ти його переживеш
там
трохи нижче
де місто впадає в інші
так само невинні міста
ти розкинеш величезну сіть поміж берегами
і ловитимеш їхні ще теплі провини
ще рожеві окрушини розчарувань
бо коли чимало дрібних голосів постікається докупи
вони можуть перетворитися у велетенську рибину
здатну одним помахом хвоста
розхлюпати твоє місто
і вижити
*
і розчиниться
симетрична оправа губ
сполохана дрібкою оцту
і пасеровані корінці поту
струшуватимуться в позеленілу траву
загубляться поміж прілого листя
і ти витанцюєш цей ліс
кожне його стебло
виокремивши з тіні
окреслиш рухом
і лиш коли
заплутавшись в гирлі волосся
ти впадеш на створений тобою мох
аж тоді ти зможеш дозволити собі
дихати
*
все інше
пересипане землею
втрамбоване талою кров'ю
інколи
земля піддається проникненню
і тоді на живця
можна впіймати якого-небудь невдаху
що заснував своє божевілля
в покинутому щільнику
де одна підмочена комірчина
ще зберігає дещицю йоду
але насправді
проникає сюди хіба лиш засохле коріння
покрите тонкою вишневою сіллю
воно єдине
чим тут можна ще поживитися