Бог знає, яку раду збирався дати Варахасій своєму приятелеві, але тут затренькав дверний дзвінок. Варахасій вийшов в передпокій і повернувся, розгортаючи телеграму.
— "Доїхали влаштувалися благополучно, — прочитав він уголос, — цілуємо коханого чоловіка татуся Саша Глаша Даша".
Варахасій солодко позіхнув і потягнувся.
— От і прекрасно, — сказав він. — Ходімо спати. Постелю тобі в кабінеті, не заперечуєш? Славно, усе ж таки, що сьогодні не працювати. І міжсобойчик вийшов на славу, як ти знаходиш?
— На славу, — погодився Олексій.
Він теж солодко позіхнув і раптом закрив рот, стукнувши зубами. Він увесь здригався.
— Знаєш, — вимовив він хрипким шепотом, — як на мене,і так краще до бісів в пекло, ніж назад…
Варахасій промовчав. Можливо, він не розчув.
СТРУГАЦКИЙ А., СТРУГАЦКИЙ Б. Собрание сочинений в 10 томах. — Том 10. — Донецк.: Сталкер; СПб: Terra Fantastica, 2001. — 752 с.
© HOCHLANDER, переклад з російської, 2017.
Примітки
1
Твір опублікований під псевдонімом "С. Ярославцев".
2
Вірші Миколи Даниловича Томенка (нар. 25.05.1937 р.).