— О, заготівельних пунктів багато! — не без зверхності відказав чоловік-циркуль наївному, як на його гадку, колгоспнику з яблунівського "Барвінку". І, загинаючи пальці на руці, став перераховувати: — Латинська Америка, країни в районі Персидської затоки, острови в Тихому та Атлантичному океанах... Немає такої точки на земній кулі, де б ми не мали заготівельних пунктів — старих чи нових.
0, скрізь знайдеться гаряча точка, де є потреба в нашому гарматному м’ясі!
— А як у вас транспортують до місця? — запитав Хома.
1, чомусь соромлячись, начебто підупавши на вивіреному своєму яблунівському патріотизмі, сказав: — Бо в нашому "Барвінку" як? На машині-скотовозі з високими бортами й натягнутим угорі тентом. А як не хочуть іти по дошках до кузова, то їх підганяють електропоганяйлом — дротом таким, що штрикає струмом... А кузов для них піском посипають, і підстилку стелять, і кормів трохи беруть, бо дорога є дорога.
— Ми своє гарматне м’ясо доставляємо до заготівельних пунктів на морських авіаносцях і на транспортних військових літаках,— не забарився з відповіддю чоловік-циркуль.
— Це ж за таку довгу дорогу вони багато втрачають у живій вазі...
— Так, у живій вазі наше гарматне м’ясо втрачає подеколи більше трьох процентів.
— Не самі ж летять чи пливуть, а хтось їх супроводжує? — допитувався Хома.
— Неодмінно супроводжують представники ЦРУ.
— Ага, зоотехніки, значить,— здогадався старший куди пошлють.— Ветеринари, значить... А багато доводиться їздити вашим свиням, багато доводиться втрачати в живій вазі?
— Нічого не вдієш, така доля у всіх свиней, що входять до корпусу швидкого реагування. Проте нас не турбують втрати у живій вазі, бо накладні витрати є в усякому бізнесі. Тим більше не можна не програмувати великі накладні витрати, коли йдеться про геополітику, про захист стратегічних інтересів США в усьому світі.
— І ваше гарматне м’ясо ждуть на всіх заготівельних пунктах? — допитувався Хома, вкрай зацікавлений передовим і будь-яким досвідом заокеанського свинарського комплексу.— Бо з нашого "Барвінку" ждуть і в районі, і в області, адже і їм треба виконувати план.
— У нас інша заготівельна система,— не став критись чоловік-циркуль.— Ми, як правило, не виходимо з інтересів тих, що представляють заготівельні пункти на місцях, ми керуємось тільки інтересами великого капіталу, транснаціональних концернів і корпорацій. Досвід історії показує, що ми вдаємось до примусового постачання гарматного м’яса з метою захисту прав людини як в Америці, так і далеко за її межами.
— Комплекс ваш хитрує, наче вовк,— озвався Хома.— Це ж треба так уміти захищати людські права!
— Як у вашій Яблунівці кажуть? — мовив чоловік-циркуль, і за всю їхню довгу розмову на обличчі майнув промінь усмішки — то-нкий промінь, наче лазерний.— І вовк ситий, і кози цілі, так?
— Ага, кажуть, що розжалився вовк над поросям, як ніжки поод’їдав!
— А ще у вашому колгоспі "Барвінок" кажуть: і вовк ситий, і сіно ціле, так?
— Ага, кажуть, що біда вівцям, де вовк пастушить,— мовив Хома, украй подивований як тим, що побачив, так і тим, що почув із уст чоловіка-циркуля.
Тут знову по радіомережі свинарського комплексу стали транслювати ревіння танкових моторів та бушовисько танкового бою, в якому, либонь, зійшлись докупи великі броньовані армади. Молодняк по клітках метався по кутках, кувікав, рохкав, верещав, телесувався, наче нечиста сила перед судним днем. Вираз вдоволення появився на довгастому обличчі в чоловіка-циркуля, зате обличчя в старшого куди пошлють ставало таке, наче йому під шкіру сала ось заливають, а він мусить терпіти, й очі його скидались на дві рогатини, ладні кинутись на будь-яку гадину. Ой, Хомо, ой, мандрівнику великий, ой, знаменитий гостю всього американського континенту! Чи гадав ти колись у своїй обітованій Яблунівці, що за океаном потраплятимеш із вогню та в полум’я, що, перепливши океан, зможеш там і в калюжі втопитись, що, пройшовши мідні труби, попадеш чортові в зуби?! Але мусиш терпіти, адже ти гість, і не випадає гостеві порядкувати в чужій господі, хоч, може, й не збирався ти там поживитись, як пес макогоном, хоч, може, тому ти й воду подеколи не пив, що сподівався на мед.
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТИЙ,
у якому розказано про зустрічі грибка маслючка із секс-бомбою Мейдж, а також змальовано унікальну аптечну фірму
Не встигли розвіятись мої підозри, страхи й побоювання, навіяні мракобіськими балачками чоловіка-циркуля та страхітливим видивом свинарського комплексу, як невдовзі в голові знову спрацювали радіобіологічні та телебіологічні здібності. Очевидно, я багато втратив за той час, коли вони були в занепаді, і велика низка пригод Хоми за океаном зосталась для мене таємницею за сімома замками. Серед тих пригод траплялись, мабуть, не менш фантастичні, аніж відвідини свинарського комплексу чи поліклініки для со-
бак, 5, напевне, доля зводила грибка маслючка ще з характернішими типами, аніж чоловік-циркуль чи власниця ірландського сетера — фарбована шатенка... Отож я мав таки зрадіти, коли, повторюю, невдовзі після попереднього сеансу в голові спалахнули нові імпульси, що звістували налагодження близького контакту з далеким континентом.
Зачинивши сінешні та хатні двері на замки, щоб унеможливити будь-чиє вторгнення в знахарчину господу, я вклався на ліжку. Авжеж, слід максимально зосередитися, сконцентрувати увагу, щоб не пропустити й найменших дрібниць. Хай вони й несуттєві, оті дрібниці, але всі треба поскладати в картотеку пам’яті, бо хто відає, чи не доведеться згодом складати найдетальніший звіт про почуте й побачене за океаном,— якщо не перед часом та історією, то перед колгоспом "Барвінок" та благословенною подільською Яблунівкою!
Хома, як завжди, появився перед моїм зором несподівано, мовби з конопель вигулькнув, бо чи то взяв він собі таку звичку поводитися за океаном, чи то тут мали вагу особливості зв’язку з імперіалістичним спрутом, себто з Америкою. І, на диво, не скинув свого традиційного одягу, в якому колись ходив позичатися спекулянтці Одарці Дармограїсі.
Тепер, коли ви так яскраво побачили старшого куди пошлють, уявіть собі коло нього жінку! Молоду вродливу жінку, яка скидалась на секс-бомбу. Все в неї здавалось рекламним: усмішка прекрасних звабливих уст, погляд блакитних, як альпійська фіалка, очей, а також, звісно, зачіска, яка належала до безумовних перукарських шедеврів. Стрункі довгі ноги нагадували поменшені щогли радіо "Свобода", що так терпляче й безнадійно оббріхує Радянський Союз. Якби півкулі грудей скласти докупи, вони мали б утворити ідеально круглий глобус. Стан її тонкий можна було б охопити золотим перснем, який надівають на вказівний палець. І чи варто говорити, що всі речі її жіночого туалету теж відзначались рекламною впевненістю й закличністю, рекламною спокусливістю й фатальною невідпорністю?