Крицький
(з другого боку, з шаблею в руках, за їм теж козаки.)
Хто про ляхів гукав? А де полковник?
Лясковський
Не відаю.
Козак (убігає.)
Ляхи!..
Білоченко
Та де ж вони?
Козак
На варті я біля лівої брами
Стояв тоді... Ой, дихать не дає!..
Ізвечора звелів ще пан полковник
Того пустить у місто, хто вночі,
Постукавши, такеє скаже гасло:
"Брід перейшов"... Я тільки упустив —
Дивлюсь: ляхи... Пан Горленко там з їми.
Але йому вже сили не стає.
Прислав мене... благає він посилку...
Лясковський
Так он як се!.. Дак се вже зрада в нас!
Ляхів пустив полковник сам у місто!
Білоченко
Що плещеш ти?
Лясковський
Хіба ж ти сам не чув?
Коваленко вбігає з шаблею в руці.
Коваленко
Що сталося? Гукали,— ворог в місті?
Чути стріляння.
Лясковський
(до Жилинського та до Старовського.)
Кричіть-бо ви мерщій, що зрадник він!
Старовський
А ти ж де був, що ти того не знаєш?
Коваленко
Я дома був…
Жилинський
А чом же вороги
Ввійшли до нас, твоє сказавши гасло?
Ти сам звелів, щоб вартовий пустив!
Коваленко
Не розберу ніяк, про віщо мова.
Лясковський
Не розбереш? Про те, що зрадник ти!
Коваленко
(з притиском та поважно.)
Що ти посмів мені сказати зараз?
Лясковський
Те, що ти чув!.. Ти варті наказав
Впустить того, хто гасло певне скаже.
Вн упустив, і увійшли — ляхи.
Коваленко
О, господи!.. Невже? Мерщій до бою!..
Старовський
Ні, постривай! Ти зрадив зараз нас,
То зрадиш знов,— не пустимо вже більше!
Жилинський
Авжеж що так! Його спинити треба!
Лясковський
Попавсь тепер! Не викрутишся вже!
Старовський
Невільний ти, бо учинив ти зраду.
Чути стріляння й бойовий галас.
Коваленко
Не зрадник я!.. Я свідчусь богом — ні!
Як сталось це — і сам тепер не знаю..
А тільки я нічим не завинив,
І потім сам я викрию всю справу…
Жилинський
Не слухайте!.. Беріть його, в’яжіть!
Коваленко
Мене в'язать?.. А, бісова пащеко!
Мовчи мені!.. Панове молодці!
Хто думає, що я вчинив би зраду?
Білоченко
Брехня усе! Не віримо тому!
Крицький
Не вірю й я!
Голоси
І ми!.. І ми не вірим!
Чути стріляння.
Лясковський
Не вірите? А він ляхів пустив
І зараз всіх оддасть нас на поталу.
Полковнику! Не вільний більше ти,-
Віддай пірнач і підеш до в’язення.
(Бере його за плече.)
Жилинський
(капа Коваленка за руку.)
Віддай пірнач!.. В залізо!.. До тюрми!
Чути стріляння.
Коваленко
(метнувшись і відіпхнувши Лясковського й Жилинського.)
Від мене геть!.. Ви чуєте, там б’ються!
На завтра суд!.. Тоді мене судіть!
Тепер же час не судний,— треба битись.
(Високо шаблю піднявши, гукає:)
Гей, козаки, панове молодці!
За мною всі! Не даймось ворогам!
(Кидається до бою, а за їм усе козацтво.)
Козаки
Не подамось!.. Вмремо — не подамось!
Лясковський, Старовський та Жилинський якийсь час вагаються, але потім і вони вибігають.
Завіса
ТРЕТЯ ДІЯ
Майдан серед міста той, що й учора. Чути, як забубнено у віщові бубни. Через майдан ідуть два Окличники.
Окличник 1
У раду!.. В раду! В раду!
Окличиик 2
У раду!.. До суднього кола!
Проходять.
Козаки зіходяться. Вони приходять увесь час, аж поки старшина попри-ходить. Між козаками Крутько.
Козак 1
Дак оце ми полковника судитимем?
Козак 2
А що ж із того суду буде?
Крутько
Коли провинив, то шию втнемо.
Козак 1
Так-то й утнеш полковникові!
Крутько
Скоро стався зрадником, то не став полковником.
Козак 1
А так! Час гарячий, бойовий... Змилування під такий час нема.
Крутько
Щеб пак! Мало не загинуло місто через його.
Денис
(кремезний, трохи сивий козак, що надійшов тим часом.)
Через його? Може, через вас?
Козак З
Овва! Чого ж це через нас?
Денис
Бо ви, замість щоб одбиватись,— судити його заходилися. Якби він подався та не крикнув: "До бою!" та не кинувся, то що тоді було б? Поки б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли б.
Козак 1
А що правда, то не брехня. Як кинувся він,— мов лев який!.. Так усі за їм і шугнули!.. Та як поперли ляхів лавою поперед себе, то враз де вони к чортам і поділися!
Крутько
Авжеж! А сам ворогам гасло подав, щоб увійшли.
Денис
А ти чув?
Крутько
Нащо чути, коли й так видно? Коли ляхи знали гасло, то воно саме до їх не перелетіло.
Дехто
А певне! Вже ж не як!
Козак 4
Щоб такий чоловік таке зробив?!
Козак 5
Та такого друзяки полковника другого й немає!
Крутько
Уже й друзяка! А то не твого брата він прикував до гармати?
Козак 5
Та се правда...
Денис
А то й не треба було? Упився й побився з жидівкою! Хіба се личить козакові?
Козак 4
А я таки знову своє: зроду-віку не пойму віри, що він ізрадив.
Козак З
Бо дурень!
Козак 4
Сам єси дурень, а мене маєш так узивати?
(Хапає його за груди, добуваючи шаблю.)
Голоси
Годі вам, годі!.. Це ж не шинок, а рада!.. Чи ви показилися?.. Розніміть їх!
Козаків рознімають. Баба Горпина проходить через майдан, стрівається з Денисом.
Горпина
А що се тут, Денисе? Чого се зібралася рада?
Денис
Хіба ж не відаєш?.. Полковника судитимуть.
Горпина
Як то полковника судитимуть? Защо?
Денис
Бо він посланця з міста послав і гасло сказав вартовому, щоб на те гасло назад його впустив... А ляхи про те гасло якось і довідалися. Дак оце тепер і судитимуть... мовби він ляхам гасло переказав і їх до міста пустив.
Горпина
Ой, лишенько!.. Яка ж неправда на чоловіка!
Крутько
Іди собі, бабо, йди!.. Тут нема чого стояти!
Горпина
Та я не стою, я за ділом ішла... Оце біда!..
Треба піти пані Оксані сказати.
Виходить.
Дід Остап — старий, увесь білий, приходить і скидаючи шапку: "Здорові, дітки!" Всі, хто поблизу, скидають шапки, кажучи: "Здорові, діду Остапе!"
Денис
От нехай дід Остап скажуть, чи то ж по правді на нашого полковника казати, мовби він ізрадник?
Д. Остап
Чи він ізрадник, а чи ні, то те на раді побачимо, а що туди воно хиле, то се й я скажу.
Крутько
А бач!.. А бач!.. Уже дід Остап дурно не скажуть. У нас нема над діда Остапа мудрішого... То вже як дід Остап скажуть, то так воно й є.
Козак 2
Так! так!
Ще дехто
Авжеж що так!
Д. Остап
Я, дітки, сеє вже знаю... По світах бував…
Козак З
Покажемо вам на раді, який ваш полковник!
Козак 5
К бісу такого полковника!
Козак 6
Пана сотника Лясковського за полковника!
Голоси
Чи ба, куди стріляє!.. А не діжде він того ніколи!
Інші голоси
Діжде! Скрутимо в'язи вашому Коваленкові.
Денис
За ту горілку, що вчора вас сотник напував?
Козак
А ти бачив?
Денис
Ніколи нам було бачити: ми билися з ляхами, як ви п'яні спали. Тільки чули, як ви хропака затинали.
Дехто
Га-га-га!.. Оце дак так! У самісіньке око вцілив!..
Козак 1
Цитьте, отамання йде!
Все стихає. Повагом, з урядовими клейнодами в руках іде старшина: Лясковський, Старовський, Білоченко, Жилинський, Горленко. Підходячи, здоровкаються, беручись за шапки.
Здорові, панове молодці!
Козаки
Доброго здоров'я, панове отамання!
Лясковський
Чи вже усі зібралися у раду?
Голоси
Та вже усі... Полковника нема…
І писаря...
Старовський
А негаразд!.. Недобре!..
Зібралася громада, дожида,
А він там десь ще дляється, бариться…
Жилинський
Мов не його судитимете ви,
А сам він вас.
Лясковський
Він не шанує ради.
Білоченко
Поспіємо!.. От зараз прийде він…
Нема чого заздалегідь горлати…
Та он і йде…
Горленко
Іде... і писар з ним…
Василь Коваленко — з полковницьким пірначем у руках; Лаврін Крицький — писар, з каламарем біля пояса і шаблею при боці; в руках сувій паперу.
Коваленко
(скидаючи трохи шапку.)
Здорові, панове молодці!
Дехто
Здоров і ти!.. Хто скида шапку, а хто ні.
Коваленко
Ну, раду починаймо!..
Стають таким ладом: козаки стоять півколом, а посередині Коваленко, праворуч суддя Старовський, біля його Лясковський та Жилинський, ліворуч писар Крицький, Білоченко, Горленко. Спереду Дід Остап, Денис.
Старовський
Хто ж зніме річ?
Лясковський
Та хто ж, коли не ти?
Єси ж суддя, а се в нас судне коло,
То вже ж тобі і бути речником.
Голоси
Хай буде так!... Суддя нехай питає!..
Старовський
Спасибі вам, панове молодці!..
Ось слухайте ж, панове отамання,
Громадськії мужі і ви усі
Товариші і братчики козацтво!
Що сталося учора — звісно всім:
Упущено ляхів до нас у місто,
А вартовий їх сам же і пустив;
Нехай теперь він нам і оповість,
Як сталось те.
Вартовий
(Виступає з-за стовпища).
Та сталось так воно:
Вночі когось приводе пан полковник…
По-темному не розібрав я — хто…
Звелів його він випустити в браму,
Тоді сказав: "Коли хто уночі
Постукає до брами й гасло скаже:
"Брід перейшов", то ти того пусти".
Я довго там стояв, було все тихо,
А далі, так опівночі вже,— стук
У браму щось. Питаю: хто там стука?
Воно ж мені: "Брід перейшов,— пусти!"
Я відчинив — коли їх ціла купа…
І оком я змигнути не поспів —
Всі як сунуть!.. Мене з їх хтось ударив.
Додолу збив... Коли, на щастя, тут
Пан Горленко настиг, і бій зчинився…
А потім я до вас ото прибіг...
Старовський
Полковнику Василю Коваленку!
Чи так було, як вартовий казав?
Коваленко
Увечері учора я покликав
Карпа Ганька до себе й наказав,
Щоб він удягсь у просту свиту й вийшов
У браму ту; щоб у долині він,
Петра Гайду, мірошника, знайшовши,
Йому мою цидулу доручив
І наказав, щоб той до Дорошенка
Відніс листа; Карпові ж я звелів
Вертатися. Коли ж Петра не буде,
То сам нехай до гетьмана іде...
Всі посланці, яких ми посилали,
Погинули: я, зради боячись,
Так нищечком послав Карпа, що знати
Не міг ніхто... то й вартовий не знав,
Хто йде й чого... Карпа я сам проводив,
Сам випустив, (і так усе було,
Як вартовий нам зараз оповів.
Старовський
Іще скажи: чи міг почути хто,
Як ти казав Карпові й варті гасло?
Коваленко
Я думаю: ніхто того не чув.
Старовський
То з двох одно тепера має бути:
Або се ти переказав ляхам
Про гасло те, щоб увійшли до міста!..
Або зробив ту збродню вартовий.
Вартовий
Я не робив того, я свідчусь богом!..
Пан Горленко те знає, ввесь той час
Він там стояв, біля гармати зараз...
Горленко
Я оддалік стояв, і бачив я,
Як посланця приводив пан полковник;
Розмови їх почути я не міг,
А бачив все: нікуди не відходив
Сей вартовий, не розмовляв ні з ким.
Старовський
То і не міг ляхам сказати гасло…
Полковник же…
Крицький
Міг виявить Карпо…
Лясковський
Він не такий козак, щоб те зробити,
І ми ж усі тут знаємо Карпа.
Голоси
Та знаємо!.. Людина певна дуже!
Білоченко
Могли його вхопити там ляхи
І муками примусити сказати.
Старовський
Він не такий, щоб мук яких злякавсь:
Мордовано уже його аж двічі,
Як попадавсь до рук він ворогам,-
Чи ж виявив хоч кришечку він їм?
Голоси
Та що й казать! Душа в Карпа — то криця!
Крутько
Умре, а вже не пустить пари з уст.
Лясковський
А де ж Карпо? Чи вже він повернувся?
Голос 1
Нема його.
Голос 2
Не видно вже давно.
Старовський
Що мовиш? Га?
Голос 2
Та ще як позавчора
Ходили ми на виправу вночі,
То я його, вернувшися, й не бачив.
Лясковський
А вас тоді ляхи напали там
І вбили…
Голос 2
Двох…
Лясковський
То, може, й трьох убили:
Ще і Карпа?
Старовський
Хто ще тоді ходив?
Голоси
Я!.. Я ходив!.. І я!.. І я!.. Ми троє…