Фігаро. Звичай, пане Дубльмен, часто є злом. Трохи вчений клієнт завжди краще знає свою справу, ніж певні адвокати, що пріють на холоді, кричать на всі заставки, і, знаючи все, крім справи, так само мало заклопотані тим, що зруйнують клієнта, як і набриднуть аудиторії й присплять панів, а потім пиндючаться, наче вони скомпонували oratio pro Murena. Я розповім справу в кількох словах. Панове...
Дубльмен. От уже наговорили багато зайвого, бо ви не позивач і маєте тільки захищатися. Підійдіть, лікарю, і прочитайте обіцянку.
Фігаро. Еге ж, обіцянку!
Бартоло (натягнувши окуляри). Вона виразна.
Фігаро. Треба побачити.
Дубльмен. Тихо ж панове,
Пристав (пищить). Тихо!
Бартоло (читає). "Я, що нижче підписався, посвідчую, що одержав від панни і т. д... Марселіни де Верт-Аллюр, в замку Агуас-Фрескас дві тисячі карбованих піастрів готівкою, які я їй поверну за вимогою в тому ж замку, та й оженюся з нею на знак вдячності і т. д! Підписано коротко "Фігаро". Мій висновок: виплатити описану суму і виконати обіцянки, з виплатою коштів на судові витрати. (Промовляє.) Панове... Ніколи ще цікавішої справи не піддавано під розгляд суду: і від Александра Великого, який пообіцяв шлюб прекрасній Фалестриді...
Граф (перебиває). Перш ніж іти далі, адвокате, слід встановити істинність документа?
Бридуазон (до Фігаро). Що ви за... що ви заперечите на прочитане?
Фігаро. Що є, панове, лукавство, помилка чи неуважність у тому способі, яким прочитано документ, бо в тексті не сказано: "яку суму я їй поверну та й оженюся з нею", але: "яку суму я їй поверну або оженюся з нею"; це велика різниця^
Граф. Як стоїть в акті: чи та й, чи або?
Бартоло. Там та й.
Фігаро. Там або.
Бридуазон. Дубльмене, прочитайте самі.
Дубльмене (бере папір). І це буде певніше, бо сторони часто перекручують читаючи. (Читає). "Е-ее-панна е-е-е-де Верт-Аллюр"... ага! "яку суму я їй поверну за вимогою в тому ж замку та й... або... та й.. або"... Тут нечітке слово... посаджено ляпку.
Бридуазон. Ляпку? А, знаю я ці ляпки.
Бартольдо (промовляючи). Я наполягаю, що тут сполучник з'єднувальний та й, який зв'язує відповідні члени речення: "я заплачу панні та й одружуся з нею".
Фігаро (промовляє). Я наполягаю, що це сполучник роздільний або ж, який розділяє ці члени речення: "я заплачу панні, або ж я з нею одружуся". Коли ви буквоїд, то я ще більший. Якщо він заговорить по-латинському, то я по-грецькому, я його зажену на слизьке.
Г р а ф. Як судити в такій ситуації?
Бартоло. Щоб покінчити з тим і не мудрувати зі словом, припустимо, що там "або ж".
Фігаро. Прошу це внести до протоколу.
Б а р т о л о. І ми не заперечуємо. Такий слабкий викрут не врятує винного. Розгляньмо запис у такій формі: "Яку суму я їй поверну в тому ж замку, або ж я маю одружитися з нею". Це так само, ніби хто сказав: "Я мушу лягти в ліжко, або я дуже хворий", чи інакше: "бо я дуже хворий". Так що: "заплачу, або маю одружитися", значить: "через те, що маю повинність одружитися".
Фігаро. Зовсім ні. Фраза звучатиме: "Або хвороба вас уб'є, або лікар". Це безперечно. Другий приклад: "Або ви нічого путящого не напишете, або дурні вас осудять". Зрозуміло. Чи пан Бартоло думає, що я забув синтаксис? Отож,
"я заплачу в тому ж замку, без коми, або маю одружитися".
Бартоло (швидко). Кома.
Фігаро (швидко). її там немає. Немає, панове, або я маю одружитися.
Бартоло (дивлячись у папір, швидко). Кома, панове.
Фігаро (швидко). її не було, панове. Врешті, хіба чоловік, що одружується, має потребу платити?
Бартоло (швидко). Так, ми одружимося з поділеними маєтками.
Фігаро (швидко). А ми з поділеним ліжком, якщо тільки шлюб не є формальною розпискою.
(Судді встають і пошепки радяться.)
Бартоло. Чудні зобов'язання! Дубльмен. Тихо, панове! Пристав (пищить). Тихо!
Бартоло. Такий шахрай називає це сплачуванням боргів!
Фігаро. Чи це ваша справа, адвокате, що ви захищаєте?
Бартоло. Я захищаю цю панну.
Фігаро. Можете далі плести нісенітниці, але перестаньте лаятись. Коли, боячись запалу позивачів, суди терпіли те, що зветься треті особи, вони не мали на увазі, щоб ці помірковані оборонці зробилися безкарно упривілейо-ваними нахабами. Це означає понижувати найповажнішу інституцію.
(Судді все радяться потиху.)
А н т о н і о (до Марселіни). Що вони там так довго бурмочуть?
Марселіна. Купили головного суддю, він підкуповує другого, і я програю свій процес.
Бартоло (тихо, похмуро). Я боюсь того.
Фігаро (весело). Тримайся, Марселіно!
Дубльмен (встає, до Марселіни). Ах, це вже занадто! Я вас викриваю і заради честі суду прошу, щоб перш ніж розглядати іншу справу суд висловився з приводу цієї.
Граф (сідає). Ні, писарю, я не висловлюсь з приводу моєї власної образи: іспанський суддя не матиме чого червоніти за ексцеси, допустимі хіба що в азіатському суді;
доволі інших зловживань. Я маю намір усунути один із таких недоліків, мотивуючи вам свій присуд: кожний суддя, що відмовляється від цього, є великий ворог законів. Чого може вимагати позивачка? Шлюбу, коли не буде виплати. Одне й друге разом — це вже забагато.
Дубльмен. Тихо, панове!
Пристав (пищить). Тихо!
Граф. Що нам відповість звинувачуваний? Що він хоче зберегти волю своєї особи. Це йому дозволено. Фігаро (з радістю). Я виграв.
Граф. Та коли текст говорить: "яку суму я сплачу за першою вимогою, або одружуся і т. д.", то суд присуджує відповідачеві сплатити позивачеві дві тисячі грубих піастрів готівкою, або ж одружитися з нею сьогодні (встає).
Фігаро (остовпілий). Я програв.
Антоніо (радісно). Препишний присуд!
Фігаро. Чим саме?
Антоніо. Тим, що ти не будеш моїм небожем. Щира дяка, ваша вельможносте!
Пристав (пищить). Розходьтеся, панове!
(Народ виходить.)
Антоніо. Піду ж розкажу все моїй небозі.
СЦЕНА XVI
Граф (ходить туди-сюди), Марселіна, Бартоло, Фігаро, Бридуазон.
Марселіна (сідає). Ах! Я можу дихати вільно! Ф і г а р о. А я задихаюся.
Граф (убік). Принаймні я помстився. Від цього стає легше.
Фігаро (убік). А той Базиль, що повинен був виступити проти шлюбу Марселіни, куди він пропав! (До графа, що відходить). Ваша вельможносте, ви нас покидаєте?
Граф. Все вже розсуджено.