Тренос
ХОР
Ой годі, годі, зупинись!
Та ніколи-бо й не гадали ми,
Що нам слух торкне дивна мова ця
690] І нестерпучих, непосильних мук оцих
Жахний глум-ганьба
Дволезим вістрям пройме душу нам!
Ой доле, доленько...
695] Іо нещастя трепетом поймає нас!
ПРОМЕТЕЙ
Зарано, повні страху, ви ридаєте,-
Заждіть, і до останку все почуєте.
ХОР
То говори,— стражденникам так радісно
Кінця скорботи наперед дізнатися.
ПРОМЕТЕЙ
700] Вас вдовольнив я радо в попередньому
Бажанні — пожадали-бо довідатись
Від неї ви самої про біду її.
Послухайте ж, які Страждання дівчина
Бід гніву Гери має перетерпіти.
705] А ти, дитя Інахове, слова мої
Складай у серці, щоб блуканням знати край.
Йди на схід сонця крізь поля неорані
І дійдеш до кочів'я Скіфів. В плетених
Наметах, на колесах вік живуть вони
710] На вольній волі, всі далекосяглими
Озброєні стрілами. Не підходь до них,
Але направ над берегом ступні свої,
Де стогне море під стрімкими скелями.
Ліворуч там Халіби-ковалі живуть,
715] їх стережися,— дикі, негостинливі
Вони. Йди далі до ріки Напасниці,
Непомилково названої так,— її
Не переходь, неперехідну, поки аж
Хребта Кавказу дійдеш височенного,-
720] 3 його вершин бурхливий рине струмінь цей.
Сусідні зорям перейшовши бескети, [49]
Іди на південь і ватаги здибаєш
Дів-амазонок, що мужів ненавидять,-
При Термодонті й Теміскірі їх житло, —
725] Де кораблі жахає Салмідеської
Затоки паща — мореплавців мачуха.
Ті амазонки радо проведуть тебе,
І дійдеш ти до Істму Кімерійського —
Тісних воріт приморських. Далі сміливо
730] Протоку Меотійську перепливеш ти,
І славна в людях пам'ять переправі цій
Зостанеться,— в честь тебе називатимуть
її — Боспор. Європи ґрунт покинувши,
На суходіл Азійський ти дістанешся.
735] Що ж, цар богів — чи не до всіх однаково
Жорстокий? Зажадавши бог із смертною
, З'єднати ложе, на блукання сам її
Прирік він. І гіркого ж ти, о дівчино,
На шлюб собі спіткала нареченого!
740] Все, що від мене чула ти сьогодні тут,
Я не назвав би навіть передмовою.
ІО
Ой леле, леле...
ПРОМЕТЕЙ
З болючим зойком знову застогнала ти!
Що ж буде, як і дальші лиха знатимеш?
ХОР
745] Які ж їй далі муки, чи розкажеш ти?
ПРОМЕТЕЙ
Бурхливе море згуби нещасливої.
ІО
То нащо й жити! Чи не краще з дикої
Верховини сторч головою кинутись,
Об землю вщент розбитись і звільнитися
750] 3 цієї муки! Раз умерти легше-бо,
Ніж день у день так тяжко-гірко мучитись. [50]
ПРОМЕТЕЙ
А як би ти мої страждання стерпіла!
Адже ж мені і вмерти не присуджено,-
Була б та смерть увільненням од мук моїх,
755] А так — моїм стражданням і кінця нема,
Аж поки Зевс не упаде з державності.
ІО
Невже владання Зевсове повалиться?
ПРОМЕТЕЙ
Раділа б ти, гадаю, це побачивши?
ІО
Чому ж би й ні, як мучусь через нього я!
ПРОМЕТЕЙ
760] Отож дізнайся — це направду станеться.
ІО
Хто ж самовладці берло відбере йому?
ПРОМЕТЕЙ
Він сам — через бажання нерозсудливі.
ІО
А як? Скажи, як не пошкодить мова ця.
ПРОМЕТЕЙ
До шлюбу ставши, потім жалкуватиме.
ІО
765] 3 богинею чи смертною — скажи мені?
ПРОМЕТЕЙ
Нащо тобі? Невільно говорити це.
ІО
Невже дружина відбере від нього трон?
ПРОМЕТЕЙ
Дитя родивши, від отця могутніше.
ІО
І неспроможний долі він уникнути? [51]
ПРОМЕТЕЙ
770] Ні, як не буду вільний від кайданів я.
ІО
Хто б проти волі Зевса міг звільнить тебе?
ПРОМЕТЕЙ
Йому з твоїх потомків бути суджено.
ІО
Як кажеш? Син мій із біди звільнить тебе?
ПРОМЕТЕЙ
Так, третій по десятому народженні.
ІО
775] Нелегко зрозуміти це провіщення.
ПРОМЕТЕЙ
Ти й про свої нещастя не допитуйся.
ІО
Обіцяної ласки не відмов мені.
ПРОМЕТЕЙ
Із двох я подарую щось одне тобі.
ІО
Із чого саме — поясни, хай виберу.
ПРОМЕТЕЙ
780] Що ж, вибирай — чи про останок мук твоїх
Розповісти, чи про мов визволення?
ХОР
Яви одну ти ласку їй, а другу — нам,
Прохання не занедбуючи нашого:
їй сповісти подальшого блукання шлях,
785] А нам скажи про твого визволителя.
ПРОМЕТЕЙ
Як хочете, не буду сперечатися,-
Про все, що ви бажали, розкажу я вам.
По-перше, про твою, Іо, блуденну путь —
, Ти ;к запиши це на таблицях пам'яті.
790] Потік той перейшовши, суходолів грань,
Прямуй на пломенистий, сонцесяйний Схід. [52]
Минувши моря гомін, ти добудешся
До передгір Кісфени — піль Горгонових,
Форкіди там домують, з видом лебедів
795] Три діви староденні,— спільне око в них
І зуб один, ні сонце їм не сяє вдень,
Ні місяць — серед ночі. Недалеко там
Є три Горгони — людоненависниці,
Крилаті сестри змієкосі,— глянувши
800] На них, людина без дихання падає;
От їх, кажу, і треба стерегтись тобі;
Послухай далі про нові страховища:
Не йди до грифів гостродзьобих, Зевсових
Псів негавкущих; бійся й раті кінної .
803 Тих арімаспів однооких,— житла їх
Вздовж берегів Плутона злотохвильного.
Від них тікай і прийдеш у далекий край
До чорного народу, що при сонячних
Живе джерелах, там, де Ефіоп-ріка.
810] Йди берегом до водоспадів, де з висот
Біблоських добропитні хвилі котить Ніл
Священний. На трикутну землю виведе
Тебе він в гирло нільське, де тобі, Іо,
Й синам твоїм побудувати висілок
815] Дано далекий. Що ж для тебе в мові цій
Незрозуміле, темне, то про все мене
Перепитай і знатимеш докладно все,-
Дозвілля в мене більше, ніж хотів би я.
ХОР
Як далі ще розповідати маєш їй,
820] Щось проминувши, про гіркий блукання шлях,
То говори, — а все сказав, то вияви
До нас ти ласку — пригадай, що просимо.
ПРОМЕТЕЙ
Про шлях мандрівний чула до кінця вона.
Але щоб знала, що не марно слухала,
825. Скажу їй, що раніше перетерпіла,-
Хай доказом це буде на слова мої.
Тож оповідань промину багато я
І до останніх перейду блукань твоїх.
Коли прийшла ти до землі Молоської,
830] Додони недалеко крутогорої,
Де храм пророчий Зевса Феспротійського, [53]
Там — диво невимовне! — віщим шелестом
Дуби пророчі мовили без загадок,
Що ти дружина славна будеш Зевсові.
835] Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?
Відтіль, безумством жалена, помчала ти
Шляхом приморським до затоки Рейської
І знов верталась гонами шаленими.
В часи прийдешні — знай це — Іонійською
840] Оту морську затоку називатимуть
На спогад людям про твою блуденну путь.
Тобі ознака буде це, що розум мій
Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.
І їй, і вам я разом далі все скажу,
845] На слід вернувшись мови попередньої,
В самому гирлі нільськім, на краю землі,
В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.
Там Зевс тобі поверне розум дотиком
Руки пестливим, і породиш чорного
850] Епафа, соіменного зародженню
Від Зевса. Урожаї він збиратиме
З землі, що Ніл широководий зрошує.
У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер
Вернеться в Аргос, не з бажання власного —
855] 3 братителями шлюбу уникаючи
Покревного.. Ті ж у пориві хтивості,
Мов яструби, голубок полюватимуть,
На ловах шлюбу гонячись невловного.
Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.
860] Земля Пелазга прийме... вбитих Аресом
Через жіночі руки, що вночі разять;
Дружина кожна віку збавить мужеві,
Мечі дволезі в їх крові купаючи,
Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!
865] Одна лиш, любощами зачарована,
Ослабне духом і не вб'є заснулого,
Воліючи вже краще слабодухою,
Аніж смертоубивцею уславитись.
Царів Аргоських з неї розпочнеться рід.
870] Багато слів потрібно, щоб сказати все.
Із цього роду вийде славний стрілами
Герой,— мене він визволить із мук тяжких.
Від титаніди-матері, прадавньої
Феміди, це провіщення було мені. [54]
875] Коли і як то буде — надто довго це
Розказувать, та й користі — ніякої.
ІО
Ой леле, ой леле...
Запалало в мені божевілля знов,
Безжального овода гостре жало
880] Пече без вогню!
І жахається серце, і груди рве,
І обертом очі кружляють мені,
Кудись пориває безумний шал,
І язик мій у спраглих німіє устах,-
885] Каламутним годі здолати словам
Божевілля навальну хвилю.
(Охоплена божевіллям, Іо втікає).