— Ви збудуєте міста під землею для ста–двохсот тисяч чоловік! — знову вигукнув академік. — А інші?..
— У нас немає іншого виходу. Треба зберегти хоч мінімум. А потім… може, це воля божа! Так вирі-шиться всяка соціальна і філософська плутанина! — цинічно проскрипів Гершер.
Вікторія внутрішньо здригнулася від огиди. Ще сильніший шум піднявся в кімнаті. Та президент жестом закликав до спокою всіх присутніх.
— Не будемо дискутувати! Час не жде! Зараз ви всі одержите конкретні завдання по підготовці плану, і я повідомлю світ про майбутнє Землі. Ми зможемо зробити сховища на півтора мільйона чоловік. Право на життя в майбутньому світі одержать ті, хто купить спеціальні акції нашої організації на суму п’ятсот тисяч доларів!.. Це краща рекомендація людям, які будуть жити в новому світі. Дармоїдів і ледарів нам не потрібно! Отже, по-чнемо!..
Включивши телефони, Гершер віддав накази в радіостудію…
Після цього він повернув обличчя до принишклих вчених.
— Міс Деніс, — сказав він. — Ви будете керувати підготовкою розрахунків потужності зарядів…
— Гаразд! — відповіла Вікторія. — Але чи не краще проконсультуватися з іншими академіями?..
— Ні! Кожна хвилина дорога! А потім… що вони можуть додати! Гуманних викрутасів нам не потрібно! Все!..
Гершер давав вказівки іншим ученим, а Вікторії все вчувався рідний-рідний голос далекого російського друга:
"Ми будемо боротися! Ми знайдемо вихід!"
Незважаючи на жорстоку дійсність, в її серці не згасала дивна надія на рятунок. Може, це була химера, та серце тепер було сильніше розуму…
....................
Через кілька хвилин запрацювала радіостанція Гершера. На весь світ транслювалися такі слова:
— Всім урядам, всім народам Землі!
— Зважаючи на те, що в даний час кожен день вагань наближає Землю до катастрофи, наша академія взяла на себе ініціативу негайно здійснити розроблений нею проект врятування нашої планети. Земля буде ви-штовхнута в міжзоряний простір, коли небесне тіло наблизиться на небезпечну відстань. Люди будуть заховані в спеціальні підземні міста. Через чотири роки Земля повернеться на своє місце. За право жити в майбутньому світі треба заплатити п’ятсот тисяч доларів!
— Іншого виходу немає, і ми починаємо роботи!..
Ще до цього повідомлення людство було охоплене панікою після телеграми Всесвітньої Академії Наук Уряди ледве стримували спокійними відозвами свої народи, запевняючи, що наукова думка світу знайде мож-ливість рятунку… Та, незважаючи ні на що, кожного дня тисячі людей закінчували життя самогубством, А деякі кинулися в розпусту, чекаючи смерті. В ряді міст Європи та Америки прямо на вулицях організовувались п’яні оргії, і в чорне тривожне небо, назустріч планеті, яка мчалася у Всесвіті, несучи смерть цивілізації, линули дикі крики нещасних людей.
…В цей час людство дізналося про план Гершера Ще більша паніка охопила народи Цей план був ясним доказом того, що надіятись нема на що Тільки поодинокі багатії могли купити акції організації по "врятуванню Землі". Всі інші — біля двох мільярдів людей — мусили загинути…
НЕСПОДІВАНА НАДІЯ
Після від’їзду делегації Валерій вдень і вночі гарячково думав над тим, що можна було зробити для вря-тування Землі. Це завдання стояло й перед всіма іншими ученими комуністичної конфедерації, а також Амери-ки. Франції, Англії, та інших держав Було створено багато проектів, але їх надзвичайна рада Всесвітньої Ака-демії Наук не затвердила. Серед цих проектів були такі, наприклад, як побудування багатьох велетенських кос-мічних кораблів для переселення на інші планети. Цей проект не затвердили тому, що не вистачало часу для побудування такої кількості кораблів. Крім того, в сонячній системі не було планети, яка була б хоч трохи при-датною для колонізації…
Потім світ потряс божевільний проект Гершера. Світова думка запротестувала. Преса, радіо, парламенти гаряче коментували цей проект. Ряд європейських академій, в тому числі всі академії соціалістичних країн, бу-ли категорично проти того, щоб роботи в Гренландії починалися. Але світова громадськість, паралізована нава-лою страшних подій, розгубилася… Тому Гершер зміг без перешкоди розпочати гігантське будівництво на пів-нічному березі Гренландії. Всесвітня Академія мовчала. В ній панувало декілька різних думок в питанні здійс-нення цього плану. Деякі вчені і окремі уряди схилялися до тої думки, що треба врятувати хоча б частину люд-ства, а насамперед дітей…
Та багато найвидатніших вчених безперервно шукали більш достойних шляхів для врятування людства.
І ось серед бурі зовсім протилежних думок пролунав тверезий голос російського інженера.
3 листопада 19… року була скликана надзвичайна сесія Всесвітньої Академії Наук за проханням Росій-ської Академії Доповідь робив інженер Тригуб.
В конференц-залі академії, де зібралися сотні великих вчених, панувала мертва тиша. В минулі роки за-сідання відбувалися в атмосфері диспутів, дружніх і навіть ворожих суперечок. Але тепер було не до цього Академія уважно розглядала кожен проект Визначалася його доцільність для врятування Землі, і більш-менш реальний проект передавався надзвичайній раді.
Тригуба вчені світу знали, як талановитого інженера і вченого, творця космічного велетня. Тому в залі вдоволено загомоніли, коли атлетична фігура Валерія з’явилася на трибуні…
На його обличчі був спокій. Він сказав:
— Дорогі друзі! Те, що я скажу,— не буде перебільшенням! Я і ряд членів нашої академії знайшли вихід з тяжкого становища, в якому опинилися наша планета і людство! Час не жде — і я буду лаконічним!..
— Перше. Абсолютно точно не визначено, чи справді планетоподібне тіло загрожує нам! Радіотелескоп може дати не зовсім точні дані, а розбіжність — навіть незначна — в розрахунках має величезне значення при застосуванні цих розрахунків до таких колосальних космічних відстаней.
— Отже — треба визначити точно, чи насправді це космічне тіло загрожує нам?!
Аудиторія здивовано зашуміла Тригуб говорив далі:
— Яким чином це можна з’ясувати? Дуже просто!..
— Ми закінчили будувати два зорельоти для польоту на зовнішні планети системи. Я полечу негайно на-зустріч планеті і спущусь на неї. Там я точно визначу з допомогою досконалих приладів шлях цього тіла згідно орбіти Землі і його швидкість. Якщо воно пройде, не заподіявши лиха нам,— то взагалі не буде ніякої пробле-ми, і людство заспокоїться А якщо. — Тригуб передихнув… — якщо планета несе нам смерть — тоді ми про-понуємо на розгляд Академії такий проект…