(1772)
Щовечора весняного
Чомусь
Минуле згадую.
(1773)
Вечірні сутінки, світанок...
Десь між ними —
Весняна ніч.
(1773)
Тріпоче крильцями —
З покоїв золотих на волю рветься
Ластівка маленька.
(1773)
Від Мая1 далі пролягає шлях.
Цвіте ріпак.
Довкола вечоріє.
(1773)
Жнива почнуться —
За моїм вікном
Далеких гір позначаться вершини.
(1773)
День зміни одягу!
Здивованість дитяча
У жінки божевільної в бровах.
(1773)
Крик ластівок!
Нічну змію прогнав
Хазяїн хатки.
(1773)
День зміни одягу!
З червоних черевиків
Пил витираю.
(1773)
Стареча осінь:
Пережити б вечір!
А потім ранку черга настає.
(1773)
Мая ("Мая-сан") — гора поблизу міста Кобе.
Крізь пелену засніженого ранку
До неба радісно
З хатинок в'ється дим.
(1773)
Фазани кльочать.
Постоялий двір —
Внизу на схилі.
(1774)
Навіс солом' яний
Над човном поновив.
Весняний дощ також не забарився!
(1774)
Не чути тим, хто в полі,
Солов'я,
Що тьохкає біля моєї хатки!
(1774)
Засмучений
На пагорб підіймаюсь,
І раптом — терну цвіт!
(1774)
Весна відходить!
Серцем відчуваю
Своєї лютні любої тягар.
(1774)
Кінець весни!
Я також розпрощався
З чудовими людьми із Цукусі1.
(1774)
Парує поле.
В кошик чорну землю
З любов'ю нагортає чоловік.
(1774)
Спекотне марево!
Не треба і кротам
Від ворогів ховатися під землю.
(1774)
Цвіте суріпиця.
На сході — тьмяний місяць,
На заході — червоний сонця диск.
(1774)
Під літнім місяцем
Лунають голоси.
Відводять воду у поля селяни.
(1774)
Розводив хризантеми
Й мимоволі
Прислужником у білих квіток став.
(1774)
Цукусі — назва місцевості в північній частині о. Кюсю.
Складане віяло
Охочого до втіх любовних
Самурая з Камакура1.
(1774)
Який забудько!
Навіть амулет
У хаті батьківській залишився гостити.
(1774-83)
З-поміж гілок,
Залитих сяйвом сонця,
Лунає щебетання солов'я.
(1774)
Під весняним дощем
Посеред моря
Кружало місяця принадно мерехтить.
(1774)
Весна відходить.
І гора Цукуба2
Ясно-ліловою, линяючи, стає.
(1774)
Гомілки чаплі голубої
Лиже хвиля.
Вечірній вітерець.
(1774)
Камакура — стародавнє місто, відоме своїми синтоїстськими та буддійськими храмами, а
також велетенською статуєю Будди (преф. Канаґава).
Цукуба ("Цукуба-сан") — гора в преф. Ібаракі.
Хороші люди стали на нічліг
В маленькій хатці.
Місяць у тумані.
(1774)
Очам відрада!
Любої твоєї
Біліє віяло!
(1774)
Дістав для жнив
Нагострений свій серп
Дідусь старенький.
(1774)
Повз кам'яну фортецю
Літній місяць
Проплив велично.
(1774)
З воріт виходячи,
Я також перехожий.
Осінні сутінки.
(1774)
На серці смуток.
Вудки волосінь дугою натягнув
Осінній вітер.
(1774)
В старому глечику
Благочестивого Буттіна1
Біліє лотос.
(1774)
В холоднім храмі
Миша шарудить —
Гризе полину запашне стебельце.
(1774)
Старого приятеля
Стрів біля воріт.
Осінні сутінки.
(1774)
Мабуть, старію!
Адже в цьому році
З бакланами рибалку пропустив.
(1774)
Шепочуться!
А зверху на каптур
Навіщось ще й накидку начепили.
(1774)
Зимова самота!
Вітальня — десять кроків,
Уздовж веранди — кілька ступенів.
(1774)
Буттін — відомий буддійський священик, один із засновників дзен-буддизму.
Сокирою ударив і завмер —
Зимовий гай
Залився ароматом!
(1774)
У сяйві місяця
Полискують зубами
Зимові скелі.
(?)
В заметах снігових
Коматі-храм1.
Іще на рік обоє постаріли!
(1774)
Торкається об'їждчика обличчя
Своїми кучерями
Очерет сухий.
(1774)
Осліп на одне око
Бідний лікар.
Все нижче насуває свій каптур.
(1774)
Лозу не викинув —
У землю устромив,
Між зливами хвилинку увірвавши.
(1775)
Коматі ("Коматідера") — буддійський храм у м.Кіото.
За павільйоном Золотим1
Весняний місяць
Поміж дерев ясніє крадькома.
(1775)
Гірська бджола
Сховалась від дощу
Під стріху дерев' яного палацу.
(1775)
Коротка ніч.
Лише на мілині
Ще місяця окрайок зостається.
(1775)
На жаб поглянути на заливному полі
Своїм промінням
Місяць запросив.
(1775)
Вода з полів,
Стікаючи додолу,
Поволі обертається в пітьму.
(1775)
Маленьку пташку
Пожира летяга2
В сухому полі.
(1775)
Золотий павільйон ("Інкіндо", або ще: "Кінкаку-дзі") — триярусний палац на території
храму Рокуондзі у м.Кіото.
Летяга — тварина, схожа на білку (лат.: Ріегошуй уоіапй).
Вірш розтлумачити
Служивий попросив.
Осінні сутінки.
(1775)
Солом'яну накидку й капелюх
У спадок залишаю!
Дощ осінній.
(1775)
Осінній буревій!
Вода рокоче
Між скелями в ущелині гірській.
(1775)
Холодний місяць.
Поміж сухостою —
Три пагони бамбука молоді.
(1775)
Зимова самота!
А десь у серці —
Такі далекі гори Йосіно!
(1775)
Чиясь дитина
Пісню стародавню
Таким закляклим голосом співа!
(1775)
Весняна оранка:
Мішків п' ятнадцять — проса,
Заможнього господаря — лице!
(1776)
За сапок цокотом
І щебетання птиць
У затінку гірському не розчути.
(1776)
Під сливою
Знайшов собі притулок
Маленький равлик.
(1776)
Як не принаджую —
Не хоче, не летить
На білі верби лісова зозуля.
(1776)
В бамбуковий лісок
Спускаюсь з греблі.
Співає соловей!
(1776)
Набив червоним перцем
Про запас
Мішок солом' яний..