Замовк. Чародії переглянулись. Обличчя в них були непорушні.
— Тож, як розумію, це був, — сказав нарешті Харлан Тзара, — єдиний дієвий спосіб супроти демона. Вбити, знищити енергумена, тобто одержиму людину. Людину, наголошую. Її треба вбити одразу, не чекаючи і не вагаючись. Рубанути мечем щосили. І край. Це і є відьмацький метод? Відьмацька майстерність?
— У тебе погано виходить, Тзара. Не вмієш. Для того, щоб комусь добряче дошкулити, не вистачить самого тільки бажання, ентузіазму і запалу. Тут вирішальною є майстерність.
— Pax, pax, — Пінеті знов відвернув сварку. — Нашою метою є звичайний збір фактів. Розповів нам, що вбив людину, це твої власні слова. Ваш відьмацький кодекс нібито забороняє вбивати людей. Убив, як стверджуєш, енергумена, людину, одержиму демоном. Після цієї події, тобто вбивства людини, це я знов цитую твої слова, не було помічено жодних візуальних ефектів. Таким чином, звідки така впевненість, що то не була…
— Досить, — перервав Геральт. — Досить, Гвінкамп, ці натяки ні до чого не приведуть. Хочеш фактів? Будь-ласка, ось тобі факти. Вбив, бо так було потрібно. Вбив, щоб врятувати життя іншим людям. А дозвіл на це отримав тоді за законом. Надали мені дозвіл поспішно, до того в доволі пишномовній формі. Крайня необхідність, — обставина, яка змушує до вчинення протиправних дій, виключаючи їхню незаконність; це принесення в жертву одного блага заради врятування іншого блага, за наявності загрози реальної й безпосередньої. Факт — загроза була реальною й безпосередньою. Даруйте, що не бачили того одержимого в дії, не бачили того, що виробляв, до чого був здатен. Мало знаю про філософські та метафізичні аспекти демонізму, але його фізичний аспект воістину видовищний. Може вразити, повірте мені на слово.
— Віримо, — підтвердив Пінеті, ще раз переглянувшись із Тзарою Гвінкампом. — Ще й як віримо. Адже також щось таке бачили.
— Не сумніваюсь, — скривив уста відьмак. — І не сумнівався там, в Оксенфурті, на твоїх лекціях. Було помітно, що знаєшся на цій темі. Теоретичні знання стали мені в нагоді тоді, з тим вовком і з людиною. Одразу зрозумів, в чому річ. Обидва ті випадки мали ідентичне підґрунтя. Як ти сказав, Тзара? Метод? Майстерність? Між іншим, це був чародійський метод і майстерність також чародійська. Якийсь чаклун закляттями прикликав демона, силою витягнувши його з рідного плану, з безсумнівним наміром використати його в своїх магічних цілях. В цьому і полягає сутність демонічної магії.
— Гоетії.
— В цьому полягає сутність гоетії: прикликати демона, використати його, а потім відпустити. Так говорить теорія. А на практиці стається так, що чародії, замість того, аби після використання випустити демона на волю, магічно ув'язнюють його в тілі якогось носія. В тілі вовка, наприклад. Або людини. Бо чародії, на кшталт Алзура та Ідаррана, полюбляють експериментувати. Спостерігати, що робитиме демон в чужій шкурі, якщо випустити його на свободу. Бо чародій, такий як Алзур або Ідарран, — це хворий збоченець, якого тішить і забавляє споглядати на мордування, яке сіє демон. Бувало таке, правда ж?
— Бували різні речі, — спроквола промовив Харлан Тзара. — Узагальнювати нерозумно, а припоминати — підло. Пригадати тобі відьмаків, які не цурались грабувати? Не гидували тим, щоб працювати найманими вбивцями? Чи мушу пригадати тобі психопатів, які носили медальйони з головою кота, і яких також розважало мордування, яке вони сіяли довкола?
— Шановні, — підніс руку Пінеті, упереджаючи відьмака, вже готового відповісти. — Це не засідання міської ради, давайте не будемо сперечатись, обвинувачуючи один одного в пороках та абераціях. Хіба не доцільніше буде визнати, що ніхто не досконалий, кожен має пороки, а аберації властиві навіть небожителям. Вочевидь. Давайте сконцентруємось на нашій проблемі, яка вимагає розв'язання.
— Гоетія, — почав після довгої мовчанки Пінеті, — під забороною, бо є процедурою надзвичайно небезпечною. Саме прикликання демона не вимагає, нажаль, ані глибоких пізнань, ані високих магічних здібностей. Вистачить для цього дістати якийсь з некромантських гримуарів, а їх чимало є на чорному ринку. Без знань та умінь, одначе, викликаного демона важко опанувати. Доморослому метрові гоетії дуже пощастить, якщо прикликаний демон просто вирветься на свободу і втече. Багацько ж закінчили тим, що були розірваними на шматки. Відтоді на прикликання демонів і будь-яких інших істот з елементарних та параелементарних планів накладено сувору заборону, що загрожує серйозними покараннями. Існує система контролю, яка гарантує дотримання цієї заборони. Однак, є місце, яке не підпадає під цей контроль.
— Замок Ріссберг. Безумовно.
— Безумовно. Ріссберг неможливо контролювати. Адже система контролю над гоетією, про яку вів мову, була створена саме тут. Як результат ряду проведених тут експериментів. Завдяки запровадженим тут тестам, система постійно вдосконалюється. Тут проводяться й інші дослідження, ставляться інші експерименти. Найрізноманітнішого характеру. Вивчаються тут різні предмети та явища, відьмаче. Різні речі тут відбуваються. Не завжди легальні і не завжди моральні. Мета виправдовує засоби. Саме цей напис можна було б повісити над тутешньою брамою.
— Але під написом, — додав Тзара, — належало б дописати: "Що постало в Ріссберзі, в Ріссберзі й залишиться". Експерименти тут провадяться під наглядом. Все контролюється.
— Вочевидь, не все, — їдко сказав Геральт. — Бо щось втекло.
— Щось втекло. — Пінеті був на подив спокійним. — Наразі в замку працює вісімнадцять магістрів. На додачу — понад півсотні учнів та адептів. Більшість з останніх від магістерського ступеня відділяють тільки формальності. Остерігаємось, що… Маємо підстави припускати, що комусь із цієї чисельної групи закортіло побавитись гоетією.
— Не знаєте, кому?
— Не знаємо. — Харлан Тзара навіть бровою не повів. Але відьмак знав, що той бреше.
— В травні та на початку червня, — чародій не став чекати наступних питань, — в передмісті трапились три випадки масових убивств. В передмісті — це означає тут, на Узгір'ї, найближче — дванадцять, найдальше — приблизно двадцять миль від Ріссбергу. Кожного разу це відбувалось в лісничих селищах, садибах лісорубів та інших лісових робітників. В селищах убито всіх мешканців, жоден не лишився в живих. Огляд трупів дав нам підстави стверджувати, що таку бойню міг влаштувати демон. Докладніше, енергумен, носій демона. Демона, якого прикликали тут, у замку.