Та ні – йдеться насправді про те, чи бути Україні Україною – тобто окремою державою з усіма тими прикметами, які державі і належить мати. Ось і мова – кому не ясно, що втрата державою мовної визначеності та самобутності, то, за обставин відомого підступного сусідства, вже втрата водночас і політичної самостійності, підпорядкування комусь іншому… Поки що – підпорядкування, а там, невдовзі, й повне входження, розчинення у сусідньому державному організмі, про що, не вельми й маскуючись, і турбуються "братья-славяне"…
А чого конкретно, з їхнього погляду, треба досягати? І ось десь у десяткові виборних програм різних партій та блоків прокручувалася і прокручується одна і та ж платівка: надати російській мові статусу офіційної. Наполягають на цьому: блок "Трудова Україна", комуністична партія, партія регіонального відродження України, партія духовного, економічного і соціального прогресу та ін. "Союз" виступає навіть за те, щоб "визнати росіян поряд з українцями другою державотворчою нацією в Україні" та "надати російській мові статус другої державної мови". Прогресивна соціалістична партія – за те, щоб українська та російська мови мали однаковий статус як офіційних. А вже особливо галасливий у цьому плані блок СЛОН аргументував потребу цього "штучним витісненням російської культури та російської мови", яке, мовляв, спостерігається сьогодні в Україні.
Отож ще раз запитую, шановні: то хто ж насправді педалює мовне питання, хто повсякчас смикає цю вельми чутливу для кожної людини струнку?
Є у нас Конституція, де мовні питання викладено, ну, аж надто виважено, найшанобливіше до всіх мов національних меншин. Тож, може, нарешті, й належить дотримуватися вимог Конституції, а не обстоювати те, що йде з нею врозріз? А врозріз же, й поза мовою, іде багато чого: тут і створення "Союзу братніх народів", і усілякий "спільний простір з Росією", і "ми побудуємо Радянську Соціалістичну Україну!", і т. д. І то не випадково, що на засіданні Центрального правління Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка ми прийняли заяву, у якій поставили вимогу перед Центральною виборчою комісією про потребу перереєстрації цих партій і блоків як учасників виборчого процесу. Як же то й можливе, справді, – санкціонувати участь у виборах тих сил, чиї платформи містять відверто антиконституційні положення?
Як бачимо, йдеться, друзі, далеко не про безневинні речі. Йдеться про намагання з допомогою мовної карти, яка перебуває на поверхні розуміння більшості населення, поглибити розкол у нашому суспільстві, домогтися загострення міжнаціональних стосунків, йдеться, зрештою, про саму національну безпеку України.
О, як "самоотверженно" захищаються мовні права "русскоязычного населения"! Не просто етнічних росіян, ні, адже, за винятком Криму, у нас їх повсюди меншість, – саме "русскоязычного населения". Давай, отже, наростимо масив етнічних росіян, доповнимо їх зросійшеними українцями. Так буде "более внушительно"…
Ось 26 червня 1998 року міська рада Запоріжжя схвалила рішення, згідно з яким звертається до Верховної Ради з проханням про внесення змін до законів "Про мови в Українській РСР" та "Про місцеве самоврядування". Йдеться про санкціонування все тієї ж офіційної російської мови. Яка підстава? А, власне, одна: та, бачите, що "в м. Запоріжжі проживає більшість російськомовного населення". Ані слова про кричущі мовні деформації як наслідки кількасотлітньої колоніальної політики, які у цей спосіб освячуються, ані натяку про необхідність мовного відродження українців – натомість просто тріумфування, що їх, російськомовних, є багато.
Ах, мілиє господа, ті, шо ось так у поті чола "турбуєтесь". Ще й ще раз варто довести до вашого відома: справа повернення зросійщених українців, звичайно, тих, хто на це ще здатен, до повноти національного життя, справа, що вимагає виняткової тактовності й педагогічності, то – презумпція виключно Української держави. Адепти іншої країни тут ні до чого. І то є вкрай неморальними, безчесними ваші домагання розглядати тих українців, які внаслідок відповідної політики відбилися від своєї мови, вже власне не як українців, а як росіян. Ось, скажімо, комуністична партія оперує у своїй програмі тим, що російська мова є рідною мовою половини населення України. Хто запропонує більшу кількість? Що ж, є і такі, що доводять цю цифру до сімдесяти й вісімдесяти відсотків – кому скільки заманеться…
Знаний нардеп з Харкова Владімір Алєксєєв в одній зі своїх статей у харківській газеті "Слобода" навіть ось який термін запроваджує: "русскокультурные граждане", з приводу чого один з моїх кореспондентів В. Дорошин іронізує: "А почему бы не пойти и дальше, внедряя, например, африкокультурные граждане, кубинокультурные граждане, чукчекультурные граждане и т. д. ?"
Зверніть увагу, господін Алєксєєв: це протестує супроти вашого українофобства один з тих ваших земляків, котрих ви віроломно берете під "захист". Як пише мені В. Дорошин, "надеюсь, вы услышите голос русскоязычного украинца из Харькова, болеющего душой за свою Родину – Украину". І скільки в його листі гніву проти тих, які "и сами не умеют жить, и соседям не дают жить нормально"! Послухайте: "Нам, русскоязычным не по своей вине, опять и опять предлагают "культурную помощь". Но разве мы забыли итоги "культурной помощи" во времена СССР? Вот они: исчезли как этносы с лица земли около ста наций и народностей, среднеазиатские республики вместо своего алфавита получили "русскокультурную" кирилицу, украинцы забыли свой язык, ибо "русскокультурные" "братья" навязали им "русскокультурный" суржик, были выселены со своих территорий обитания целые народы, а на их место завезены "русскокультурные" граждане". Деякі з них, як-от і В. Алєксєєв (автор листа цитує статтю останнього), тепер кричать, що націоналісти – українські патріоти "не отличаются высоким интеллектуальным уровнем, они узколобые, не в состоянии конкурировать с высокоинтеллектуальными кадрами Востока и Юга Украины. И при этом В. Алексееву наплевать, что кадры Востока и Юга – это в большом количестве тоже украинцы, которых предшествующие алексеевы оторвали от своего родного языка. Ему наплевать на то, что среди этих кадров немало патриотов своего народа – националистов".