Раптом світ перекинувся з ніг на голову. Артур відчув, що вивертається нутрощами назовні, від чого в очах потемніло.
Комірчина сплющилась, закружляла, перетворилась у цятку. Нічого не існувало крім пупа, якого також не було.
Корабель увійшов у гіперпростір.
"РИБКА-ТРАНСЛЯТОР,— незворушно повідомляв "Путівник",— МАЛЕНЬКИЙ ОРГАНІЗМ ЖОВТОГО КОЛЬОРУ-МОЖЛИВО, НАЙУНІКАЛЬНІША ІСТОТА, ЩО ЖИВИТЬСЯ ЕНЕРГІЄЮ МИСЛЯЧИХ ФОРМ, ЯКА НАДХОДИТЬ ІЗЗОВНІ. ВОНА ПОГЛИНАЄ ДУМКОХВИЛІ УСІХ ЧАСТОТ, ЩО ВИПРОМІНЮЮТЬСЯ ІНШИМИ БІОФОРМАМИ. РИБКА-ТРАНСЛЯТОР УТВОРЮЄ В МОЗКУ НОСІЯ ТЕЛЕПАТИЧНУ МАТРИЦЮ, ЯКА ЗАМИКАЄ ДУМКОЧАСТОТИ НЕЙРОННИХСЇТОК СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА НА ЙОГО МОВНИЙ ЦЕНТР. ТАКИМ ЧИНОМ, ДУМКООБРАЗИ, КОЛИ ПРОХОДЯТЬ ЧЕРЕЗ СЛУХОВИЙ АНАЛІЗАТОР., ДЕК9ДУЮТЬСЯ В ЗРОЗУМІЛІ СИГНАЛИ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕЛЕПАТЙЧНОІМАТРВДІ. СТВОРЕНОЇ РИБКОЮ-ТРАНСЛЯТОРОМ. НА ПРАКТИЦІ НЕ ОЗНАЧ^, ЩО МАЮЧИ її У ВУСІ, ВИ ОДРАЗУ Ж ПОЧИНАЄТЕ РОЗУМІТИ БУДЬ-ЯКУ МОВУ, ЯКА ІСНУЄ У ГАЛАКТИЦІ.
НЕЗБАГНЕННІСТЬ ВИПАДКУ, ЩО ПРИЗВІВ ДО ВИНИКНЕННЯ ЦІЄЇ НАДЗВИЧАЙНО КОРИСНОЇ ІСТОТИ, НАШТОВХНУЛА ДЕЯКИХ ФІЛОСОФІВ НА ДУМКУ ПРО ВИКОРИСТАННЯ ЦЬОГО ФАКТУ ЯК ВИРІШАЛЬНОГО АРГУМЕНТУ В СУПЕРЕЧЦІ ПРО ІСНУВАННЯ БОГА.
АРГУМЕНТ ПОЛЯГАЄ ОСЬ У ЧОМУ: "Я ВІДМОВЛЯЮСЬ ДОВОДИТИ СВОЄ ІСНУВАННЯ,— СКАЗАВ БОГ,— БО ДОКАЗ ЗАПЕРЕЧУЄ ВІРУ, А БЕЗ ВІРИ — Я НІЩО". "АЛЕ Ж,— СКАЗАЛА ЛЮДИНА,— РИБКА-ТРАНСЛЯТОР НЕ МОГЛА ВИНИКНУТИ ВИПАДКОВО. ЯКЩО ЦЕ ТАК, ТО ТИ ІСНУЄШ, ЩО ОЗНАЧАЄ (З ТВОГО ВЛАСНОГО ЗАСНОВКУ), ЩО ТЕБЕ НЕМА. ЩО Й ТРЕБА БУЛО ДОВЕСТИ".
"ОЙ ЛИХО,— СКАЗАВ БОГ,— ТАКОГО ПОВОРОТУ Я НЕ ПЕРЕДБАЧИВ". І МИТТЄВО ВИПАРУВАВСЯ ХМАРИНКОЮ ЛОГІКИ.
"ЯК ПРОСТО!" — СКРИКНУЛА ЛЮДИНА І ВІДРАЗУ ДОВЕЛА, ЩО БІЛЕ — ЦЕ ЧОРНЕ. І НА ПЕРШОМУ Ж ПІШОХІДНОМУ ПЕРЕХОДІ ЇЇ ЗБИЛА МАШИНА.
БІЛЬШІСТЬ ТЕОЛОГІВ ОДНОСТАЙНО СТВЕРДЖУЄ, ЩО НАВЕДЕНИЙ ТУТ ДОКАЗ-ПОВНА НІСЕНІТНИЦЯ. ЦЕ, ЩОПРАВДА, НЕ ЗАВАДИЛО УЛОНУ КОЛЛУФІДУ ДОБРЕ ЗАРОБИТИ НА КНИЖЦІ "ХТО СТОЇТЬ ЗА БОГОМ", У ЯКІЙ НАВЕДЕНИЙ АРГУМЕНТ ПОСІДАЄ ЧІЛЬНЕ МІСЦЕ.
ЩО Ж ДО БІДОЛАШНОЇ РИБКИ-ТРАНСЛЯТОРА, ЯКА ТАК СМІЛИВО ПОДОЛАЛА ПЕРЕПОНИ НА ШЛЯХУ ДО ЗАГАЛЬНОГО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, ТО ЗАЗНАЧИМО, ЩО ВОНА СТАЛА ПРИЧИНОЮ НАБАГАТО БІЛЬШОЇ КІЛЬКОСТІ ВІЙН ЗА ІСТОРІЮ ГАЛАКТИКИ, НІЖ БУДЬ-ХТО ІНШИЙ".
Артур зітхнув. Не без жалю він відзначив, що стрибок у гіперпростір не доконав ного. Цієї миті він був на відстані шести світлових років від Землі. Якби вона існувала.
Земля.
Картина рідної планети болем відгукнулась у серці. Той факт, що Землі більше не існувало, видавався настільки блюзнірським, що просто не вкладався в голові. Він спробував уявити собі, що немає більше ні батьків, ні сестри. Жодної реакції. Він перебрав у пам'яті своїх знайомих. Ніякої реакції. Згадав зовсім незнайомого чолов'ягу, за яким стояв у черзі в універсамі. Всередині щось прокинулось, укололо. Універсаму більше нема. Немає більше продтоварів. Колони Нельсона немає! Пропала колона Нельсона, а усі ніби у рот води понабирали. Та й кому обурюватись? Тепер колона Нельсона існувала лише в його уяві, яка разом із тілом знаходилась у надрах цього смердючого корабля. Артура подолав приступ клаустрофобії.
Англії більше немає. Нехай. Америки, подумав він, також немає. Жодної реакції. Для початку спробуємо оперувати меншими категоріями. Нью-Йорка немає. Ніякої реакції. Він інколи всерйоз і не гадав, що це місто існує насправді. Долара, подумав він, більше немає. Легке хвилювання. Немає фільмів Богарта, сказав він собі. Гострий біль. Закусочні "Мак-Дональд"? Немає більше макдональдських гамбургерів!!!
Удар виявився настільки жорстоким, що свідомість Артура відключилася. Коли він прийшов до тями, то зрозумів, що кличе матусю.
І враз він скочив на рівні ноги.
— Форде!
— Га? — Форд підвів голову. Він сидів у кутку й наспівував про себе. Що найбільше втомлює у космічних мандрах — так це проходження гіперпростору.
— Ти говорив, що працював над новим виданням цієї книги. На Землі ти теж займався збиранням матеріалу?
— Так. Мені вдалося дещо розширити стару статтю довідника.
— Що там було про нас написано?
— Будь ласка,— Форд простягнув "Путівник".
Артур марно намагався вгамувати тремтіння в руках. Він набрав потрібний код. Екран спалахнув і почав висвітлювати інформацію. Артур закляк. — Але тут немає потрібної статті! — вигукнув він. ' — Дивись уважніше,-кинув Форд через плече. — Внизу сторінки, після ЗЕЛУМБІДІС — ЕКСЦЕНТРИЦИЦЬКОЇ ДІВИ З ЕРОТИКОНА VI. Артур прийняв до уваги пораду Форда. І... не повірив своїм очам.
— Що таке? СУМИРНІ? І все? СУМИРНІ? Одне слово!
— Слухай,— сказав Форд, знизуючи плечима,— у Галактиці 1000 мільярдів зірок, а кількість бітів у сто разів менша. Потім, про Землю більше знати й не потрібно.
— О Боже! Форде, я сподіваюсь тобі вдалося доповнити статтю.
— Так, мені вдалося умовити редактора. Він погодився на розширення статті. Звичайно, він дуже урізав мій матеріал, але й то — хвалити Бога.
— І який же тепер вона має вигляд?
— У ЦІЛОМУ СУМИРНІ,— відповів Форд, зашарівшись від задоволення.
— У ЦІЛОМУ СУМИРНІ? — зойкнув Артур.
— Що за галас?
— Це я кричу,— вигукнув Артур.
— Ні! Не ти,-прошепотів Форд. —Здається, ми вляпалися. За дверима почулися кроки.
— Дентразі? — перейшов на шепіт Артур.
— Ні, вони не носять взуття на залізних підборах.
— Хто ж це?
— Якщо пощастить, то вогони одразу викинуть нас за борт.
— А якщо ні?
— Якщо ні,— Форд спохмурнів,— і капітан не жартував, відносно того, що він прочитає нам свої вірші,
Розділ 7
За якістю вогонська поезія посідає у Всесвіті третє місце з кінця. Друге місце стійко утримують ацготи Крії. Коли перший поет Крії — маестро Хрюканос Вітроутробний закінчив декламувати поему "Ода грудочці шпаклівки, яку одного прекрасного ранку я знайшов у себе під пахвою", четверо слухачів померли від внутрішнього крововиливу. Президент Середньогалактичного Комітету Красних Мистецтв вижив лише завдяки тому, що своєчасно встиг перегризти собі ор,ну з ніг. Хрюканос, як повідомлялось, був "розчарований" прохолодним прийомом. Він приготувався приголомшити публіку двадцятитомною епічною поемою "Мої улюблені банні бульки", але трапилось непередбачене. Збунтувався його власний шлунок. Пряма кишка, рятуючи життя й цивілізацію, зав'язалась вузлом на артеріях, що живлять мозок.