— Вас це цікавить?
— Дуже.
— Чому ж?
— Бо я відчуваю, ті слова були знаменням. Пуаро різко відказав:
— Ви що просите мене повернути мертвого до життя?
— Можливо. Що б ви сказали, якби я попросив? Еркюль Пуаро знизав плечима, промовивши:
— Зрештою, смерть є смерть, мсьє.
— Не завжди.
Очі Еркюля Пуаро зробилися гострими і зеленими:
— Тож ви просите мене оживити мертву особу. Чоловіка чи жінку?
— Чоловіка.
— Хто він?
— Схоже, вас не приголомшило завдання?
На обличчі Пуаро з'явилася легка посмішка. Він промовив:
— Ви — не божевільний. Ви — розумний поміркований індивідуум. Фраза "повернути мертвого до життя" є багатозначною. її можна розуміти як фігурально, так і символічно.
Той відповів:
— За хвилину ви все зрозумієте. Для початку мене звати не Кайзербах. Я назвався цим ім'ям, аби не привернути до себе уваги. Моє справжнє ім'я занадто відоме. Себто, воно стало відомим за останній місяць. Лац-ман — поважно вимовив він. Його очі уважно вивчали Пуаро.
Пуаро різко запитав:
— Лацман? — він зробив паузу і потім повторив іншим тоном: — Ганс Лацман?
Чоловік важко і сухо відповів:
— Ганс Лацман — це мій син...
III
Якби місяць тому ви спиталися у будь-якого англійця, хто відповідальний за європейські заворушення, неминучою відповіддю було б "Герцлайн".
Правда, ще був Бондоліні, але то завдяки Аугустові Герцлайну розгулялася народна уява. Він був диктатором диктаторів. Його войовничі промови захмелили молодь його власної країни та країн-союзниць. Саме він розгарячив Центральну Європу і продовжував тримати її розпеченою.
На свої публічні промови він збирав величезні натовпи шалених прибічників. Самий лише його пронизливий голос мав неабияку владу. Поінформовані люди пояснювали, що Герцлайн не був верховним вождем Центральних імперій. Вони згадували інші імена — Ґолштам, фон Еммен.
— Ці, — розповідали вони, — були виконавчими мізками, а Герцлайн — лише підставною особою. Але хай там як, саме Герцлайн запам'ятався публіці.
Ходили обнадійливі чутки, що у Герцлайна невиліковний рак. Йому лишалося жити не більше шести місяців. У нього була серцева недостатність. Будь-якого дня він міг упасти і вмерти. Герцлайн уже пережив один напад, і тепер будь-якої миті міг статися ще один.
Після жорстоких переслідувань Герцлайном католицької церкви відомий баварський ченець — отець Людвіг — навернув його до Бога. Невдовзі він мав піти в монастир. Але Герцлайн закохався в російську єврейку, дружину лікаря. Він навіть збирався покинути Центральну імперію й оселитися з нею у Швеції.
Та незважаючи на всі чутки, Герцлайн не зазнав серцевого нападу, не помер від раку, не пішов у монастир і не втік із коханкою. Він продовжував виголошувати запальні промови, які його прихильники слухали захоплено, і, зрештою, правильно вибираючи час, приєднував до Центральної імперії одну територію за іншою.
Щодня грозові хмари над Європою згущувалися. У розпачі люди повторювали обнадійливі чутки ще з більшою надією. Або ж несамовито волали: "Чому ніхто не вб'є його? Аби лишень його позбавитися..."
Настав тиждень, коли Герцлайн не виступив жодного разу, і вдесятеро більше людей повірили, що все обійдеться.
Однак потім у фатальний четвер гер Герцлайн знову виступив із промовою перед Молодіжним Братством. Згодом люди розповідали, що його обличчя було скривлене і напружене, і навіть його голос звучав інакше, ніби він передчував, чим усе скінчиться. Та зрештою люди завжди говорять такі речі.
Промова почалася наче звично. Ствердити права нації можна тільки самопожертвами і силою зброї. Чоловіки мусять бути готові загинути за свою країну, а якщо ні, то вони не варті жити заради неї. Демократичні держави бояться війни, а отже вони — легкодухі і не гідні того, щоб вижити. Нехай вони зникнуть з лиця Землі і нехай їх знищить могутня сила Братства. До бою, до бою, і знову до бою — здобудете перемогу і дістанете в нагороду всю Землю.
В емоційному збудженні Герцлайн ступив за межі своєї куленепробивної кабіни. І миттєво пролунав постріл — великий диктатор упав — куля влучила в голову.
У третьому ряду слухачів натовп буквально роздер на шматки молодика, який тримав у руці задимлений пістолет. Це був студент на ім'я Ганс Лацман.
Протягом кількох днів демократичний світ плекав неабиякі надії. Диктатор був мертвий. Тепер, імовірно, запанує мир.
Надія зникла майже одразу. Бо ж мертвий чоловік став символом, мучеником, святим. Ті задуми, що він їх не здійснив за життя, здійснилися по його смерті. Всю Центральну імперію охопила величезна хвиля войовничого ентузіазму. їхнього лідера було вбито, проте його дух має повести їх уперед. Центральна імперія повинна володіти світом і покласти край демократії.
Збентежені миролюбці усвідомили, що смерть Герцлайна нічого не змінила. Вона радше прискорила День Приходу Зла. Вчинок Лацмана якщо й змінив щось, то тільки нас гірше.
IV
Пролунав сухий голос чоловіка: "Ганс Лацман — це мій син". Пуаро сказав:
— Я вас не розумію. Ваш же син убив Герцлайна...
І замовкнув. Його співрозмовник похитав головою і промовив:
— Мій син не вбивав Герцлайна. Ми з ним дотримувалися різних поглядів. Я скажу вам, він любив того чоловіка. Він схилявся перед ним. Він вірив у нього. Та йому б ніколи і на думку не спало його застрелити. З усім своїм молодечим ентузіазмом він був нацистом з ніг до голови.
— Якщо не він, тоді хто?
— Ось саме про це я й хочу, щоб ви дізналися, — сказав старший Лацман.
— Вам здається... — почав Пуаро.
— Я можу помилитися, — хрипко озвався Лацман.
— Скажіть мені, що, ви вважаєте, сталося насправді? — прямо запитав Еркюль Пуаро.
Кайзербах нахилився вперед у своєму кріслі.
V
Лікар Отто Шульц поправив на носі свої окуляри в черепаховій оправі. Його худорляве обличчя сяяло науковим ентузіазмом. Приємним гугнявим голосом він промовив:
— Гадаю, містере Пуаро, почувши ваші настанови, я можу одразу взятися за діло.
— Ви знаєте, в якому порядку все має відбуватися?
— Авжеж, я буду ретельно дотримуватися плану. Я так розумію, точний розрахунок часу є важливим чинником для успіху вашого задуму.
Еркюль Пуаро нагородив його схвальним поглядом, промовивши: