МІРІАДА — грецьке слово, означає десять тисяч.
МОЙСЕЙ — ім'я "пророка" в християнській і мусульманській [304] релігії. Згідно біблейського міфу, Мойсей був царем ізраїльського народу і його рятівником (вивів з єгипетської неволі).
МОЛІЙ (молі) — якесь невідоме чудодійне зілля, що вживалося як засіб проти відьомських чарів. Про нього згадує ще Гомер.
MOM — бог лихослів'я в давньогрецькій міфології. В одному з міфів розповідається, що Мом, не знайшовши в Афродіті ніякого ґанджу, луснув од злості.
МОР Томас (1478-1535) — англійський гуманіст, державний діяч і письменник, автор знаменитої "Утопії" — книги, в якій описав ідеальний устрій. Еразм Роттердамський дружив з Томасом Мором і саме в його домі написав свою "Похвалу Глупоті", присвятивший другові.
МОРІЯ (грецьке слово) — глупота.
МУЗИ — вважались дочками Зевса і богині пам'яті — Мнемо-сини. В давньогрецькій міфології богині мистецтв і наук. Жили на горі Гелікон і на горі Парнас. В мистецтві музи зображувалися вродливими дівчатами з відповідними атрибутами в руках. Давні греки нараховували 9 муз: Кліо — муза історії, Евтерпа — ліричної поезії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної лірики, Полігімнія — пантоміми, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії.
НЕМЕЗІДА — богиня людської долі, покровителька суспільного ладу, уособлення кари богів.
НЕПЕНТА — назва зілля, що посилювало сп'яніння, а також тамувало біль. Згадується в "Одіссеї" Гомера.
НЕПТУН — брат Юпітера, бог морів у давньоримській міфології (те саме, що в греків Посейдон). Постійний атрибут Нептуна — тризуб, яким він збурює море.
НЕРОН Клавдій Цезар (37-68) — римський імператор, знаний в історії як самолюбивий, жорстокий і розбещений тиран.
НЕСТОР — один із грецьких вождів, які брали участь у Троянській війні. Був на той час старезним дідом, що правив уже третім поколінням людей. Гомер зображує його мудрим порадником, красномовним оратором, досвідченим і хоробрим воїном.
НІМФИ — вродливі напівбогині, що втілювали в собі сили і явища природи. Були німфи морські й річкові, а також німфи джерел, струмків, гір, долин тощо. Всі вони мали веселу вдачу, жили безтурботно, постійно співали [305] пісень, танцювали, грали. В мистецтві німфи зображувались у вигляді вродливих, напівоголених дівчат, веселих і легковажних.
НІОБА — дочка Тантала, мати 6 синів і 6 дочок. Згідно міфів — дружина царя Фів. За кепкування над богинею Латоною, своєю матір'ю, Аполлон і Артеміда жорстоко покарали Ніобу: вбили усіх її дітей. З туги Ніоба обернулась в камінь.
НІРЕЙ — найвродливіший із грецьких юнаків, що брали участь у Троянській війні.
НОМІНАЛІСТИ — представники номіналізму — особливого напрямку у середньовічній філософії. Вони вважали, що реально існують лише поодинокі предмети, а загальні поняття — то лише назви, породжені людським розумом.
НУМА Помлілій (715-673 до н.е.) — напівлегендарний римський цар. З метою зміцнення своєї влади оголосив, що в нього мудра німфа Егерія — постійна радниця.
ОБОЛ — дрібна мідна монета у стародавніх греків, яку клали в рот покійникові як плату Харону за перевіз через ріки підземного царства.
ОВІДІЙ Публій Назон (43 до н.е. — 18 н.е.) — відомий римський поет, автор збірок віршів "Любовні елегії", "Героїди", а також поем "Наука кохання", "Метаморфози".
ОГІГІЙ — ім'я міфологічного засновника міста Фів у Беотії, однієї з областей Середньої Греції, тут це слово означає "тупоумний, обмежений" (стародавні греки вважали жителів Беотії тупаками).
ОДІССЕЙ (Улісс) — легендарний володар острова Ітаки, учасник Троянської війни, персонаж "Іліади" й "Одіссеї". Гомер зображує його хоробрим, спритним, досвідченим, хитрим і розумним. Повертаючись з-під Трої, Одіссей зазнав багато пригод, перетерпів чимало злигоднів і поневірянь.
ОККАМІСТИ — прихильники й послідовники англійського філософа Вільяма Оккама (бл. 1300-1349), головного представника середньовічного номіналізму.
ОЛДРИДЖ Роберт — учений з Кембріджа, приятель Еразма, пізніше Карлайський єпископ.
ОЛІМП — у Північній Фессалії (Греція) гора, яку давні греки вважали оселею олімпійських богів.
ОРАКУЛ — у давніх греків, римлян та деяких інших народів пророцтво, яке давав віруючим бог. Посередниками виступали жерці, пророкуючи волю богів на свій розсуд: [306] по шелесту листя священного дуба, побезтямному белькотінню пророчиці Піфії тощо. Оракулом називалось також місце, де давалося пророцтво, і сам пророк.
ОРБІЛІЙ — шкільний учитель римського поета Горація, якого він згадує в "Посланнях" (П, І, 70-71) і називає "битливим".
ОРІГЕН Александрійський (185-254) — один з найбільших теологів раннього християнства.
ОРК (Оркус) — бог смерті, а також підземного світу в давньоримській міфології; ототожнювався з Плутоном (Аідом).
ОРФЕЙ — міфічний винахідник музики, фракійський співак, який своїм співом зрушував з місця скелі й дерева, приборкував диких звірів.
ПАВЛА і ЄВСТАХІЯ — дві благочестиві, освічені й багаті римлянки, мати й дочка (IV ст. н.е.), які під впливом проповідей святого Ієроніма залишили Рим і заснували чотири монастирі у Віфліємі.
ПАВЛО — один з апостолів раннього християнства. Йому приписувано 14 послань, що ввійшли до так званого Нового завіту.
ПАЛЕМОН Реммій — римський граматик І ст. н.е.
ПАЛЛАДА — див. Афіна.
ПАМФАГ — по-грецьки "всеїдний".
ПАН — син Гермеса (або Зевса), у давньогрецькій міфології бог лісів і гаїв. Пана зображували покритим шерстю, з рогами й козлячими ратицями, з кривим носом, з бородою і хвостом. Пан — веселий бог, охоче танцює з німфами, граючи на винайденій ним сопілці. На такого, хто прогнівить його, насилає "панічний страх".
ПАНАЦЕЯ — в давньогрецькій міфології: 1) богиня-зцілителька; 2) зілля, що виліковує всі хвороби. Пізніше, панацея — ліки від усіх хвороб, універсальний засіб проти будь-чого.
ПАПА — глава римсько-католицької церкви. Вибирається довічно на зборах вищих духовних осіб — кардиналів. Постійне місцеперебування папи — Ватікан (м. Рим).
ПАРАДОКСИ — суперечливі твердження, які одночасно можуть бути істинними й хибними. Особливо охоче займались парадоксами стоїки.