Мовчки взявся за весла й без снідання — нізащо не увійшов би до печери! — помчав щосили далі від тієї Покутницької печери, де розмовляли мертвий з воскреслим!..
…………………
Коли човен зник у далині, в сторону печери помалу наближалась огрядна постать в Лазаревім плащі.
Був це той, що ще досі звався Понтієм Пилатом.
Розшукувати далі келеха Пилат не пішов. Хто ж знайде для нього кращу святиню, як Магдалина?
А стати на варті, щоб охороняти його, як уявляв собі у мріях, здавалось нині дитячою думкою. Як і нащо охороняти того, хто сам стоїть на сторожі на заплутаних стежках життя?
І залишився Пилат на місці, до якого привів його День Зустрічі.
Про це знало тільки двоє людей на світі, обидвоє — воскреслі.
А люди з околиць почали гомоніти, що Покутницька печера знову не порожня. З’явився в ній новий пустельник-самітник… Нікому ніколи він не назвав себе. Але люди прозвали його: Маріус, або Марі. Бо по Марії перейняв печеру.
А втім, ім’я Маріус було таке улюблене й так розповсюджене у тих сторонах, що ним кликали майже кожного третього, якщо не другого! — хрещеного чоловіка.
І дуже любили люди того Маріуса[471]. Бо був дуже добрий і мудрий.
Кожному, хто не знав, як відв’язатися від якоїсь біди, давав найліпшу раду. Здавалося, що той великий дужий, але такий лагідний, усміхнений і завжди радісний Маріус знає все на світі!
А от же, було питання, на яке він нікому ніколи не відповідав:
— Що є Істина? Ні, люди добрі, я цього не знаю! Я знав лише те… що Істиною не є!..
notes
Примітки
1
Історичний факт.
2
Історичний факт.
3
Історичний факт.
4
Історичний факт.
5
Історичний факт.
6
Історичний факт.
7
Xenia, Ксенія — дари, що їх давали на привітання (також на великих бенкетах, у приватних домах).
8
Apophoreta, Апофорета — дари, що їх давали по закінченні бенкета, коли гості відходили додому. На урочистих святах такі дари роздавали народові, як "гостеві цезаря" чи, як у даному випадку, тетрарха.
9
Септима — седмиця, староримський тиждень.
10
Медівники чи медове печиво в ті часи не було те, що ми називаємо пряниками. Були це, так би мовити по-сучасному, тістечка, солодке печиво. Солодили його медом, бо цукру ще не було, тому й називали солодке печиво медівниками.
11
Спосіб скроплювання вулиць, якого вживали в давні часи в Олександрії.
12
Стародавні жидівські повір’я, яких у ті часи дотримувалися, як наказів закону.
13
Попіна (popina) називали римляни малі шиночки близько храмів, — там звичайно сиділи нижчі жерці, власне, лише "слуги Божі". Цих слуг храму, які мали лише найнижчі ступені посвячення, називали в народній мові "попі". Тому й шиночки близько храмів, де вони чекали, граючи в кості та попиваючи солоджене чи охолоджене вино, розріджене водою, називали "попіни" (popinae).
14
Гістріон (жіночий рід: гістрія) — актори й акторки.
15
Міми — актори й акторки, що виступали без співу, а лише рухами передавали свої ролі.
16
Підсвіття — місце, де перебували душі померлих, згідно з віруванням греків і римлян.
17
Світло — золотиста, дуже блискуча була найулюбленіша й найдорожча масть найліпших тоді каппадокійських коней.
18
Кай Понтій — не вигадана, а цілком історична постать; син Понтія Пилата, народжений, як і сам Понтій Пилат, у Таррагоні в Іспанії. Понтій Пилат почав свою службову кар’єру в Таррагоні. Потім і Кай Понтій у Таррагоні ж почав свою кар’єру, про що там існують документи.
19
Понтія Пилата називав "Справедливим" навіть його найлютіший ворог Лентул, бо Пилат стисло притримувався найдрібніших приписів законів. Ніколи й ні для кого не відступив від цих своїх засад. Частинно тому й ненавидів його деякий гурток людей, що його не можна було ані підкупити, ані підплатити. Бичування Христа стверджує той факт. У кожній римській провінції Рим залишив закони того народу, який її заселював. Але римський урядовець мусів контролювати, чи і крайові закони виконуються справно. Згідно з законами Юдеї, обвинуваченого допитували; потім, незалежно від того, які його були відповіді, його бичували й допитували знову. Якщо після бичування обвинувачений відповідав те саме, що й перед бичуванням, відповідь його признавалася правдивою. Тому й Пилат, не знаходячи провини, мусів згідно із законом юдейської країни звеліти бичувати Христа. Цей закон продержався в Палестині аж до XV століття. Свідчать про це описи деяких подорожей до Св. Землі.
20
Рана від сонця — інсоляція, сонячний удар, явище досить часте на Сході.
21
Приятель цезарів — це був тільки почесний титул.
22
Історичний факт, який викликав у Єрусалимі великі заворушення.
23
Кляріссіме — звернення: найясніший.
24
Patres conscripti, патрес конскріпті — титул сенаторів.
25
Історично доказаний факт.
26
Історично доказаний факт.
27
Історично доказаний факт.
28
Terrae motus — писалося й у двох словах, і в одному: Terraemotus. Був це стверджений історичний факт, що Тиверіадський цирк, зруйнований майже дощенту саме в день його відкриття, а потім відбудований, знов був знищений другим землетрусом. Авторка тому докладно описала землетрус з його симптомами (спека, наглий заворот голови тощо), що пережила тричі в житті землетрус, щоправда, легший від описаного. Але цього вистачило, щоб запам’ятала його на все життя. Перший раз — це було в Помпеях, де авторка працювала на розкопках, другий раз і третій — у Персії.
29
Історичний факт. Не можу подати, в якого із староримських анналістів я його вичитала, бо нині не маю під рукою… ані Ватиканської бібліотеки, у якій дядько Евґеніо де Кастро, римський прелат, був одним із бібліотекарів, ані Тарраґонського архіву. Користуюся тільки своєю пам’яттю та деякими записами, зробленими колись.
30
Туніка-пальмата — одежа, вишита на подолі пальмами. Вдягали її тріумфатори, переможці-атлети. Кай міг її носити, звичайно, тільки у свято, як такий атлет, що мав за собою славні перемоги.
31
Ексоміда — туніка лише з одним наплечником, без рукавів. Лишала цілком вільною другу руку й половину торсу. Носили ексоміду раби (можна її бачити на статуях Вулкана) та ремісники, щоб не перешкоджала у праці. Також надівши її як нічну сорочку, коли не хотіли спати цілком нагими.