Приказки

Сторінка 20 з 20

Руданський Степан

СЛАВНАЯ КОНИНА

Сидить мале циганя,
Коня виїжджає,
А старий його й коня
Нагайкою крає.

Заплакало циганя,
Лягло на коневі...
А той тогді до купця
Та й каже купцеві:

"Та купуй уже, купуй,
Славная конина!
Чи ж не бачиш, як по ній
Сплакалась дитина?"
18 окт[ября]

ЦИГАН НА СПОВІДІ

Раз задумав циганчук
Гpіхи сповідати.
Іде просто до попа
Приходить до хати.

Оглядає — нi попа,
Hi слуги бог має,
А в гopoci, у печі,
Сало закипає.

Циган сало iз горшка,
Живо із пекарні,
Через цвинтар позадгузь
Та й до паламарні.

В паламарні, як на гpix,-
Шапка на кілочку;
Biн i шапку потягнув,
Сховав у куточку

Та й тогді вже до попа
Гріхи сповідати.
Ото піп йому дає
Хреста щлувати.

Поцілував циганчук,
Піп його питає,
А той йому вci гpixи
I оповщає:

"Та й сьогодня,— каже,— я
Нагрішив потроху:
Ранком вигнав я свиню
3 чужого гороху.

А у церкві шапку зняв!.." —
Говорить несміло.
A піп йому: "То не гpix!
То добреє діло!"

Добре-добре, нехай так,
По "Буди господнє".
Піп до шапки — але ба!
I місце холодне...

Піп — додому, до горшка,
Де кипіло сало,
I там йому лиш горох,
А сала не стало.

I промовив старий піп:
"Оже ж признавався!
А я, старий та дурний,
I не догадався!"
20 окт[ября]

СМІХ

Наробились мужики,
Разом полягали,
Позіхнули кілька раз
Та й позасипали.

Але їден чи здурів,
Чи чорт його знає,
За сокиру ухопив,
Стиха підіймає,-

Хвать їдного по карку!
Голова відпала;
А той голову за чуб,
Та й iз нею драла!

I забіг межи корчі,
Голову ховає
Та й сам собі, неборак,
Стиха промовляє:

"То ж то,— каже,— я смixy
Буду з нього мати,
Як устане та почне
Голови шукати!"
20 окт[ября]

ВЕРСТВА

Шлях широкий стовповий,
Сонце припікає,
Чумак їде на волах
Тай собі дрімає.
А воли пішли, пішли
Та й на траву збились.
Далі раптом за верству
Biccю зачепились.
Кинувсь зопалу чумак,
Воли повертає.
"О бісова ж твоя мать,-
3 серцем промовляє,-
Чи здуріли москалі,
Чи місця не мали?
На самісіньком шляху
Палі повбивали!"

ВІТEP I КОЛЬКА

Зайшов козак до корчми,
Руки потирає:
"О, мороз же то, мороз!" —
3 сердем промовляє,

А жидок: "Кахи-кахи!"
Кашляє в макітру
Та й говорить: "Що мороз?
Якби то ще вітру!"

А козак собі на вус:
"Постривай же, враже!
Чи ж не кашель у жидка?"
"Таже кашель!" — каже.

"Що ж то,— каже,— кашель варт?
Кашель iщe гойкий;
А якби-то,— каже,— так
Та до кашлю кольки!"

МОШКІВ ДАХ

Дах дірявий, дощ іде,
В корчму затікає.
"Покрив би ти, Мошку, дах!" —
Мужик промовляє.

А жид: "Гирсти? Крита дах?..
Та як його крити,
Коли тепер дощ іде,
То буде мочити..."

"Та хто каже, що тепер?"
"А коли ж, Іване?"
"Та покрив би хоч тогді,
Як дощ перестане..."

А жид: "Гирсти? Крити дах?..
Як дощу не буде?..
Та у мене тогді й так
Сухо буде всюди".

ТОРБИН БРАТ

Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.

Пішов таки недалечко —
До свого сусіда...
От молотить та й молотить
Зрання до обіда.

Перекинув, може, з копу,
Хтів би й попоїсти,
Та господар, як на збитки,
Не дає i cicти.

То наймита з ним поставить,
А то сам молотить.
Потягає бідний циган,
Аж піт з нього котить.

Перекинув копи зо дві,
Ба вже i смеркає.
"Чи не годі з нас, панотче?" —
Cipoмa питає.

I господар спочив добре
Та й до нього каже:
"Помолотим іщe трохи,
Заким сонце ляже".

Знов молотить бідний циган,
Аж піт з нього котить,
Виглядає поза хату,
Ба вже й місяць сходить.

Іскривився сіромаха,
Спину нагинає.
"Чи не годі з нас, панотче?"
"Або що?" — питає.

"Та щось,— каже,— не то світить
Край ваших віконців!"
"Як то,— каже,— не то світить?..
Та ж то братик сонців!"

Коли братик — так i братик,
Нічого чинити;
Мусив бідний циганюга
Всю ніч молотити.

На другий день той iз хати,
А циган у хату.
"А, здоровенью, панотче!
Чи не можна б плату?"

"Можна,— каже,— чом не можна,
Як не дати плати?
Ходім,— каже,— до засіка,
Будем насипати".

Прийшов циган до засіка,
Торбу підставляє.
Пішов гарнець, пішов другий.
"Чи годі?" — питає.

"Насипайте іще",— каже,-
Сипле той i п’ятий.
Ба вже сипле i дев’ятий,
"Чи не годі, брате?"

"Hi, не годі!" Насипає
Цілу мipкy жита.
Коли гляне — аж там торба
До мішка пришита.

І скривився пан господар,
Голову схиляє.
"Чи не годі із вас, куме?"
"Або що?" — питає.

"А щось,— каже,— ваша торба
Та підшита чорним..."
"Підшитая?.. Насипайте!..
Та ж то братик торбин!"