Про вічне та сучасне — думи автора

Сторінка 2 з 4

Руденко Микола

***

Для того, щоби стати вартими Нового Світу та нової людини, Росії треба очиститись від багатовікових нашарувань дикості, грубості та судомоподібних пошуків. Судоми духу не дадуть Нового Світу. Навряд чи цей процес буде безболючим, хоча легше пе-ренаправити енергію з неправильного у правильне русло, аніж коли її взагалі нема. У всій багатовіковій історії Росії був дуже важливим постійний момент найрізноманітні-ших духовних пошуків, хоч би і в найдикіших формах. Україні треба прокинутись від багатовікової летаргії та набути поваги до самої себе і, відповідно, до інших. Україні треба втілити майже неможливе: явити прощення і терпимість багатовіковим ворогам – і запобігти новим злочинам, явити терпимість і вміщення всім течіям людських енергій, що пройшли над її землею впродовж тисячоліть – і зберегти власне духовне ядро. Без цього не буде майбутньої України. Але це ж є і можливим майбутнім джерелом найріз-номанітніших духовних синтезів, і це прекрасно.

***

"Того часу прийшли дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пілат змі-шав з їхніми жертвами. Ісус же сказав їм у відповідь: "Чи ви думаєте, що ці галілеяни, що так постраждали, грішніші були за всіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєте-ся, то загинете всі так! Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була у Сілоамі та побила їх – чи ви думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу, але якщо не покаєтеся, то загинете всі так."

Можна і треба казати про невинно убієнних, але якщо не станемо тим, чим належить нам бути за Божим законом – всі так загинемо. Перш, ніж організм одужає від хворо-би, загине не одна здорова клітина.

***

Пророк не той, хто приходить в ім’я чиєсь – пророк той, хто усвідомив себе духом і живе у трьох світах, а відтак може знати і виконувати волю Господню. Лжепророк не той, хто говорить суперечливе чиїмось уявленням про поклоніння Господу, а той, хто самозванно говорить від імені єдності світів, не усвідомивши себе Духом. Лжепророк той, чиї слова не відповідають справам, той, хто замість допомогти людині бути силь-ною, незалежною та вільною, намагається узалежнити її від різноманітних розумових схем, заборонивши людині самостійно думати. Лжепророк той, в чиїх грудях не горить вогняне Серце Світу і діяльна любов до всіх людей. Лжепророк той, хто не будить до зростання духовне "я" людей, хто хоче, щоби люди залишились на рівні стада та рабів, замість того, щоб стати друзями та братами.

***

Стадо – це теж природній рівень людських душ, але це лише один із рівнів. Пастир до-брий це той, хто пасе стадо, знаючи, що завтра ці вівці можуть стати друзями і братами, і робить все, щоб це сталося якнайшвидше. А крадії та розбійники бажають, щоб стадо стадом і залишилось, бо так його легше стригти, брати на м’ясо та різноманітно визис-кувати.

31.ХІІ.2001

До недавнього часу існувала кричуща суперечність між тим, що називається світогля-дом науковим і тим, що називається світоглядом релігійним. Релігія занадто часто була позбавлена розуму, а наука – душі. Цю суперечність необхідно вмістити, і ключ до цьо-го – духорозуміння.

***

Західна цивілізація з ніг до голови просякнута речовинним матеріалізмом; що б там не було, а там і зараз (врешті, як і у нас) економіка первинна, а дух вторинний, а будь-які релігійні ідеї розглядаються лише як елемент цивілізації, свого роду необхідна освята цієї цивілізації, а не як самодостатня, рушійна сила еволюції людського духу. В цьому майбутня загибель західної цивілізації, можна і треба брати все найкраще звідти, але в жодному разі не можна некритично та застосовуючи рожеві окуляри приймати все.

***

Не той заперечив Маркса, хто прокляв комунізм, таким чином дуже часто заперечуєть-ся лише найкраще у бажаннях Маркса, але не сам Маркс. Сатаністичний марксизм мо-жна заперечити лише тоді, коли зруйнується примат економіки над силою людського духу, коли буде заперечена економіка, як основна і найголовніша рушійна сила людсь-кого життя. Коли духовна культура та еволюція стане наріжним каменем людської сві-домості, лише тоді насправді заперечиться механістичний Маркс зі всіма його наслід-ками і буде стверджене Царство Істини.

***

Культ шлунку як вершини і завершення людської цивілізації є сатанізм в повному зна-ченні цього слова, тому що заперечує будь-який природній енергообмін поміж світами. Володаря намагаються поставити на службу рабу, Господа Сил на службу тьмяній ма-терії.

***

Найголовніше лежить у сфері тонких причин. Якщо зруйнується вся матеріальна втіле-ність, а залишаться тонкі причини, то вся матеріальна втіленість рано чи пізно відно-виться. Тому лише тоді можна побудувати прекрасний світ в матерії, коли сприйнятий та усвідомлений прекрасний світ у дусі.

***

Великі релігійні Вчителі тому не лишили світові синтезу наукового та релігійного сві-тогляду, що за час їхнього життя ще не існувало цього наукового світогляду. Але вони лишили ключ до цього вміщення, і цей ключ – духорозуміння.

***

Якби розвиток людського розуму відбувався гармонійно і врівноважувався духорозу-мінням, цивілізація не впала би в сатанізм. Необхідно виправити страшенний перекіс, який виник поміж духом та матерією, інтелектом та духорозумінням.

***

Випари голого інтелектуалізму – це міазми загибелі.

***

Сини Божі – Б’не Алейм, ті, що при початку людської раси "зійшли на землю і поєдна-лись з доньками людськими, бо вони були прекрасні" і принесли вогонь з небес, навчи-вши синів та дочок людських небесної мудрості, ці сини Божі живуть ще й понині. Во-ни – сутність від сутності найсокровеннішого у наших душах і люди, такі, якими ми можемо стати через еони і манавантари. Храм майбутньої епохи – це не храм якогось окремого Вчителя, хоч би й найвищого, але Храм всіх синів Божих, Б’не Алейм, Ма-хатм та Вчителів людства.

1.01.2002.

Прийшов час духоматерії. Дух без матерії чи матерія без духу повинні відійти. Перше саме по собі є чистою потенційністю, друге – косністю та інертністю. Перше стосується релігії, яка не вмістила розум, а друге – науки, що заперечила дух. Кожна тонка духов-на причина має свої матеріальні наслідки, кожен видимий, речовинний матеріальний наслідок має свою тонку причину. Майбутнє – в розумінні єдності причини і наслідку, у духоматерії. Тонкі явища так само мають підлягати науковим дослідам, як і щільні, але для цього наука повинна бути просвітлена духорозумінням.