Поема води

Сторінка 2 з 2

Андрусяк Іван

ти його переживеш
там
трохи нижче
де місто впадає в інші
так само невинні міста
ти розкинеш величезну сіть поміж берегами
і ловитимеш їхні ще теплі провини
ще рожеві окрушини розчарувань

бо коли чимало дрібних голосів постікається докупи
вони можуть перетворитися у велетенську рибину
здатну одним помахом хвоста
розхлюпати твоє місто

і вижити

*

і розчиниться
симетрична оправа губ
сполохана дрібкою оцту

і пасеровані корінці поту
струшуватимуться в позеленілу траву
загубляться поміж прілого листя

і ти витанцюєш цей ліс
кожне його стебло
виокремивши з тіні
окреслиш рухом

і лиш коли
заплутавшись в гирлі волосся
ти впадеш на створений тобою мох
аж тоді ти зможеш дозволити собі

дихати

*

все інше
пересипане землею
втрамбоване талою кров'ю

інколи
земля піддається проникненню
і тоді на живця
можна впіймати якого-небудь невдаху
що заснував своє божевілля
в покинутому щільнику
де одна підмочена комірчина
ще зберігає дещицю йоду

але насправді
проникає сюди хіба лиш засохле коріння
покрите тонкою вишневою сіллю

воно єдине
чим тут можна ще поживитися