114
Доміна — титул, яким у Римі називали матрону — пані дому.
115
Гомер — палестинська міра сипких речовин.
116
Танаґра — країна у Греції (Аттика й частинно Беотія), прославлена особливо гарними і Граціозними невеличкими статуетками з випаленої глини.
117
Танаґрійські статуетки переважно загорнені у рясні плащі. Деякі мають ще поверх накинутого на голову плаща гостроверхі солом’яні крислаті брилі, щоб захистити обличчя від сонця.
118
"Хайре" — "Радуйся!" або "Хайрете!" — "Радуйтесь!" — звичайне грецьке привітання.
119
Ритон — грецький посуд у формі рога, закінчений унизу звірячою головою.
120
Cара — історична постать і канонізована свята. Цигани уважають її за свою "патронку", бо була вона єгиптянка, а цигани мають себе за нащадків стародавніх єгиптян, безпідставно, бо тип староєгипетський цілком інший. Гробниця св. Сари знаходиться в Південній Франції (Камарга, місто Saintes). Туди сходяться цигани з усієї Європи приблизно тиждень по Великодні на велику прощу. Видовисько мальовниче й робить неабияке враження.
121
Геракліт (576–480 перед Р. Хр.) — філософ Йонійської школи, уважав вогонь за той первень, з якого розвинулося все буття.
122
Марія, Марта і Лазар мали тільки того самого батька Теофіла арматора. Але матері були різні, може, тому й така різна була їхня вдача. Старша Марта й Лазар мали матір юдейку. Марія, наймолодша, була донькою другої дружини повдовілого Теофіла, грекині з Мілета.
123
Історичні факти.
124
Історичні факти.
125
Персей, міфологічний грецький герой, син Зевса і Дане, забив страховище Медузу, увільнив Андромеду й ніби заснував місто Мікени.
126
Villa rustica — сільський маєток, житло на селі.
127
Хаким — лікар.
128
Марія Магдалина була донькою другої жінки Теофіла арматора, грекині з Мілета, що мала фабрику пурпури в Тирі й була дуже багата.
129
Prediola — предіола — вілла, в нинішньому розумінні: житло для відпочинку, для приємного життя, а також господарський хутір, господарство.
130
Материзна — спадщина по матері.
131
Insula — інсула, міський дім тільки для себе.
132
Пиво на ті часи (і ще раніш) було відоме в Єгипті. Найліпше було з Сільсіл. Але пили пиво переважно люди тяжко працюючі, також видавали його воякам.
133
Білітіс — сучасниця Сафо, поетка родом із Памфілії, була донькою грека й фінікійки. В дитинстві була пастушкою. Потім добралася до Мітілени. Гробницю Білітіс найшов М. Гейш недалеко розвалин Аматонта, приблизно 1864-го або 1863 року. У гробниці на кам’яних плитах були висічені складені Білітіс вірші, які вона називала "піснями".
134
Лекіф — оздобний, гарний флакон.
135
Лараріум — божниця, оздоблена невелика скринька понад хатнім вівтариком. Мали також лараріум у кожному домі. Назва — від хатніх богів, "ларів".
136
Офля — віддалене від центру передмістя Єрусалима.
137
Тобто в самому центрі Єрусалима.
138
Di boni — "боги добрі", скорочення формули: "dii boni".
139
Capsula — "капсула". Кишені в ті часи робили, як нині у капуцинів, лише в рукавах.
140
Орнатрікс — невільниці, що зачісували та одягали пані. Більш-менш те, що пізніша доба називала: камеристки, або простіш: "покоївки".
141
У деяких теплих країнах ночі бувають навіть дуже холодні. Коли авторка працювала як археолог в Ані, у Вірменії, ввечері треба було одягатись у теплу вовняну одежу. А вдень сонце палило так, що в декого з чоловіків-археологів шкіра злазила з обличчя, як опарена.
142
Камінь справді існує, 850 шматків цього каменю знайдено під друїдичним камінням у Бретані (Північна Франція) так званими дольменами (від кельтського слова: "tolmen" — стіл), кам’яними вівтарями друїдів, та під "мегірами" (від кельтських слів: "men" — "камінь" та "hir" — довгий), високими сторчовими каменями. Значення їхнє невідоме, бо друїди не лишили жодних писаних пам’яток. Найдовший час друїди та їхня віра затримались у Бретані та на Литві. На Литві друїдизм зберігся аж до 15–16 століття, звичайно, скриваючись у литовських лірах. Тільки ніде на світі більше не знайдено каллаїса, тому про той непрозорий камінь, що барвою нагадує туркус, званий також бірюза (перекручене перське слово: "ферузе"), існує багато леґенд, казок, забобонів, повір.
143
Одна з леґенд про катастрофу Атлантиди.
144
Кельт-іберійська богиня. Леґенда також кельт-іберійська.
145
Стара кельт-іберійська легенда.
146
Леґендарні велетні, яких у Піренеях називають "Duz" — вимовляється: "Дюз". Я дозволила собі переробити це слово на "Дуж", бо ж таки за леґендами всього світу велетні завжди були дужі, сильні.
147
Була й така леґенда про походження каллаїса.
148
Ocellus — "Очко". Білі павичі особливо цінилися римлянами за свою красу. Їх тримали для окраси, але не вживали до їжі. І справді, тяжко собі уявити гарнішого птаха, цілого немов з мережива, бо ті "очка", що у звичайних павичів бувають сині та зелені, у білих павичів ледве відзначені найніжнішими відтінями.
149
Така пшениця справді вже існувала в ті часи. Але плекали її лише на землях вулканічних, що постали з перетлілої лави.
150
Cцілла — прегарна лілейна рослина з блідо-рожевими великими, як лілея (Lilium candidum), квітами. Її цибулі вживали, як ліку. Нині плекають ці рослини в хаті (якраз цвіте в мене, коли пишу), бо дуже гарні та цвітуть, при справному плеканні, двічі до року. Але можуть рости і в саду.
151
Такі слова дійсно є у Платона.
152
Лазурит, або "ляпіс лазурі" — півдорогоцінний камень, темно-синьої барви, з білими та ясно-блакитними жилками. Робили з нього переважно намисто, печатки, а також верхи дорогих столів, келехи тощо. Посипання садових доріжок лазуритовим піском — не вигадка авторки. Робили це у Стародавньому Єгипті, переважно в садах фараонів, у садах перських принцес, а також за римських часів, у багачів, у віллах Помпей.
153
Пожежників у стародавній римській державі не було. Обов’язком вояків було рятувати й гасити пожежу.
154
Військова сторожа була завжди напоготові й пильнувала, чи де не горить. Так само військові відділи виконували в містах поліційну службу.
155
У гебраїв був дійсно широко розповсюджений культ "терафімів", духів-охоронців. Радились із ними в якійсь справі таким способом, що мали на табличках написано "так" і "ні", "добре" і "зле". Ці таблички мішали й кидали перед терафімами. Яке слово було нагорі, то так і робили. Коли ж виходило "так" і "зле", то це уважали за негативну відповідь.