Так само, як і Вовк для всієї України, — Носів для українців Поділля вказує на перевагу темного типу над ясним. За Вовком, на Україні представників ясного типу 29 %, мішаного 35 %, темного 35 %. За Носовим, серед українців Поділля — ясного типу 10,9 %, мішаного 59 %, темного 30,1 % (підр. Носова, ст. 98). Отже, за Носовим, на Поділлі при значному зменшенні ясного типу і деякого темного багато збільшується кількість представників мішаного типу, — вказівка, що відповідає загальній провідній лінії спостережень Носова, як про це буде іти мова нижче.
Щодо характеристики українців Поділля як короткоголових, то тут Носів теж не тільки не розходиться з Вовком, а, навпаки, ще виразніше підкреслює брахіцефалізм українського населення на Поділлі. Середній черепний покажчик української людности на Україні Вовк визначив як 83,4; за Носовим, "пересічний покажчик голови усіх досліджених українців Поділля становить 83,72, себто, — завважує Носів, — в більшости своїй вони є брахіцефали" (підр. Носова, ст. 101—2).
В другій своїй роботі, "Українці з Кубані", вміщеній в збірнику "Антропологія" — річнику Кабінету Антропології ім. Вовка за 1927 р. (Київ, 1928 р.), Ан. Носів, спираючись на матеріяли Вовкового учня Пахлова, так само, як і в попередній своїй праці, іде в основному в річищі Вовкової антропологічної характеристики українського народу. Пересічний зріст кубанців він визначає як вищесередній (1636 мм: за Вовком — 1709 мм). "За покажчиком голови дані про кубанців Пахлова не суперечать даним інших дослідників, що ж до порівняння з загальноукраїнськими, то, як це стверджує й проф. Вовк, кубанці трохи меншої брахіцефалії. Дані покажчика лиця свідчать зате, що хоч між ними й є невеличка різниця, але вона не порушує висновку проф. Вовка про те, що кубанці пересічно вузьколиці... Нарешті, спільні дані маємо про покажчик носа: скрізь кубанці вузьконосі, такі ж і українці взагалі, тільки ступінь вузьконо-сости у них трохи відрізняється від загальноукраїнської в бік збільшення. Кольор волосся кубанців здебільшого темний. Таким чином, — підсумовує Ан. Носів, — кубанці відрізняються від характеристики антропологічного типу українців (Вовка) лише кольором очей в бік слабшої у них пігментації" (див.: Б. Матюшенко—"Антропологічні ознаки українського народу",1930, ст. 236).
Але, лишаючись, таким чином, в обох своїх пря цях, в межах головних ліній характеристики українського антропологічного типу, накресленого Вовком, Ан. Носів виразно розходиться зі своїм учителем в поглядах на антропологічну однорідність українського народу. Він заперечує її. "Ми мусимо, — пише Носів, — відзначити, що та однорідність українського племени, що про неї говорить проф. Вовк, на нашій групі подільських українців повного підтвердження начеб і не дає". "Безперечно виявилося, — продовжує далі Носів, — що особливо в головніших антропологічних ознаках наша група подолян не являє якогось однорідного типу" (підр. Носова, ст. 116).
Вказуючи на "елементи змішаности в пігментації волосся й очей, в покажчикові голови, зрості і т. п. ознаках". Носів, коментуючи дані щодо пігментації, пише: "Значна кількість мішаного типу (59 %) вказує на те, що сучасна українська людність на Поділлі має мішаний характер антропологічного типу, який зберігає в собі досить велику кількість чисто темного типу і, порівнюючи, невелику кількість чисто світлого типу" (підр. Носова, ст. 98). "Очевидно, —підсумовує автор, — тут ми маємо продукт змішування основного темного пігментацією типу з світлими, брахіцефального, можливо, з субрахіцефальним (у всякому разі, не доліхоцефальним), високорослого з середньорос-лим" (підр. Носова, ст. 118).
Федір Вовк, як ми знаємо, не відкидає змішаности, але він уважав її за кількісно дуже незначну. "Проф. Вовк, — пише з цього приводу Носів, — припускає відхилення від загального типу українців, особливо в прикордонних частинах України, але тільки для нечисленних кількісно осіб. "Наші мате-ріяли, — завважує Носів, — відзначають ці відхилення досить яскраво", та, розійшовшись з своїм учителем у поглядах на однорідність українського антропологічного типу і висунувши тезу про змішаний його характер, Носів тим часом в пояснення цієї зміша-ности не вносить нічого нового. Він лишається на позиціях Вовка і, подібно до останнього, пояснює змішаність впливом сусідніх народів, з одного боку, поляків для ясного типу, з другого — молдаван для темного.
Щоправда, у Носова намітилася тенденція виділяти серед українців Поділля дві різні антропологічні групи: одну—високорослих брахіцефалів і другу — великорослих світлих брахіцефалів з ясним волоссям і ясними очима, але цієї своєї спроби щодо виділення окремих антропологічних типів в складі українського народу він до кінця не довів і жадних остаточних висновків з того не зробив.
Це зробив інший учень Вовка — С. Руденко, який разом з їв. Раковським опублікував у XXVI томі "Збірника мат.-прир.-лік. секції Наукового Товариства ім. Шевченка" за 1927 р. статтю під назвою "Погляд на антропологічні відносини з українського народу" (ст. 205—218). Як і Носів, їв. Раковський та С. Руденко положенню Вовка про антропологічну однорідність українського народу протиставили тезу про мішаний антропологічний склад українського народу.
Якщо, за Вовком, елементи змішаности мають обмежений і до того ж периферійний характер, то Раковський—Руденко зовсім обминають ці елементи периферійної змішаности в прикордонних смугах і центр ваги переносять на питання про елементи змішаности в основному складі українського народу. Як Ан. Носів щодо українців Поділля, так вони щодо українського населення в цілому твердять, що взагалі в цілому "український народ є надзвичайно мішаного антропологічного характеру" (ст. 213).
Ствердивши, що "український народ представляє собою мішанину щонайменше шести головних європейських типів" (ст. 210), і в цьому розійшовшись з Вовком, вони, однак, подібно до Вовка, уважають адріятицький, або динарський, тип за основний ("основою є, безперечно, адріятицький тип", ст. 213), за "найбільше заступлений з-поміж всіх інших європейських типів" (ст. 211). За підрахунками Раковського—Руденка відсоток динарського типу в складі українського народу становить 44,5 % (ст. 213).