З гирла Росави, ніби домовившись із сусідами про зустріч, випливали каничі. Вони не бідніші за ілвичів: на шість родів — тридцять дев'ять човнів.
Човни в усіх людей роської мови однакові: однодеревки. З осокориної колоди чи з дуба роблять довбанку кроків на тридцять завдовжки, борти розшивають шалівкою внакладку, кріплять дошку кленовими кілками. Човни неширокі, всередині десь до трьох ліктів — з такою довжиною не скрізь розвернешся.
Разом з каницькими зібралося двісті тридцять човнів. Якби не розлив, тіснувато стало б на річці. А якби зачепити всі човни один за одного, вийшла б в'язанка довжиною на чотири з половиною верстви: роська верства — п'ятсот сажнів. В сажні косовому — міра від пальців лівої ноги навскоси до пальців піднятої вгору правої руки.
Пливли, перегукуючись. Молоді забули про море, вдивлялися в нові обличчя братів по мові. А вдалині, на сході, в поблисках могуті безкрайньо розлитого Дніпра, уже виднівся острів. Був він низький, верстов на чотири завдовжки. В правому краю острова за течією, здіймаються високі стрілки щогл над високобортими кораблями. Ромеї вже тут.
Гребці налягають на весла, роські човни пускаються на перегони з ілвицькими, каницькими. А східного берега Дніпра нема й нема, за островом без межі розливаються води, і знову молоді думають про море.
Великий Дніпро сповільнив течію. Він затиснутий звуженнями, які починаються нижче Самари-річки./Звуження прорізані хребтистими скелями. Навесні Дніпро топить скелі, вільно тече, захопивши береги верстов на п'ять. Нижче звужень він знову розливається в море, до сходу рівне, а до заходу, де берег високий, Дніпро займає тільки низини і перетворює степ на прекрасну країну островів.
У цю пору року небезпечні бурі. Зручний його простір для розгону вітрів! Трохи потягне свіжістю — квапся до берега, ховайся, якщо встигнеш, і чекай терпляче, якщо тобі дороге життя. Але більше небезпек немає.
Веснами мир владарює над дніпровськими водами. Повінь відігнала степовиків, сиднем сидить зголоднілий хозарин. Знизу від Євксінського Понту — Теплого моря безбоязно піднімаються ромеї. Згори, використовуючи рівну дорогу кожного рівчака, що ^перетворився на річку, із своїх лісів спливаються люди слов'янської мови. Пливуть на торги слов'яни прип'ятьські, вехньодніпровські, сожські сіверяни, деснянські, сеймські...
Торгів кілька. Перший великий весняний торг живе на острові, навпроти Рось-ріки. Піщаний Торжок-острів крутий, його підмиває вода. Низ острова — хвостовина — витягується у вузьку косу. Старі пам'ятають, що раніше острів був ніби трохи далі. Рось свій пісок кидає до острова і відтягує його до себе. У посушливе літо дно між островом і Россю можна дістати довгою жердиною. З того боку Дніпро риє вировиська, там — русло, тут — затонно.
Торгують ромеї і нижче, одним-двома кораблями вони заходять у Сулу, в Супій. Там торг малий, а зиск великий. Слов'яни, які живуть на тих річках, бідні на хліб, але за товари дають купцям багато воску, меду, хутра, шкур. Це дороге для ромеїв угіддя. Позавідомо від хазяїв продають купці один одному право плавати туди. Всі попливуть, ціни зіб'ють.
Другий весняний торг стає за верстов півтораста вище роського гирла, під гористим берегом Дніпра, верстов на п'ятнадцять нижче злиття Десни з Дніпром. Під горою Дніпро поглибшав, причали до берега зручні.
Каламутна вода випліскувала димчасту піну на піщане погостя берега. Звиваючись, збігали низенькі східці, позначені зламаною хворостинкою, мертвою стеблинкою, шматком деревної кори, злиплою мітелкою очерету, в якій ранній дрізд шукав собі харч.
Ілвичі, росичі й каничі гнали човни до західного берега острова. На мілкому гребці зіскакували у воду, затягували човен якнайдалі на пісок. Людей багато, треба — то й на руках піднімуть.
Племена приставали табунцями, як птахи. Кожен ставив свої човни тісно і прямо, щоб зайняти менше місця. Так легше дивитися за порядком, швидше покажеш товар.
Усі, хто їздив на Торжок-острів, мали тут свій причал. З року в рік човни розміщувалися за незмінним порядком: біля самої голови острова ставали росавичі, які жили на правому березі Росави, від витоку до самої середини течії;
нижче них — славичі, які жили між верхів'ям Росі та Роставицею;
потім — ростовичі з лівого берега Ростовиці;
за ними — бердичі з верхів'я Ростовиці;
далі — ілвичі й росичі;
останніми з Поросся причалюють каничі.
Всіх їх сім племен, які іменують себе по-різному. А для інших слов'ян вони, що живуть по Рось-ріці та її притоках,— росичі, чи русичі, як кому легше вимовляти. Решта придніпровських слов'ян, ратаї лісових полян, плавають на верхній торг, під гору. Там їм зручніше, ближче. Ірпичі та хвастичі спускаються Ірпінь-рікою, здвижичі—Здвижем, сквиричі, лазоричі, ромодани, жуляни, житомичі, бердичі — Тетерів-рікою та Іршенню, ужичі з жеричами — Уж-рікою, Горинь-рікою; Случ і сама Прип'ять приносять глевтичів, казатичів, жмеричів, біличів, чаповичів, олеви-чів. В'ятичі спускаються на верхній торг Остром, Сеймом, Десною і Сновом. Тільки невелика частина в'ятичів, які живуть на Супій-річці, прибуває на Торжок-острів.
Ромеї теж з року в ріку наїздять одні на Торжок-острів, інші — на верхній торг.
Поїздка на торг для росичів, як і для всіх слов'ян,— люба розвага, радісніша за солодке ласування. Вже вбиті в пісок перед човнами рогаті кілки. Горять дрова, привезені з собою,— на острові росте тільки чахлий лозняк. Зачерпнувши мутної річкової води, вкинули в котли захоплену з дому свіжину — і, забувши голод, почали роззиратися.
Ромейські кораблі стояли за островом біля коси на причальних канатах. Найбільший корабель ромеїв буде трохи довший за слов'янський човен, але значно ширший. А за висотою борту здається будинком у порівнянні з бурдеєм. А ще краще сказати: слов'янський човен як вовк у порівнянні з ромейським биком-кораблем. /
Ніби зумисне, щоб показати себе на плаву, до острова тяглися ще чотири кораблі. Вітер дув не в корму, а в бік, скісне вітрило надимало зліва, але кораблі правували прямо до острова. Ратибор зрозумів: вітрило тягне в один бік, стерно впирається в другий, а корабель між ними рухається прямо! Розумно плавають ромеї... На передньому кораблі раптом впустили зі щогли вітрило. З-за корми вискочив човничок з двома гребцями, за ним тягнеться канат, тоне, поляскує на воді. Ромеї вигребли на мілину, вистрибнули у воду і намагаються перевернути посудину. Навіщо? А, там якір. Теж правильно роблять, його над човном незручно піднімати.