Полонянка

Сторінка 105 з 106

Марсель Пруст

9

Ахат – Енеїв супутник у Верґілієвій "Енеїді".

10

До людини – про щось, призначене вплинути на почуття, враження, але позбавлене об'єктивного значення (латин.).

11

Едуард Дрюмон (1844–1917), автор книг "Франція жидівська" (1886) та "Жиди і Дрейфусова справа" (1899).

12

Кало, Дусе, Пакен – паризькі кутюр'є.

13

Ксеркс (510–465 перед Р.X.) – перський цар, син Дарія І, під час війни з треками перед його очима загинув перський флот від бурі в протоці Геллеспонт (Дарданелли).

14

Жак Тібо (1880–1953) – скрипаль, Пруст слухав його концерти в залі Плеєль.

15

Суконь для чаювання (англ.).

16

Рушій (латин.).

17

Радіка (а не Росіта, як пише Пруст) і Доодіка – сіамські сестри, яких показували в цирку Барнум у 1901–1902 роках.

18

Принос, пожертва (латин.).

19

Франсуа Буше (1703–1770) – французький маляр, рисувальник, декоратор і гравер. Малював лібертинські сцени і ню, метр галантного малярства.

20

Відчуття (нім.).

21

Вражливість (нім.).

22

"Пелеас і Мелісанда" – опера Клода Дебюссі, поставлена 30 квітня 1902 року в Опера-Комік. Пруст наводить текст Меттерлінка.

23

"Якщо я упаду..." – цитата не з твору Жан-Філіппа Рамо, а з "Артеміди", лібрето Кіно, музика Люллі.

24

На віки вічні (латин.).

25

Хай спочине в мирі (латин.).

26

Квадривіум – так у середньовічній школі називалися арифметика, музика, геометрія та астрономія, а тривіум – граматика, риторика і діалектика, тобто "вільні мистецтва", на відміну від теології.

27

Дуже швидко (італ.).

28

Прюньє – відомий паризький ресторатор.

29

"Просвічені спасенними приписами і настановлені божественною наукою, ми можемо сказати..." (латин.) – у чинопослідуванні меси ця формула передує молитві Патер ностер.

30

Любо, як моря поверхня запіниться (латин.). – Лукрецій. Про природу речей. Переклав Микола Зеров.

31

Шасла – сорт винограду.

32

Манценілла – південноамериканське дерево.

33

Композитор Палестрина дістав від папи Григорія XIII доручення пристосувати церковний спів до літургії Пія V.

34

Жвавість (італ.).

35

Швидко (італ.).

36

Цю комедію у віршах (1864) написав Теодор де Банвіль (1823–1891).

37

П'ятеро дочок Даная, легендарного царя Аргоса, за вбивство своїх чоловіків, були приречені у Пеклі вічно наливати бездонну бочку.

38

Іксіон – у грецькій мітології, цар лапітів. Зевс велів Гермесу прив'язати його до вогненного колеса, яке вічно крутилося в Пеклі.

39

"Поштар із Ланжюмо" – опера-буф Адольфа Адана (1803– 1856).

40

"Біблія людства" Мішле (1864) – це спроба синтезу людської історії, окрема книга світської Біблії.

41

Фердінанд Барбедьєн (1810–1892) – ливарник бронзи, відливав статуетки для умеблювання.

42

Такий стоїцизм проповідував не грецький філософ іонійської школи Анаксагор (V сторіччя перед Р.Х.), а латинський письменник Сенека (4 перед Р.X. – 65 по Р.Х.).

43

Клод-Філібер Бартело, граф де Рамбюто (1781–1869), префект Сени, провадив у 1833–1858 роках благоустрій Парижа.

44

Тут: у великому світі (англ.).

45

Отто – модний фотограф, його майстерня була на Королівській вулиці в Парижі.

46

Лантерік – парфюмер із вулиці Сент-Оноре.

47

Процес над Ландрю відбувався в Версалі 1921 року. Серійний убивця був ґільйотинований наступного року.

48

Тут натяк на "Ідилії" Теокріта (IV–III сторіччя перед Р.Х.).

49

Тарлатан – тонка вовняна матерія.

50

Перидот – самоцвіт зеленястого кольору.

51

Марказит – самоцвіт золотавого кольору.

52

Лабрадор – мінерал різних відтінків.

53

Аньйоло Ді Козімо, Бронзіно (1503–1563) – флорентинський маляр при дворі Медічі, відомий своїми портретами.

54

Енгрова скрипка означає хобі великого майстра.

55

Дозволене і недозволене (латин.).

56

Джованні Антоніо Бацці, Содома (бл. 1477–1549) – італійський маляр, чиє прізвисько тут наводиться для виправдання естетичних тез.

57

Насправді абат Шарль Лебатте (1713–1780), автор "Курсів письменства" (1750), академік.

58

Пані Піпле – консьєржка з роману "Паризькі таємниці" (1842–1843) Ежена Сю.

59

Пані Жібу і пані Жозеф Прюдом – персонажі з "Народних сцен" (1835), "Нових народних сцен" (1862), а також "Мемуарів Жозефа Прюдома" (1857) Анрі Моньє.

60

Сюзанна Райхенберґ (1853–1924) – актриса "Комеді Франсез" на ролях інженю.

61

Жозеф Рейнак (1856–1921) – політичний діяч і публіцист, автор "Історії Дрейфусової справи" у 7 томах (1901–1921).

62

Поль Ерв'є (1857–1915) – антидрейфусар, романіст, драматург, нещадний критик вищого світу: "Флірт" (1890), "Самі себе виставили" (1893).

63

Нагадаємо, що полковник Пікар свідчив на користь Дрейфуса, а Фернан Лаборі був адвокатом Дрейфуса і Золя.

64

Генерал Цурлінден був військовим міністром під час Дрейфусової справи.

65

Еміль Лубе був президентом Республіки в 1899–1906 роках, тобто при перегляді Дрейфусової справи.

66

Полковник Жуо очолював військовий трибунал у Ренні під час другого процесу Дрейфуса 1899 року.

67

Філософ Гельвецій (1715–1771) та його дружина приймали в себе видатних сучасників.

68

Про смерть професора Коттара, як і про смерть Берґотта та Сванна, дописано в пізнішому додатку в третьому машинописі. Згадана, між іншим, у розмові, ця смерть, як і попередні, не узгоджена з перебігом розповіді: Коттар знову живий на цьому самому вечорі у Вердюренів, а помирає він уже у війну, у "Віднайденому часі", тобто в сьомому томі нашого видання.

69

Іди за мною (латин.). Про підручник, якийсь порадник.

70

Норни, божества скандинавської і германської мітології, тчуть пряжу дії на початку вагнерівського "Присмерку богів".

71

Букв. – впівголоса, – муз. тихе, неповне звучання голосу.

72

Букв. – якнайтихіший, – муз. дуже тихо, найвищий ступінь піано.

73

Таку злісну акцію вчинено справді щодо графа Робера Монтеск'ю, Прустового приятеля, в день, коли він приймав гостей. (Прим. перекладача.)

74

Букв. – широкий, – муз. найповніший темп.

75

На вжиток (латин.).

76

Термін великий для тлінного віку людського (латин.). – Тацит. Життєпис Аґріколи, розділ III.

77

Букв. – веселий і повний життя; муз. швидкий музичний темп.

78

Оґюст Вакрі, французький письменник, був шанувальником та учнем Віктора Гюґо, його брат Шарль був одружений з донькою Гюґо Леопольдіною. Поль Моріс (1820–1905), учень і виконавець заповіту Віктора Гюго, працював у співавторстві з Вакрі.