Джон-Ея випередила Маріанна. Вона легко вибігла по хвилястих сходах до п’єдесталу і кинулася, рида-ючи, до ніг Георгія. її підхопив Аеровел, який теж піднявся сюди, поставив на ноги.
— Спокійно, дівчино, — сказав він. — Ми воскресимо їх…
Він говорив це, а сам схвильовано дивився на обличчя вогненноволосої красуні — творця страшної ма-шини.
— Пробач мені, Осінній Лист, далека зоре моя! — прошепотів він. — Я пішов назустріч долі своїй. Ось вона — переді мною. Я поверну їй життя і розум. Ми разом з нею створимо прекрасний світ. Ми поєднаємо зусилля двох галактик — і це буде трампліном у Безкінечність…
По знаку Аеровела прозорі саркофаги з тілами Георгія і жінки-інженера перенесли на майданчики.
— Вони в стані глибокого анабіозу, — сказав Аеровел. — Через дві години ми будемо говорити з ними…
Впало накриття над операційними столами. Люди схвильовано завмерли. І ось… Сталося!..
Спочатку заворушився Георгій, потім застогнала Сіой — огненноволоса жінка. Вони поверталися до життя, вирвані всемогутньою рукою людини з лабет вічного сну.
Георгій поволі підводився, намацував руками опору. Повільно розплющив очі. Туманним поглядом ков-знув по присутніх і раптом… побачив Маріанну.
Неясні спогади тінями пролетіли в мозку, яснішали, сповнювалися змістом
— Маріанно! Який чудесний сон, — прошепотів він.
Маріанна не витримала Вона не бачила, як Аеровел допомагає Сіой вставати з ложа, як на широкому плато народи планети вітають братів з далекої системи Плачучи від щастя, вона невідривно дивилася на облич-чя свого коханого — змарніле, худе Серце и билось так сильно, що здавалося, воно вискочить з грудей А може, то не серце билося, а рвалася в простір, народжувалась доля нового світу — безсмертна, прекрасна, щаслива
1959 р.