Кевенард ван Вліт почервонів, потім сполотнів. Потім відшукав очима Геральта.
— Досить гризні, — сказав упевнено, але спокійно. — Прийшов час глянути правді у вічі. Пане відьмаче, ця молода лисичка вже у нас. В ахтерпіку. Пан Парлагі пильнує її.
Геральт похитав головою.
— Не вірю. Відібрали у лисиці доньку кушнірки? Малу Ксимену?
Фіш сплюнув за борт. Ван Вліт почесав потилицю.
— Сталось не так, як гадалось, — бовкнув, нарешті. — Помилково нам до рук потрапила інша… Теж лисичка, але інша… Вкрадена зовсім іншою віксеною. Пан Фіш її викупив… У вояків, які те лисяче дівча підступно вкрали. Спочатку подумали, що це Ксимена, просто вже трохи перетворена… Але Ксимені було сім і була білявкою, а цій — десь років дванадцять і чорнява…
— Хоча це не та, що треба, — Фіш упередив відьмака, — але взяли її. Нащо ельфійському кодлу дати можливість вирости ще гіршим монстром? А в Новіграді можна буде її продати в якийсь звіринець, врешті-решт, це диковинка, дикарка, напівлисиця, яка таємно вирощувалась лисом у хащах… Звіринець нам за це щедро відсипле золота…
Відьмак повернувся до нього спиною.
— Пане капітане, беріть курс до берега!
— Полегше, полегше, — загарчав Фіш. — Додержуйся курсу, Пудлорак. Не ти тут надаєш накази, відьмаче.
— Пане ван Вліт, — Геральт пропустив це повз вуха, — я звертаюсь до вашого здорового глузду. Треба негайно звільнити дівчинку і висадити її на берег. Інакше всі загинуть. Агуара не облишить дитину. І вже, безсумнівно, йде слідом за вами. Єдиний спосіб її затримати — це віддати дівчинку.
— Не слухайте його, — сказав Фіш. — Не дайте себе залякати. Ми пливемо по воді, широким плесом. Що нам може заподіяти якийсь лис?
— У нас є відьмак для охорони, — іронічно додав Петру Коббін. — Озброєний невидимими мечами! Славетний Геральт із Рівії не здрейфить перед якоюсь там лисицею!
— Не знаю, не знаю, — промимрив чинбарник, переводячи погляд з Фіша на Геральта і Пудлорака. — Пане Геральте? Коли прибудемо в Новіград, не пожалкую для вас нагороди, заплачу за ваш труд сповна… Тільки захистіть нас…
— Захищу, аякже. Єдиним можливим способом. Капітане, до берега.
— Ані руш! — Фіш зблід. — Ані кроку до ахтерпіка, бо пошкодуєш! Коббін!
Петру Коббін мав намір вхопити Геральта за комір, але на зміг, бо в справу втрутився до цих пір спокійний і мовчазний Аддаріо Бах. Краснолюд з силою копнув Коббіна у підколінний суглоб. Коббін впав навколішки. Аддаріо Бах докінчив, з розмаху приложивши йому кулаком по нирці, відтак зацідив у скроню. Богатир розтягнувся посеред палуби.
— І що з того, що велетень? — Краснолюд зміряв поглядом решту компанії. — Від цього тільки гучніше падає.
Фіш тримав руку на руків'ї ножа, але прибрав її, коли Аддаріо Бах глянув на нього. Ван Вліт стовбичив, роззявивши рота. Так само, як і капітан Пудлорак й решта команди. Петру Коббін застогнав і відірвав чоло від дощок палуби.
— Лежи, де лежиш, — порадив йому краснолюд. — Не залякаєш мене ані своєю тушею, ані татуюванням зі Стурефорса. Завдавав більшої шкоди ще дужчим за тебе і завсідникам ще страшніших в'язниць. Тож, не намагайся підвестись. Роби те, що маєш, Геральт.
— Якщо у когось є якісь сумніви, — звернувся до решти, — то я і відьмак цієї самої миті рятуємо вам всім життя. Пане капітане, до берега. І шлюпку на воду.
Відьмак спустився сходами трапа, відчинив одні, потім інші дверцята. І завмер. Аддаріо Бах за його спиною вилаявся. Фіш також вилаявся. Ван Вліт зойкнув.
На коці безвладно лежала худа дівчинка зі скляними очима. Була напівгола, від пояса і нижче — повністю оголена, з непристойно розведеними ногами. Її шия була неприродно вивернута. Це виглядало ще більш непристойно.
— Пане Парлагі… — видушив із себе слова ван Вліт. — Що пан… Що пан вдіяв?
Лисий чоловік, який сидів над дівчинкою, лупав на них очима. Поворухнув головою так, ніби не бачив, ніби силувався відшукати місце, звідкіля до нього донісся голос чинбарника.
— Пане Парлагі!
— Кричала… — пробелькотів чоловік, трясучи подвійним підборіддям і дихаючи перегаром. — Почала кричати…
— Пане Парлагі!
— Хотів, щоб замовкла… Тільки хотів, щоб вона замовкла.
— Пан убив її, — засвідчив очевидний факт Фіш. — Пан просто взяв і убив її!
Ван Вліт обома руками вхопився за голову.
— І що тепер?
— Тепер, — коротко пояснив йому краснолюд, — нам точно йобаний гаплик.
* * *
— Кажу вам, немає жодних причин для хвилювання! — Фіш гепнув кулаком по релінгу. — Ми посеред річки, на плесі. Береги далеко. Якщо, навіть, у чому я дуже сумніваюсь, лисиця йде по нашому сліду, то на воді нам не зможе нічого заподіяти.
— Пане відьмаче? — полохливо скинув поглядом ван Вліт. — Що ви скажете?
— Агуара піде по нашому сліду, — терпляче повторив Геральт. — Це не підлягає жодному сумніву. Якщо щось і викликає сумнів, то це обізнаність пана Фіша, якого, з огляду на все сказане ним, я попросив би прикусити язик. А справи, пане ван Вліт, наразі такі: якби ви звільнили молоду лисицю і залишили її на березі, існував би шанс, що агуара простить нас. Але маємо те, що маємо. І тепер єдиним варіантом порятунку для нас є втеча. Це диво, що агуара не настигла вас раніше; правду кажуть, що дурням щастить. Але не варто й надалі спокушати долю. Піднімайте всі вітрила, капітане. Всі, скільки їх там у вас є.
— Можна, — неквапом промовив Пудлорак, — поставити ще марсель. Вітер сприятливий…
— От коли б тільки… — перервав ван Вліт. — Пане відьмаче? Ви будете нас захищати?
— Буду з вами відвертим, пане ван Вліт. З превеликою охотою облишив би вас. Разом із тим Парлагі, від самої згадки про якого мене починає нудити. Який там внизу залив собі очі над трупом дитини, яку власноруч і вбив.
— Розділяю цю точку зору, — втрутився, споглядаючи у небо, Аддаріо Бах. — Оскільки, тут перефразую слова пана Фіша щодо нелюдів: чим більше шкоди ідіотам, тим більше користі для розумних.
— Облишив би Парлагі та всіх вас на ласку агуари. Але мені забороняє кодекс. Відьмацький кодекс не дозволяє мені діяти за власним бажанням. Не маю права покинути тих, кому загрожує смерть.
— Відьмацька шляхетність! — фиркнув Фіш. — Ніби ніхто з нас не чув про ваші плюгавства! Але думку, що треба хутко накивати п'ятами, підтримую. Підіймай все своє лахміття, Пудлорак, вирулюй на фарватер і чимдуж летимо звідси!