ПІСНЯ МЕДОВИХ КИЦЬ
Медові киці виходять з ночі –
ізнадовкола медовий шал;
медовий місяць горить охоче –
сьогодні буде медовий бал.
Медові киці білі та чорні,
медові киці малі й прудкі,
вони веселі, вони проворні,
а голосисті, а гомінкі!
Медові киці – розквітлі лиця,
медові очі горять вогнем.
Такі ґраційні медові киці,
що навіть місяць моргає їм.
Медові киці такі пухнасті,
медові киці малі, авжеж, –
але до танцю ідуть за щастя,
ґавот танцюють, і джиґу теж.
А щойно місяць зайде за хмару –
час відпочинку, урветься твіст;
тож лапки миють вони помалу,
розчешуть вуса, пригладять хвіст.
Медові киці чорні та білі,
медові киці малі такі, –
але ж яке в них ґраційне тіло,
медові очі у них які!
Удень тихенькі, удень тендітні,
де не приляже – там позіхне;
медові киці вночі розквітнуть –
медовий місяць їх надихне!
Медові киці білі та чорні,
медові киці (кажу ж) малі.
Не зійде місяць – їх сум огорне,
стають без нього нестямні, злі.
Удень понурі, удень сонливі –
приберігають до ночі шал.
Медові киці вночі щасливі:
медовий місяць, медовий бал…
МАНҐОДЖЕРІ ТА РАМПЕЛЬТЕЙЗЕР
Манґоджері та Рампельтейзер – вигадлива з біса парочка, як їх не знати!
Репутація в них ще та: комедіянти, клоуни, фокусники, акробати –
циркачі, одне слово. Поселились собі у Вікторія-Ґрув,
і звідти провадять хвацьку свою розбишацьку гру.
Стільки всього вчинили у Корнвел-Ґардені, в Лейсестон-Плейс – хто б не угледів,
то сказав би, що це забагато для двох котів, це варте ведмедя.
Якщо в домі бракує дверей чи вікна,
по підвалу немов прокотилась війна,
так що годі впізнати, чи ваш воно дім –
наче стадо свиней потовклося у нім;
скрізь гармидер нечуваний – годі й пройти,
ще й свого піджака не вдається знайти;
а до всього цього, щоб не видалось мало,
виявляє дочка, що сережки пропали, –
на це скажуть усі: побував тут котисько,
Манґоджері чи Рампельтейзер, однаковісінько – його вже нема і близько.
Манґоджері та Рампельтейзер лаятися вміють неперевершено,
а ще ламати замки і бити вітрини – тут вони перші.
Поселились собі у Вікторія-Ґрув, а завтра, може, деінде поселяться.
Дружелюбні хлопці – навіть коли з поліцейським говорять, і то не сердяться.
У неділю в родини святковий обід,
всі зібралися чемно і чинно, як слід;
і готує вже кухар смачні дивовижі,
соковиті, поживні – аж пальці оближеш…
Відвернувся на мить – і нема вже обіду:
із духовки індичка пропала без сліду!
На це скажуть усі: побував тут котисько,
Манґоджері чи Рампельтейзер, однаковісінько – його вже нема і близько.
Манґоджері та Рампельтейзер – нерозлийвода, один одного вартий.
Удень виходять на діло, а чи вночі – а все їм смішки та жарти.
Ураганом по дому проносяться – і ніхто тверезий достеменно не скаже,
чи то був Манґоджері, чи Рампельтейзер, чи обидва разом.
І коли із їдальні почуєш: бабах! –
а з комори за мить-таки: трах-тарарах! –
а із бібліотеки тонесеньке: дзінь! –
то розбилася ваза династії Мінь, –
на це скажуть усі: побував тут котисько,
Манґоджері чи Рампельтейзер, однаковісінько – не дістанеш його і близько!
ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ
Старенький кіт Повторення Закону,
мабуть-таки, прожив кілька життів.
Оповідають навіть, що до трону
Вікторію він, королеву вів.
Лише дружин він пережив десяток,
а вже коханок – не перелічить;
довкола нього бавляться внучата,
а він собі на сонечку мурчить.
Коли ж його старенький хто зобачить,
то, вражений, застигне, мов од дзвону;
буркоче: "Ой… та ні… не може бути…
Одначе
я ж зрячий!
Хоч міг би не впізнати чи забути,
та вірю – це Повторення Закону!"
Старенький кіт Повторення Закону
серед дороги ляже на Гай-стріт.
Авта ж – на тротуарику вузькому:
такого діда оминати слід.
Ось полісмена кличуть на підмогу,
і тихо-тихо, щоб не розбудить,
ладнають знак "ЗАКРИТО ЦЮ ДОРОГУ" –
хай не турбують, хай собі поспить.
Коли ж його старенький хто зобачить,
не зваживши, бува, на заборону;
буркоче: "Ой… та ні… не може бути…
Одначе
я ж зрячий!
Інакше навіть годі б і збагнути,
що справді це Повторення Закону!"
Старенький кіт Повторення Закону
у пабі спить у пообідній час;
чоловіки ж, збиваючи оскому,
по чарочці вживають раз-по-раз.
Але як тільки хтось посоловіє,
як тільки розбушується – умить
його шинкарка вгамувати вміє:
"Повторення Закону онде! Цить!"
І той лише старенького зобачить –
як водиться, одразу й охолоне.
Буркоче: "Ой… та ні… не може бути…
Одначе
я ж зрячий!
Хоч випив, та ще можу обминути,
йдучи домів, Повторення Закону!"
ПРО СТРАХІТЛИВУ БИТВУ ПЕКІНЕСІВ І ПОЛІКЛІВ
ЗА УЧАСТІ МОПСІВ І ШПІЦІВ,
У ЯКУ ВТРУТИВСЯ ВЕЛИКИЙ РУМПУС
Пекінеси і полікли, як відомо,
гризуться, щойно вийдуть із дому, –
дозволь їм тільки збити оскому.
А мокси і шпіци, – хоча вони
нібито й мирні, – лиш натякни,
одразу ж приєднуються до війни.
Й борони чи не борони:
гав гав гав гав
гав гав ГАВ ГАВ
Парк весь на вуха став!
Одного разу сталося так:
тихо із тиждень було (однак
це забагато для тих собак).
Якраз тоді поліцейський доґ
десь відлучився хіба на крок, –
кажуть, в шинку собі цмулив ґроґ.
Аж тут зустрілися пекінес
і полікл – теж забіяка-пес.
Вони не зчепились і не відступили,
а задніми лапами землю зарили
і завели щосили:
гав гав гав гав
гав гав ГАВ ГАВ
Парк весь на вуха став!
Пекінес, звичайно, домашня цяця,
хоч він і китайське поріддя собаче.
Та всі пекінеси, зачувши сварку, –
хто у вікно, а хто й у шпарку, –
задзявкотіли дрібно і шпарко,
все по-китайськи та по-китайськи,
а про що саме – і не питайся…
Але й поліклу лайка – рідна стихія,
йоркширець хвацько дзявкати вміє;
і голос для цього є, і відвага –
він, як відомо, шотландський дворняга.
Тож, немов на волинках, полікли радо
закигикали "Сині шапки до параду".
Тут уже й мопсів та шпіців чимало
на дахи і балкони повибігали –
і нумо гордо
дерти горло
хором:
гав гав гав гав
гав гав ГАВ ГАВ
Парк весь на вуха став!
Коли всі ці герої отак завелися,
на довколишніх вулицях рух зупинився;
перелякані мешканці – душі у п’ятах –
почали до пожежних телефонувати…
Та раптом на це звідкілясь із підвалу
ВЕЛИКИЙ РУМПУС вийшов помалу.
Смачно й ліниво він позіхнув,
пащу оголюючи страшну.
Зблиснули люто хижі очиська:
хто ж це посмів потривожить котиська?!
Зиркнув понуро, стрибнув спроквола –
жодного пса й не завважиш довкола.
Коли ж доґ поліцейський вернувся з обіду,
від гармидеру вже не зосталось і сліду.