:
— Пробачте, друзі, що не можу довго побути з вами і поговорити. Справи вимагають негайного мого ві-д’їзду. Прошу зайнятись апаратом. Всі дані автоматів переправити в Центральний Науковий Фонд.
Велика група інженерів оточила космоліт. Вони один за одним зникали в отворі. Ззовні, біля бар’єра по-ля, залишився тільки Ліахім. Він, стримуючи хвилювання, підняв руку.
Аеровел побачив Ліахіма, широко посміхнувся. Друзі кинулись один одному назустріч і без слів гаряче обнялися.
Аеровел відступив на крок, глибоко вдихнув повітря.
— Яке щастя, брате мій, відчувати себе серед друзів, — сказав він. Очі його заблищали. Ліахім зрозумів тон, яким були сказані ці слова. Він посміхнувся.
— Їдьмо! Тобі треба відпочити перед Радою і побачитися з рідними…
Аеровел весело засміявся.
— Якщо з усіма, то на це піде не менше півроку. Ні, ні! Ніяких побачень. Ти мені тепер же повинен роз-повісти про все. Коли починається Рада?
— Всі знають про твоє повернення. Засідання призначене на післязавтра. Гості з сусідніх систем теж да-вно чекають. Поглянь — ось їхні кораблі… Вони вирішили прибути особисто, бо Рада триватиме довго і по радіо консультуватися не можна.
Справді, на сусідніх полях виднілися три космічних кораблі неземної конструкції. Два з них були схожі до трикутників з кулястими вершинами, а третій мав обтічну рибоподібну форму.
Аеровел поглянув на чужі космольоти, задоволено кивнув головою.
— Алл-Аскор-Гудін і Брраж-сі прилетіли? — запитав він.
— Так.
— О, тоді буде гарячий бій, — засміявся найстаріший вчений. — Поїхали до мене…
На краю поля космодрому стояли темно-вишневі майданчики із зручними кріслами і маленьким пультом. Це були гравільоти. Друзі зійшли на один з гравільотів і сіли. Поворот важільця включив антену прийому енер-гії. Майданчик був позбавлений ваги. Слідом за тим магнітно-гравітаційна тяга безшумно підняла його в повіт-ря.
Відразу ж за космодромом блиснули внизу блакитні стрічки каналів, зелені прямокутники полів, прозорі чудесні палаци серед квітучих дерев. Космодром танув удалині, десь позаду.
Аеровел, помилувавшись давно не баченим краєвидом, поклав руку на плече Ліахіма.
— Ну, друже мій, я слухаю тебе…
…Вісімдесят членів Космічної Ради і двадцять гостей з сусідніх планетних систем зайняли місця, що йшли амфітеатром навколо круглого підвищення — стола. До складу Космічної Ради входило по двадцять уче-них від кожної системи, які складали Великий Союз. Представники кожного світу займали окремий сектор ам-фітеатру. Зліва від столу сиділи господарі системи Сонця. Вони були одягнуті в блакитні матові плащі, які спа-дали красивими складками донизу. Голови вчених були непокриті. І хоч наймолодшим сповнилось по двісті й більше років, їхні обличчя сяяли молодістю і красою. Цього досягла біохімія, переборовши старіння клітин ор-ганізму.
В сусідньому секторі розташувалися вчені з системи Центавра, розумні істоти планети Крак-Ру. Вони були одягнуті в барвисту, гарячих тонів, одежу і мало чим відрізнялися від господарів приміщення Космічної Ради. Тільки високі черепи не мали рослинності, та очі були поставлені дуже далеко одне від одного.
Третій сектор зайняли представники планети Ай-Сса-Мрра з системи Сиріус — не дуже схожі на людей розумні істоти з темно-фіолетовою шкірою, приплюснутим назад великим черепом, покритим зелено-жовтавим волоссям, круглими, риб’ячими очима і чотирипалими руками.
І, нарешті, в четвертому секторі були вчені недавно відкритої планети біля непомітної червоної зірки всього на відстані шести парсеків. Слаба радіація світила цієї системи була причиною того, що планета Кома ввійшла останньою в Великий Союз, хоч вона досягла досить великої культури і могутнього технічного потен-ціалу. Представники Коми зовні не мали нічого спільного з іншими розумними істотами. Шкіра їх була ніжно-зеленою і, здавалося, просвічувалася наскрізь. Вночі тіла цих істот світилися фосфоричним промінням. Вони були позбавлені шиї, зате тулуб міг повертатися в усі боки дуже рухливо. Люди Коми були наділені трьома ор-ганами зору, замість пальців на кінцівках ворушилися надзвичайно спритні щупальці, які, до речі, могли відро-джуватись при пораненні. Одежа їх складалася з чорних блискучих покривал.