Подорож після смерті, або Повернення на прабатьківщину

Чемерис Валентин

ПОДОРОЖ ПІСЛЯ СМЕРТІ або

ПОВЕРНЕННЯ НА ПРАБАТЬКІВЩИНУ

ЕТЮД

І сказав один філософ:

"… питання це (посмертне буття — чи не буття) рано чи пізно, хочемо ми цього чи ні, невмолимо і неминуче постає перед кожним. Це, по-суті, центральна проблема людського існування, присутня як всім традиційним культурам, так і сучасним цивілізаціям, які не втратили спадковості духовних цінностей".

І сказав інший філософ:

"Парадоксальність цього мого повідомлення міститься в тому, що я говоритиму про речі ніби фантастичні, але разом з тим, древні, як міф. Вони відомі вже багато тисяч років… Цим я хочу сказати, що при розвитку цивілізації відбувався не тільки розквіт знань, але і втрата їх. І зараз древні прості речі спливають, як фантастичні, неправдоподібні розповіді".

1

Більшість землян називає їх інопланетянами, а меншість (таких, можна б сказати, одиниці, але — спокійно, спокійно!) нашими… співпланетниками. То виходить, що НЛО прилітають на планету Земля із планети Земля? Головний доказ прихильників цієї гіпотези такий: навіть до найближчих зірок відстані неймовірно далекі. То чи можна, долаючи такі відстані, здійснювати жваве міжпланетне сполучення, а НЛО літають до нас сотнями… Ба, рахунок їм іде вже на десятки й десятки тисяч. Тому і не виключено, що батьківщина НЛО та ж, що й у нас — Земля.

Велика наука, що все перебуває в полоні теорії про моноцентризм людства, заперечує множинність форм живої речовини, тоді ж як вже давно існує думка про те, що світів — багато. Цю ідею відстоював, наприклад, В. Д. Вернадський. І особливо К. Е. Ціолковський з його гіпотезою не лише про множинність форм життя, а й їхнє співіснування на планеті Земля. І сьогодні все більше й більше вчених вважають, що на Землі співіснують — не знайомі поки що одна з одною — різні форми життя. У тім числі й мислячого. Для людей таке вперте ігнорування інших мислячих форм життя може скінчитися трагічно — тож людям, проголошуючи себе вінцем Природи, треба про це пам’ятати.

"Зараз, наприклад, відкрито польові форми життя, невидимі для людського ока, — зазначив голова уфологічної комісії кандидат технічних наук В. Ажажа. — Але їх фотографії вже зроблені за допомогою відповідної апаратури. Вони, живуть у таких ефірних формах, як передбачав великий Ціолковський, тобто — мислячий ефір".

Там існує не просто не відомий нам Розум, а — протоцивілізація. Вона старша за нашу білково— нуклеїнову форму життя. А тому "вони" й мудріші за нас, бо будучи протоцивілізацією, знають більше за нас, адже володіють найдосконалішою технологією, такою, що з нашої точки зору й наших можливостей (і — знань!) є фантастично— неймовірною. На користь їхньої переваги говорить хоча б той факт, що не ми до них літаємо, а вони до нас. А про те, що НЛО — матеріальне, сумнівів уже немає. Ось тільки що таке матерія — жива й розумна? (Побіжно зауважу: у світі існують багато невідомих ще нам видів матерії з незвичайними властивостями — є навіть види матерії, що залежать від свідомості, думки. Але про це мова піде на інших сторінках мого етюду). Ні хіміки, ні фізики, ні біологи не можуть дати точної відповіді. Відомо лише: матерія під дією енергії може само— утворюватись в складні структури. Очевидно, НЛО і належить до таких складних структур, що створені не на білкових принципах. Можливо, це плазменні з’єднання, водневі, польові…

Вдалося зафіксувати найбільшу швидкість, яку розвинув НЛО на поверхні Землі — 16тисяч кілометрів на секунду. (Більша їм у ту мить просто не була необхідною, хоча вона, очевидно, можуть при потребі розвивати швидкість у сотні й сотні тисяч кілометрів на секунду). І разом з тим вони можуть літати з швидкістю земного пішохода чи й зависати над одним місцем. Коли летить літак з надзвуковою швидкістю, чути гуркіт, вони ж зі своїми колосальними швидкостями пливуть безгучно, наче уві сні чи казці. І — ніякого забруднення оточуючого середовища.

Джерело їхньої енергії нам невідоме. Науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії кандидат фізико-математичних наук О. Ф. Пугач в розмові з кореспондентом "Літературної України" з нього приводу так сказав: "Можна висунути кілька гіпотез, які пояснюють енергетику НЛО. Одна з них така: "тарілка" та всі її дії — це кінцева ланка якогось надзвичайно потужного силового джерела, що, живить "тарілку" за допомогою не видимого нам променя…" І далі вчений повідомив приголомшуючий факт: "У мене є запис свідчень людини, яка цілу ніч говорила з пришельцем на борту "тарілки" і пришелець просто сказав, що ми шукаємо джерела енергії зовсім не там, де треба — в акумуляторах, бензобаках. Увесь космос, сказав енелонавт, заповнений енергією. І вони її беруть з порожнечі, з нічого…"

Їхня поведінка виходить за межі фізичних законів, що здаються нам нерушними і єдино правильними. Тож на цій підставі дехто взагалі не вірить у їхнє існування. Адже пришельці, наприклад, можуть з’являтися з нічого і так же несподівано зникали. Серед ясного неба. Їхні літальні об’єкти матеріальні, але чомусь вони здатні на неймовірних для нас швидкостях несподівано зупинятися, або так же несподівано і круто змінювати напрямок руху, наче у них немає маси, наче вони подолали інерцію і взагалі — силу притягання планети. А що коли це факт телепортації — паранор— мальне переміщення об’єкта (або і людини) на великі відстані чи перенесення предметів через перепони або екрани? Інакше нічим пояснити як можна уникати небезпечних перевантажень, що неодмінно виникають при раптових маневрах, зупинках на величезній швидкості тощо. А ще НЛО (це теж зафіксували численні свідки) у змозі, наприклад, миттєво змінювати свою форму. І на такому рівні, коли відбувається перехід одного виду речовин в інший, коли взагалі змінюється валентність, ізотопність тощо — без будь-яких зовнішніх фізичних чи хімічних впливів. Тож найголовнішою особистістю, що відрізняє НЛО від нашої техніки, є поліформізм — розмаїтність форм. Очевидно, вони володіють іншими, не відомими й недосяжними нам — принаймні, сьогодні — фізичними законами. Не забуваймо — світ безмежний і невичерпний. І те, що ми знаємо про нього — пилинка, в порівнянні з Еверестом незнаного. Тож не можна не погодитись з думкою В. Ажажі: ще невідомо хто ж справжній господар Землі, ми, люди, чи вони, наші співпланетники, людиноподібна ефірна сутність?