Сама письменниця про ці свої відкриття, про магістральний напрям своєї творчості говорить так: "У моїх книгах дуже багато фантастичних, казкових елементів, бо я люблю фантазувати. Але, крім того, спираючись на ці елементи, я досягаю кращого розуміння дітьми реального життя…".
Як уже згадувалося, справжній тріумф прийшов до письменниці з виходом фантастично-казкової повісті "Геть огіркового короля!". Цю незвичайну у багатьох відношеннях казкову повість майже одразу почали активно перекладати десятками мов народів світу, видавати нечуваними тиражами, і в багатьох країнах вона почала набувати не меншої популярності, аніж у рідній для Крістіни Нестлінґер Австрії. Можна стверджувати, що огірковий король переможно закрокував майже по всій земній кулі, роблячи своїми "підданими" мільйони дітей!
До речі, слід зазначити, що після виходу книги "Геть огіркового короля!" вона була відзначена рядом як австрійських, так і зарубіжних літературних премій у царині літератури для дітей.
За всієї складності і глибини проблем, поставлених у цій славнозвісній книзі, вся вона просякнута щирим і дзвінким гумором, у ній дуже багато відверто забавного, комічного і справді смішного.
Крістіна Нестлінґер примудряється протягом усієї розповіді зберігати серйозну загальну інтонацію в той час, коли всі навколо просто, так би мовити, вмирають од реготу…
Якось в одному із численних інтерв’ю письменниця про цю особливість власного характеру сказала: "Смішні місця я пишу, коли у мене поганий настрій…". Щиро кажучи, можна було б зробити помилковий висновок, якщо орієнтуватися на цю фразу Крістіни Нестлінґер. Адже в її кращих і найпопулярніших у малих читачів книжках смішних місць чи не більше половини. От і виходило б, таким чином, що всі свої славнозвісні книги письменниця створювала у поганому гуморі, тобто — в такому стані вона проводить переважну частину власного творчого життя. Та зрозуміло, що це не зовсім так, а точніше — зовсім не так: у реаліях хоч Крістіна Нестлінґер і дещо поміркована жінка — таке життя! — але завжди була веселою, динамічною у спілкуванні будь із ким, з чудовим і загостреним почуттям справжнього гумору, як, власне, і герої її кращих книг.
Слід також зазначити, що письменниця ні в своїх книгах, ані в реальному житті ніколи не поділяє різко світ дітей на дві частини, як це роблять чимало інших літераторів, котрі пишуть для малого читача. Про подібний поділ вона висловлюється дуже чітко й однозначно: "Я не вірю у цілком щасливий або нещасливий світ дітей. Існує лише один світ, і діти варяться в ньому разом із дорослими".
Можна стверджувати, що основним лозунгом, дороговказом усієї творчості письменниці є її власний вислів, який звучить так: "Діти — люди, як і всі!"
В усіх творах героями Крістіни Нестлінґер на рівних виступають поруч із дітьми й дорослі — батьки, вчителі, сусіди. Проте все ж таки вона у будь-якій ситуації, за будь-яких подій — на боці дітей, як би вони не поводилися стосовно дорослих, принаймні, авторка завжди намагається знайти пояснення поведінці та вчинкам своїх малих персонажів. Та головне — письменниця дуже й дуже зацікавлена, аби діти й дорослі могли завжди порозумітися, знайти спільну мову і стати справжніми друзями.
Непересічною подією як у літературі для дітей в Австрії, так і у власному творчому доробку письменниці стали свого часу дві її реалістичні, багато в чому — автобіографічні повісті: "Лети, хрущику!" та "Два тижні у травні", в яких Крістіна Нестлінґер од імені дев’ятирічної дівчинки розповіла про страхіття другої світової війни.
Сама вона пояснювала своє звертання до воєнної тематики так: "Я написала про це, щоб сьогоднішні діти розуміли, що таке війна. Війни не виникають самі собою, війни плануються людьми та ними ж і втілюються…".
У 1984 році Крістіна Нестлінґер була проголошена черговим лауреатом премії імені Г.Х.Андерсена, а за книги "Увага! Пан Вранек виглядає ягням", "Хранитель привиду" і "Собаче життя" — удостоєна Австрійської державної премії з дитячої та юнацької літератури — цієї найвищої нагороди її батьківщини.
І хоча практично всі премії, які існують у Державі літератури для дітей, письменниця вже отримала, однак вона не полишає самовіддано і щедро працювати для найвдячніших у світі читачів — малих мудрагелів і фантазерів.
ГЕРОЇ ДИТЯЧИХ КНИЖОК. БРОНЗОВІЮТЬ!
Яких тільки пригод не трапляється з дитячими славнозвісними книгами, починаючи від їхніх непересічних народжень! Ті чи інші книги прочитуються наступними поколіннями по-іншому, ніж прогнозувалося автором, — от вам і пригоди! Переосмислюється ставлення до того чи іншого автора тієї чи іншої дитячої книги — от вам знову пригоди!.. Одне слово, кожне нове покоління, приймаючи в коло свого активного читання ту чи іншу славнозвісну книгу, неодмінно підштовхує її до нових пригод!
І, як на мене, одним із цікавих явищ, яке можна розглядати теж як дуже й дуже своєрідну пригоду, є створення пам’ятників — ні, не авторам, не письменникам! — героям славнозвісних книг!..
Поміж тисяч і тисяч монументів, створених вдячним людством на честь і в пам’ять своїх кращих синів і дочок, — героїв великих битв, геніїв науки та мистецтва, знаменитих мореплавців і мандрівників і, звичайно, письменників і поетів, — існує низка зовсім дивних, на перший погляд, і незвичайних пам’ятників персонажам, яких у житті не було, але вони існували та існують і донині в уяві мільйонів людей, у їхніх серцях і душах. А створені-вигадані такі герої були завдяки фантазії видатних письменників, знаних у всьому світі.
Ясна річ, що всі пам’ятники, які споруджено на честь героїв славнозвісних книг, перелічити просто неможливо: вони і народжуються, і вмирають по всіх усюдах постійно, отже від стежити їхні долі досить непросто. Але про деякі з найвідоміших із них я й розповім.
Важко назвати "Дон Кіхота" книгою, популярною у дітей, але — знаю напевне! — дехто з малих читачів знайомиться з цим світовим шедевром ще в десять — дванадцять літ! Пам’ятник цьому "лицареві печального образу" височіє у центрі Мадрида. Мігель Сааведра де Сервантес, "батько" Дон Кіхота, сидить у глибокому кріслі, поринувши в роздуми, а в його підніжжі бронзовіють Дон Кіхот на своєму вірному коневі Росінанті та його відданий зброєносець Санчо Панса на віслючку…